Для аналізу безробіття використовують такі показники:
кількість безробітного населення, тис. чол.;
рівень безробіття, виражений у відсотках. За міжнародними нормами він визначається по формулі:
Рб= (Еал-З) / Еалх 100,
де Рб – рівень безробіття, чол.
Еал – чисельність економічно активного населення, чол.
З – чисельність зайнятих, чол.
розподіл безробітних по сферах суспільно корисної праці;
розподіл безробітних за професіями, галузями і секторам економіки;
середня тривалість безробіття, міс. Вона характеризує у середньому тривалість пошуку роботи особами, які мають статус безробітного на кінець аналізуємого періоду, а також тими безробітними, які були у цьому періоді працевлаштовані;
навантаження на одне робоче місто, вакансію, чол. Визначається як відношення чисельності безробітних до чисельності вакантних робочих міст.
Яким би не був загальний рівень безробіття, він неоднаково розподіляється між різними категоріями працездатного населення. У розвинених країнах з ринковою економікою в періоди підйому виробництва кількості безробітних серед робітників перевищує кількість безробітних серед фахівців і службовців, безробітних серед молоді, як правило, більше, чим серед дорослих людей, особливо середнього віку; жінки частіше попадають в число безробітних, чим чоловіки.
Статистичні дані в Україні свідчать, що світові тенденції значною мірою повторюються і в нашій економіці, за винятком того, що рівень безробіття зараз вище серед фахівців і службовців, чим серед робітників.
5. Соціально-економічні наслідки безробіття, соціальний захист безробітних
Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого - великим суспільним злом. Економічні втрати від безробіття – це не випущена продукція, скорочення платоспроможного попиту, звуження споживчого ринку, наростання елементів кризи виробництва. Перебування ж людей у статусі безробітних спричиняє їм часткову або повну втрату доходів, професійних навиків, зниження рівня життя, викликає почуття власної неповноцінності, що перешкоджає їхньому поверненню на ринок праці. Безробіття призводить до зростання злочинності, смертності, числа психічних захворювань. Зростає кількість осіб без певного роду занять, молоді, які не прагнуть до працевлаштування. Таким чином, безробіття заважає суспільству рухатися до своїх потенційних можливостей.
Відомий американський економіст Артур Оукен математично виразив відношення між рівнем безробіття і відставанням обсягу валового національного продукту (не випущеною продукцією).Це відношення відомо як закон Оукена. Суть закону в тому, що якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, то відставання ВНП складає 2,5%.
Згідно з цим законом щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7% підтримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2 процентних пункти приросту реального ВНП зменшують чисельність безробітних на 1 процентний пункт. Аналогічним чином кожне додаткове скорочення темпів приросту ВНП на 2% викликає зростання безробіття на 1%.
Закон Оукена дозволяє визначити рівень нормального безробіття, який, як встановлено, підвищується по мірі розвитку ринкової економіки. Так, наприклад, для США 60-х років природній рівень безробіття визначався у 4%, а для 80-х років він становив вже 6-7%.
Із закону Оукена випливає, що по-перше, певна величина зростання ВНП необхідна для того, щоб запобігти зростанню норми безробіття. Чисельність робочої сили з кожним роком зростає, а її використання стає при цьому більш продуктивним завдяки науково- технічному прогресу. Внаслідок цього , 2,5-3% щорічного приросту ВНП повинно спрямовуватись на створення нових робочих місць, здатних утримати безробіття на попередньому рівні. По-друге, більш швидкий приріст ВНП скорочує безробіття, тоді як відносне падіння темпів зростання збільшує безробіття.
Безробітні громадяни потребують соціального захисту і держава України його гарантує.
