У третьому розділі «Напрями удосконалення інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств» запропонована концептуальна модель формування та використання інвестиційних джерел сільськогосподарськими підприємствами. Надані пропозиції з удосконалення механізмів реалізації державної політики розвитку інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств. Розроблено пропозиції щодо формування та використання інвестиційних ресурсів підприємств через недержавні пенсійні фонди.
У роботі визначено, що для налагодження системи ефективного інвестування в сільському господарстві, необхідно: по-перше, розробити науково обґрунтовану концепцію інвестування сільського господарства, яка б визначала мету інвестиційної діяльності, основні напрями, форми та джерела інвестування в сільському господарстві, очікувані результати від реалізації інвестиційних програм; по-друге, за кожним напрямом інвестування визначити перелік заходів направлених на впровадження інвестиційної діяльності та механізми їх реалізації; по-третє, розробити систему оцінювання інвестиційних проектів виходячи з критеріїв фінансової, економічної, соціальної та екологічної їх ефективності.
Відзначено, що позитивним кроком у вирішенні проблем пожвавлення інвестиційної діяльності на селі є розробка та затвердження Кабінетом Міністрів України «Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року» в якій чітко визначені обсяги залучення кредитів та інвестицій у сільське господарство починаючи з 2007 р. й до 2015 р. Згідно з якою сума інвестицій починаючи з 2008 р. буде перевищувати 10 млрд. грн. і в 2015 року сягне 20,0 млрд.грн., тобто проти рівня 2006 р. збільшиться у 2,8 рази. При цьому очікується значний приріст іноземних інвестицій, сума яких у 2008 р. має досягти 3,0 млрд. грн., а в 2015 р. – 8,0 млрд. грн., що в порівняні з 2006 р. більше у 7,3 рази.
Для вирішення проблем залучення інвестицій на село розроблена концепція в якій запропоновано удосконалити:
1) організаційні аспекти процесу інвестування, а саме - розробляти та впроваджувати комплексні агропромислові інвестиційні проекти, які б передбачали можливість змішаного інвестування та використання залучених інвестицій на розвиток агровиробництва, як то: постачання – виробництво – транспортування – зберігання – переробка – реалізація;
2) фінансові аспекти через розширення внутрішніх джерел інвестування: розробити механізм іпотечного інвестування для сільськогосподарських підприємств; розробити та впровадити механізм накопичення коштів державного Пенсійного страхування на спеціальних рахунках та впровадження недержавного Пенсійного страхування і забезпечення на базі крупних агропромислових підприємств з метою їх подальшого використання для фінансування високоокупних інвестиційних проектів; розробити механізм нарахування та використання амортизаційних відрахувань на відновлення основних фондів сільськогосподарських підприємств;
3) правові аспекти, для залучення прямих іноземних інвестицій на законодавчому рівні передбачити преференції для зарубіжних інвесторів, які вкладають кошти в сільське господарство чи галузі, що обслуговують його.
Для забезпечення умов розвитку інвестиційного процесу в аграрному секторі визначений та обґрунтований дієвий механізм здійснення цього процесу при активному сприянні держави, що включає в себе ряд елементів: цілі, принципи, умови, методи, засоби, суб'єкти і очікуваний соціально-економічний ефект від його впровадження (рис. 2).
Реалізація концепції закладеної в пропонованому механізмі державного регулювання допускає ухвалення цілого комплексу законодавчих актів на державному і регіональному рівнях, а також системи заходів, що забезпечують: відтворення агропромислового виробництва як єдиного формування; здійснення державних гарантій прибутковості вкладення капіталу в такий ризиковий сектор, яким є аграрна сфера; розвиток кооперації, інтеграції і формування мережі суб'єктів ринкової інфраструктури на ринку інвестицій.
Однією з головних причин кризи виробництва й інвестиційного процесу в сільському господарстві є послаблення ролі держави в регулюванні виробничих економічних відносин й, перш за все, паритетності міжгалузевого товарообміну. Аналіз динаміки загальних індексів зміни цін на продовольство, сільськогосподарську і промислову продукцію за 1995- 2006 р.р. вказує на істотний розрив в темпах зростання цін за досліджуваний період, що склався не в користь сільськогосподарських товаровиробників. Усереднені індекси цін не в повній мірі відображають реальний стан речей щодо темпів зростання цін на продукцію промисловості та сільського господарства. Так у 2004 р., коли середній приріст цін на промислову продукцію був на рівні 20,5% вартість палива збільшилася на 40%, міндобрив – на 40-45%, сільськогосподарської техніки на 30% і т.п. Тому реальний індекс паритету цін буде на рівні 70-75%, що вказує не на паритетність відносин між сільським господарством і промисловим виробництвом, а скоріше їх диспаритет.
За проведеними в роботі розрахунками визначено, що загальні фінансові втрати сільськогосподарських підприємств Дніпропетровської області від диспаритету цін за останні 5 років склали 1210,2 млн. грн., що складає 13,7% від отриманої за цей час грошової виручки. Тому через нееквівалентність втоварообміні сільського господарства з іншими галузями економіки сільське господарство має низьку інвестиційну привабливість в порівняні з іншими галузями народногосподарського виробництва.
Спираючись на світову практику, де пенсійні фонди займають друге місце серед фінансових посередників та є значним джерелом довгострокових інвестицій для реального і інноваційного секторів економіки, запропонований механізм створення корпоративного пенсійного фонду для підприємств сільськогосподарської галузі.
Такий фонд має декілька переваг: по-перше, роботодавець може встановити прогресивну шкалу згідно трудової участі працівника, його стажу роботи на даному підприємстві; по-друге, юридичні особи- учасники фонду отримують додаткові пільги з оподаткування прибутку; по-третє, у підприємства засновника корпоративного фонду з’являється реальна можливість самоінвестування; і нарешті, для фізичних осіб вигода полягає в отриманні додаткових гарантій матеріального забезпечення після виходу на пенсію, що забезпечить гідний рівень життя.
У Дніпропетровській області створено і успішно працює декілька десятків агрохолдингових підприємств, одне з яких створене у Синельниківському районі на основі АТЗТ «Агро-Союз». Створення при цьому аргохолдингу корпоративного пенсійного фондудозволить розв'язати проблему недержавного пенсійного забезпечення працівників та за рахунок власних коштів накопичити суму, яка може бути направлена на капітальні вкладення. За нашими розрахунками загальна сума коштів, які будуть акумульовані на підприємстві завдяки створенню корпоративного пенсійного фонду та можуть бути направлені на цілі інвестування складає 50038,7 тис. грн., тобто майже 10% від річного валового доходу підприємства.
Отже, створення корпоративних пенсійних фондів на крупних агропромислових підприємствах для накопичення власних інвестиційних ресурсів та зменшення залежності сільськогосподарських підприємств від іноземного капіталу й є одним з найбільш перспективних напрямів реалізації інвестиційної політики держави.
За результатами дослідження проблем розвитку інвестиційної діяльності та оцінки її ефективності у сільськогосподарському виробництві можна зробити наступні висновки:
1. На сьогодні не існує однозначного визначення термінів «інвестиція» й «інвестування». Визначено, що інвестиції необхідно розглядати двояко: за фінансовим визначенням - як вартісний вимір вкладених в господарську діяльність підприємств активів, та за економічним змістом - як видатки у основний та оборотний капітал підприємств з метою отримання економічного чи соціального ефекту, а під інвестуванням ми розуміємо дію, яка відбувається в момент вкладання активів чи здійснення видатків суб’єктами інвестиційного процесу в той чи інший інвестиційний проект.