Найпростішим способом розрахунку ціни є метод ціноутворення «середні витрати плюс прибуток».У даному разі ціна складається з прогнозного рівня середньої повної собівартості продукції та планового прибутку, що включається в ціну у розмірі заданого відсотка від цієї собівартості. Величина відсотка може коливатися у широких межах залежно від цілей підприємства, виду продукції, особливостей маркетингового середовища тощо. В сучасних умовах цей метод найчастіше використовується за таких обставин:
1.підприємство, що володіє більшою інформацією про витрати, ніж про попит, спрощує для себе проблему ціноутворення;
2.цінова конкуренція зводиться до мінімуму, якщо цим методом практично користуються всі підприємства галузі;
3. при високому попиті на продукцію підприємства мають змогу одержати справедливу норму прибутку на вкладений капітал,
при цьому поліпшуючи свое фінансове становище не за рахунок
споживачів.
Розглянутий метод доцільно використовувати при простій структурі виробництва. 3 розвитком її все ускладнюється, і тоді рекомендується використовувати встановлені відсотки прибутку від витрат по всіх позиціях цінової відомості. Цілком виправдане застосування даного методу ціноутворення в посередницькій діяльності, коли посередник придбаває продукцію у виробника з метою подальшої її реалізації роздрібним продавцям.
Сутність методу «середні витрати плюс прибуток»базується на використанні стандартних надбавок до витрат виробництва для кожної конкретної продукції. При цьому фіксований рівень ціни залежить від виду продукції, особливостей розходження у вартості товарних одиниць, обсягу продажів та інших чинників. Суттєвим недоліком такого методу є те, що в даному разі практично не враховуються особливості співвідношення попиту та пропозиції, а це не дозволяє вийти на рівень рівноважної ціни. Крім цього, фіксований рівень ціни при високому попиті на продукцію забезпечує «справедливу» норму прибутку на вкладений капітал, але не дає змоги одержувати надприбуток.
У процесі формування ціни на продукцію на основі методу повних витрат постійні накладні витрати підприємства враховуються пропорційно їх внеску при виробництві продукції. В даному випадку підприємство, реалізуючи продукцію по визначеній таким чином ціні, відшкодовує всі свої витрати і одержує прибуток у заздалегідь установленому розмірі. Недоліком цього методу є те, що віднесення постійних накладних витрат на собівартість продукції є довільним. При реалізації продукції в умовах ринку це призводить до певних труднощів.
При визначенні рівня ціни на основі методу граничних , витратураховуються тільки ті витрати, що мають безпосереднє відношення до процесу виробництва. Використання такої ціни дає змогу підприємству домогтися певного збільшення обсягу продажу продукції порівняно з ціною, що визначена за допомогою методу повних витрат.
Метод нормативних стандартних витратдозволяє формувати ціну відповідно до прогресивних нормативів у галузі, зорієнтованих на конкретну перспективу. Відповідним чином можуть враховуватися також кон'юнктурні зміни на ринку.
При методі цільової цінипроцес ціноутворення зорієнтований на одержання цільової норми прибутку відповідно до величини витрат при запланованому обсязі продажу продукції на ринку. Процес визначення ціни включає в себе:
оцінку виробничої потужності підприємства;
упорядкування калькуляції витрат виробництва для запланованого обсягу продукції;
визначення цільової норми прибутку;
становления величини цільового прибутку на весь обсяг продукції та визначення його рівня, що включається в ціну;
формування ціни.
Недоліком цього методу є ігнорування того, що в умовах ринку ціна є головним аргументом при зміні обсягів продажу продукції. Тому його використання доцільно на ринку з нееластичним попитом.
Аналогічним методом ціноутворення, що зорієнтований на забезпечення беззбиткової діяльності підприємства, є метод цільового прибутку. Він базується на використанні графіка беззбитковості. При цьому досліджується взаємозв'язок рівня загальних витрат і величини очікуваних загальних надходжень при різних обсягах продажу продукції. Такий метод ціноутворення вимагає розгляду різних варіантів цін та їх впливу на обсяг реалізації продукції, необхідний для забезпечення беззбитковості й одержання цільового прибутку, а також аналізу ймовірності досягнення цього при кожній можливій ціні продукції.
Формування рівня ціни на основі аналізу беззбитковості та забезпечення цільового прибутку здійснюється з урахуванням рівня витрат та особливостей маркетингової діяльності підприємства при реалізації продукції. При цьому воно визначає таку ціну, яка повинна забезпечити йому бажаний обсяг прибутку. Варіюючи залежно від кон'юнктури ринку рівень ціни та обсяг реалізації продукції, підприємство встановлює таку норму прибутку на свою продукцію, яка забезпечує відшкодування витрат і цільового прибутку. Як свідчить зарубіжний досвід, даний метод найбільшою мірою використовується тими фірмами, що в процесі діяльності значну увагу приділяють ринковим чинникам.
У цілому використання методів ціноутворення на основі витрат в умовах виробничих підприємств небажане протягом тривалого періоду часу. Проведені дослідження показали, що будь-яка методика розрахунку ціни, яка не враховує особливостей попиту і конкуренції на ринку, не дозволяє оптимізувати рівень ціни на продукцію з урахуванням вимог виробника та споживача.
