Ринок праці та капіталу (стр. 2 из 2)

Q_L= 300L – L²,

де Q — випуск, тис. шт.; L — обсяг праці, що використовується, тис. чол.

Функція пропозиції праці на регіональному ринку описується формулою:

L_S= 2W– 160.

Ціна готової продукції на зовнішньому ринку становить 0,5 грош. од. Визначте, яку кількість праці буде використовувати монопсонія, який рівень зарплати вона встановить, яку кількість продукції буде продавати на зовнішньому ринку та який виторг вона отримає?

Розв’язання

Функція граничного продукту у грошовому вираженні матиме вигляд (перша похідна від виробничої функції)

MP_L = 300 – 2L,

MRP_L = P_X(MP_L) = 150 – L.

Граничні витрати на працю становитимуть:

W = 80 = 0,5L,

TRC = 80L = 0,5L²,

MRC = 80 = L.

Прирівнюючи граничний продукт праці у грошовому вираженні до граничних витрат на працю, знайдемо оптимальну кількість робітників для монополії:

50 – L = 80 = L.

Оптимальна кількість робітників становить 35 тис. чол.

За допомогою функції пропозиції праці знайдемо рівень заробітної плати, який встановить монопсоніст, — 97,5 грош. од. Підставивши оптимальний обсяг використання робочої сили у формулу виробничої функції, отримаємо обсяг випуску — 9275 тис. од. Виторг монопсоніста дорівнює 4637,5 тис. грош. од.

Ринок капіталу

Капітал є ресурсом тривалого користування, що створюється з метою виробництва більшої кількості товарів і послуг. Сутнісна риса капітального блага полягає в тому, що воно є водночас і фактором виробництва, і продуктом. Коли йдеться про капітал як про об’єкт купівлі-продажу на ринку ресурсів, то мається на увазі не весь запас капітальних благ, наявний в економіці, а потік нового капіталу, що з’являється в даний період у виробництві. Підприємства пред’являють попит не просто на якісь матеріальні капітальні блага, а на тимчасово вільні грошові засоби, які можна витрачати на зазначені блага і повернути, віддавши частину прибутку від їх використання у майбутньому. Таким чином, якщо мова йде про ринок капіталу, то мається на увазі ринок грошового капіталу. На ньому об’єкт купівлі-продажу переходить з рук в руки тимчасово, а тому всі економічні форми угод тісно переплетені з системою прав власності і дуже різноманітні. Інструментами ринку капіталу можуть бути і безпосередньо кредитні ресурси, і цінні папери (акції, облігації, векселі), і різні похідні контракти.

Грошові засоби акумулюються шляхом заощаджень або утримання від поточного споживання. Домашні господарства спрямовують кошти на капітальні блага шляхом заощадження грошей у вигляді різних фінансових активів: облігацій, акцій, а також вкладення грошей на різні заощаджувальні рахунки. Власники фінансових активів чи заощаджень сподіваються отримати деякий дохід. Його рівень характеризує процентна ставка (або дохід від різних фінансових активів, або щорічний дохід від вкладених коштів).

Розрізняють номінальну та реальну процентні ставки. Номінальна ставка показує, на яку величину сума, що її позичальник повертає кредитору, перевищує величину отриманого кредиту. Реальна ставка виражається в грошових одиницях постійної споживчої спроможності і визначається як номінальна ставка, скоригована на рівень інфляції. За умов досконалої конкуренції існує тенденція до встановлення єдиної процентної ставки. В реальних умовах діапазон ставок досить широкий, що обумовлено терміновістю і розміром позики, діючою системою оподаткування, структурою ринку капіталу тощо.

Отже, домашні господарства або інші ринкові суб’єкти забезпечують фінансовими ресурсами або капіталами тих, хто хоче купити реальні капітальні блага. Норма процента є ціною, яку банк або інший фінансовий посередник платить позикодавцю за використання грошей протягом деякого періоду часу. Процентну ставку виражають як деякий процентний дохід за рік у процентах.

Прийняття підприємцем рішення про придбання капітальних ресурсів грунтується на порівнянні очікуваного доходу, який він отримає від використання даного капітального товару, і витрат на його придбання та експлуатацію.

Капітальні блага можуть приносити дохід протягом деякого періоду. Поточна, абодисконтована, вартість довгострокового активу обчислюється так: визначається, скільки потрібно вкласти грошей сьогодні за наявної процентної ставки, щоб отримати майбутній дохід від цього активу. Для безстрокового (довічного) володіння, наприклад, таким активом, як земля, що приносить N грош. од. доходу кожного року від цього моменту аж до вічності, поточна вартість землі PV обчислюватиметься за формулою

PV = N / i, (16.1)

де і — ринкова процентна ставка, %.

У більш загальному випадку поточна вартість будь-якого активу, що приносить дохід, який з часом змінюється, обчислюється як дисконтована вартість кожної частини потоку доходів. Це виражається сумою окремих складових поточної вартості за формулою

PV = N₁/(1 + i) + N₂/(1 + i)² + N₃/(1 + i)³ + ... + N_n/(1 + i)ⁿ, (16.2)

де N₁, N₂, N₃, ..., N_n — щорічний дохід, грош. од.;

1, 2, 3, ..., n — роки, протягом яких очікуються відповідні суми доходів.