Сутність групи методів ціноутворення, що зорієнтовані на врахування попиту на продукцію, полягає в тому, що необхідно встановити таку ціну, при якій споживач має бажання придбати дану продукцію. В реальній ситуації, на жаль, споживачі не доводять до відома підприємства, скільки вони готові заплатити за продукцію. Підприємство повинно саме визначити рівень ціни відповідно до попиту на продукцію. Воно може проаналізувати рівень цін на аналогічну продукцію на ринку, ознайомитися з каталогами для замовлень товарів поштою, зіставити рівень цін та якість конкурентної продукції тощо.
Використовуючи методи ціноутворення з орієнтацією на конкуренцію, підприємство встановлює свою ціну головним чином орієнтуючись на конкурентні властивості ринку і приділяє менше уваги власним витратам і попиту на продукцію. Основним орієнтиром у даному випадку є ціни конкурентів на аналогічну продукцію. Як і при формуванні ціни на основі попиту, в процесі ціноутворення з орієнтацією на конкуренцію нижній рівень ціни відповідає витратам на виробництво.
Основні методи ціноутворення з орієнтацією на конкуренцію:
1.ціноутворення на основі рівня поточних цін;
2.встановлення ціни на основі торгів.
Окрім розглянутих прямих методів ціноутворення в умовах маркетингової діяльності підприємства також використовується непряме ціноутворення. Сутність його полягає в тому, що для створення відповідних умов матеріального заохочення споживачів у придбанні продукції підприємства використовують конкретні маркетингові підходи. Проявляються вони в процесі розробки тактичних заходів цінової політики.
2.Визначення ціни на основі повних затрат
Визначимо кошторис річних витрат на виробництво продукції при повному завантаженні потужності:
| Найменування витрат | розрахунок | Умовно змінні втрати, тис грн | Умовно постійні витрати, тис грн |
| Матеріальні витрати | (0,5*15/1,2 + 1,5*25/1,2 +10)*10000 = 475000 | 475 | - |
| Енергетичні витрати | 60 * 10000 = 600000 | 600 | - |
| Зарплата осн робітників | 25*1600*12=300000 | 100 | 200 |
| Нарахування на зарпл(40%) | 120000 | 40 | 80 |
| Зарплата доп робітників | 12*800*12=115200 | - | 115,2 |
| Нарахування на зарпл(40%) | 46080 | - | 46,08 |
| Амортизація | 250000*0,08+50000*0,4+ 3000*0,24+15000*0,6 =121000 | - | 121 |
| Інші заг. Виробн витрати | 20000 | - | 20 |
| Зарплата амін персоналу | 8*1200*12 = 11520 | - | 115.2 |
| Нарахування на зарпл(40%) | 46080 | - | 46.08 |
| Повна собівартість тис грн | 1958.560 | 1215 | 743.56 |
| Собівартість на од продукції, грн./од.пр | 195.85 | 121.5 | 74.35 |
При рентабельності витрат 25 відсотків ціна продукції складатиме:
195*1,25=244.81 грн
З ПДВ – 244.81*1,2 = 293.77грн
Структура собівартості і ціни продукції:
| Найменування витрат | розрахунок | % |
| Стуктура собівартості | ||
| Матеріальні витрати | 475/1958.56*100 | 24 |
| Енергетичні витрати | 600/1958.56*100 | 31 |
| Заробітна плата | 742.56,/1958.56*100 | 38 |
| Амортизація | 121/1958.56*100 | 6 |
| Інші витрати | 20/1958.56*100 | 1 |
| Структура ціни | ||
| Матеріальні витрати | 24/125*100 | 19.2 |
| Енергетичні витрати | 31/125*100 | 24.8 |
| Заробітна плата | 38/125*100 | 30.4 |
| Амортизація | 6/125*100 | 4.8 |
| Інші витрати | 1/125*100 | 0.8 |
При збільшенні матеріальних витрат на 20% ціна продукції збільшиться на
19.2 * 0,2 = 3.84% і складатиме
244.81 * 1,0384 = 254.21грн
При збільшенні енергетичних витрат на 50% ціна продукції збільшиться на
24,8*0,5 =12, 4% і складатиме
244,81 * 1,124 = 275,17грн
При збільшенні заробітної плати на 15% ціна продукції збільшиться на
30,4 * 0,15 = 4,56% і складатиме
244,81 * 1,0456 = 255,97грн
Для визначення беззбиткових обсягів виробництва будуємо графік беззбитковості на (рис 3.1.)
| обсяг виробництва, шт | 1000 | 2000 | 3000 | 4000 | 5000 |
| постійні витрати, тис.грн. | 743,56 | 743,56 | 743,56 | 743,56 | 746,53 |
| змінні витрати, тис грн | 121,5 | 243 | 364,5 | 486 | 607,5 |
| повна собівартість, тис грн | 865,06 | 986,56 | 1108,06 | 1229,56 | 1351,06 |
| дохід від реалізації, тис.грн | 244,81 | 489,62 | 734,43 | 979,24 | 1224,05 |
| обсяг виробництва, шт | 6000 | 7000 | 8000 | 9000 | 10000 |
| постійні витрати, тис.грн. | 743,56 | 743,56 | 743,56 | 743,56 | 743,56 |
| змінні витрати, тис грн | 729 | 850,5 | 927 | 1093,5 | 1215 |
| повна собівартість, тис грн | 1472,56 | 1594,06 | 1715,56 | 1837,06 | 1958,56 |
| дохід від реалізації, тис.грн | 1468,86 | 1713,67 | 1958,48 | 2203,29 | 2448,1 |
. Графік 1 Точка беззбитковості виробництва