Якщо сума майбутнього доходу FV через n років відома, величина коштів, які потрібно вкласти сьогодні, розраховується за формулою

PV = FV_n / (1 + i)ⁿ. (16.3)

У цьому випадку і є ставкою дисконту, величина якої може бути прийнята як процентна банківська ставка. У випадку використання позичкових коштів потрібно порівнювати внутрішню норму окупності r і процентну ставку і. Підприємства, намагаючись максимізувати прибуток, інвестують тоді, коли доходи на інвестиції вищі від ринкової процентної ставки. Якщо процентна ставка вища від норми прибутку на інвестиції, то підприємство не інвестуватиме. В ідеальних конкурентних умовах рівновага досягається тоді, коли конкуренція серед підприємств збиває дохід на інвестиції до рівня ринкової ставки процента.

Графічний аналіз доходу на капітал у найпростішому випадку (всі реальні капітальні блага однакові, економіка знаходиться у стаціонарному стані) можна проілюструвати за допомогою рис. 5

Рис. 5. Визначення ставки процента і доходу у короткостроковому періоді

Рис. 6. Рівновага на ринку капіталу у довгостроковому періоді

Попит на капітал є похідним і виводиться з граничної продуктивності капіталу. Крива попиту D на рис. 5 має низхідний характер. Інвестиції у попередньому періоді створили деяку величину капіталу, показану вертикальною лінією пропозиції S. У точці Е, де перетинаються лінії попиту і пропозиції, величина капіталу відповідає потребам підприємств.

Однак рівновага у точці Е спостерігається тільки у короткостроковому періоді, тому що за такої високої (10%) процентної ставки домашні господарства продовжуватимуть заощаджувати. На рис. 6 подано ілюстрацію того, як процентні ставки визначаються у довгостроковому періоді. Нагромадження капіталу продовжується, тому лінія пропозиції є не вертикальною, а висхідною. Тривала рівновага у точці Е^* спостерігається тоді, коли величина фінансових активів, якою люди хочуть володіти у довгостроковому періоді, відповідає величині капіталу, яку підприємства хочуть мати за даної процентної ставки.

Земля, як і капітал, є фактором виробництва довгострокового використання. Її особливістю є те, що вона обмежена, тобто пропозиція землі є відносно стабільною. На рис. 7 видно, що лінія пропозиції на землю S є вертикальною, тобто пропозиція абсолютно еластична.

Рис. 7. Визначення ренти на землю на ринку досконалої конкуренції

Абсолютна нееластичність пропозиції землі означає, що ціни на землю визначаються рівнем попиту на окремі її ділянки. Ціни на землю пов’язані з ціною власності на земельну ділянку, яку слід відрізняти від земельної ренти, тобто ціни послуг землі як різновиду економічної ренти. Ціни на землю визначаються, як дисконтована вартість майбутньої земельної ренти, тобто шляхом капіталізації земельної ренти (16.1). Лінія попиту на землю D має низхідний характер внаслідок дії закону спадної родючості землі.

Рівновага у точці Е означає рівень щомісячної ренти за одиницю площі землі p_E.

Ця модель показує активну роль попиту, а саме: за умов нееластичної пропозиції землі ціна землі та абсолютна рента цілком залежать від зміни попиту.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

Капітал — ресурс тривалого використання, створений з метою виробництва додаткових товарів і послуг.

Процентна ставка — ціна, що сплачується власникові капіталу за використання взятих у позику його засобів протягом певного періоду часу; ставка (норма) процента виражається у процентах.

Номінальна процентна ставка — ставка процента за поточного курсу без поправки на інфляцію.

Реальна процентна ставка — ставка процента, очищена від впливу інфляції.

Інвестування — процес відтворення або доповнення основного капіталу; відображає потік нового капіталу у певному році.

Дисконтування — приведення економічних показників, наприклад, грошового потоку, майбутніх років до сьогоднішньої (поточної) вартості.

Поточна (дисконтована) вартість — величина позикових фондів, які необхідно було б позичити за поточної процентної ставки, щоб забезпечити регулярне отримання заданого чистого доходу.

Земля — фактор виробництва, що включає землю, яка використовується у сільськогосподарському або промисловому виробництві, а також використовувані природні ресурси землі.

Економічна рента — плата за ресурс, пропозиція якого жорстко обмежена.

Земельна (абсолютна) рента — плата за використання землі та інших природних ресурсів, пропозиція яких жорстко обмежена.

Задача.

Припустімо, що інтуїція нафтовидобувника підказує йому, що вартість видобування буде постійно залишатися на рівні 15 грош. од. за барель. Наприклад, сьогодні нафта продається за ціною 20 грош. од. за барель, і фірма планує видобувати нафту протягом трьох наступних років. Яким буде часовий прогноз фірми щодо ціни за ставки 4%?

Розв’язання.

Чистий прибуток з бареля становить сьогодні:

20 – 15 = 5 (грош. од.).

За ставки 4% виробник має передбачити ціну на наступний рік у розмірі:

15 + 5(1,04) = 20,20 (грош. од.).

Через два роки прогнозована ціна становитиме:

15 + 5 (1,04)² = 20,41 (грош. од.).

Через три роки прогнозована ціна буде:

15 + 5(1,04)³ = 20,62 (грош. од.).

Якщо згідно з прогнозами ціна за такої ставки не підвищуватиметься, виробник волітиме припинити видобуток нафти на декілька років.