Працівникам, які втратили роботу в зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, надаються особливі гарантії, якщо вони зареєструвалися в службі зайнятості в течії десяти днів після звільнення гарантується:
збереження за останнім місцем роботи на період працевлаштування, але не більш 3 місяців, середньої заробітної плати з урахуванням вихідного посібника і безперервного стажу;
право на отримання допомоги по безробіттю в розмірі 75% середньої заробітної плати на останньому місці роботи в течії наступних 3 місяців і 50% в течії наступних 6 місяців, але не більш середньої заробітної плати в державі;
збереження на новому місці роботи на період професійного навчання з відривом від виробництва середньої заробітної плати на останньому місці роботи;
право на достроковий вихід на пенсію за 1.5 роки до встановленого законодавством про пенсійне забезпечення терміну особам предпенсійного віку, які мають необхідний загальний трудовий стаж.
Для інших громадян умови і розміри допомоги по безробіттю визначаються згідно із законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. Так, усе працездатне населення повинно бути обов’язково застраховане на випадок безробіття.
Застраховані громадяни, які в течії 12 місяців до початку безробіття, працювали не менш ніж 26 календарних тижнів на умовах повного і неповного робочого дня, мають право одержувати допомогу по безробіттю.
Для одержання допомоги по безробіттю необхідно зареєструватися в службі зайнятості протягом місяця після закінчення страхового стажу (втрати роботи). Страховий стаж - це період часу роботи на умовах трудового договору, коли сплачувались страхові внески.
Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації у службі зайнятості. Час виплати допомоги 360 днів протягом двох років. Для людей предпенсійного віку - 720 днів.
Розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до середньої заробітної плати в залежності від страхового стажу.
Громадяни, які працювали протягом 12 місяців менш ніж 26 тижнів теж мають право на допомогу, вона визначається з розрахунку прожиткового мінімуму.
Громадяни, які звільнилися з роботи за власним бажанням, починають получати допомогу з 91-го календарного дня.
Допомога по безробіттю не може бути нижче прожиткового мінімуму і вище середньої заробітної плати в області за минулий місяць.
6. Державне регулювання ринку праці в Україні
Важливим об’єктом регулювання ринкової економіки є ринок праці. Ринок праці – це соціально–економічна підсистема в системі ринкових відносин, що базується на збалансованості попиту й пропозиції робочої сили, основним важелем регулювання якої є ціна робочої сили.
Основним показником оцінювання ринку праці є співвідношення між наявними вільними робочими місцями та кількістю осіб, які шукають роботу. Ринок праці в Україні тільки починає формуватися. Тому елементи інфраструктури ринку праці ще не діють достатньо ефективно, не відпрацьований механізм громадського та інституціонального регулювання, і держава повинна взяти на себе функцію регулювання ринку праці.
Держава застосовує такі види регулювання ринку праці:
захисне, призначене для обмеження дій, які призводять до незахищеності різних груп населення;
заохочувальне, направлене на створення умов, в яких можуть здійснюватись і розвиватись певні форми діяльності;
обмежувальне, яке здійснюється для виключення дій окремих осіб або груп таким чином, щоб вони не могли одержувати певних переваг перед іншими;
директивне регулювання, яке передбачає вплив уряду на ринок праці з врихуванням інтересів населення;
регулювання за допомогою економічних, фінансових заходів (податків, субсидій), які сприяють росту пропозиції на ринку або зростанню зайнятості.
Державне регулювання ринку праці в Україні здійснюється через економічні, правові та адміністративні важелі.
Економічними важелями регулювання ринку праці й зайнятості населення є:
формування оптимальних нормативів пільгового оподаткування підприємствам, які створюють додаткові робочі місця для громадських робіт і фонди страхування на випадок безробіття;
формування оптимальних нормативів пільгового оподаткування та застосування пільгових кредитів для підприємств, що приймають на роботу жінок, молодь, інвалідів та інших осіб, які підпадають під 5%-ву квоту. Водночас нормативні штрафи та санкції мають застосовуватись до підприємств, що відмовляють у прийомі на роботу зазначеним особам. Механізм дії цих важелів повинен бути законодавчо врегульований;
оптимізація заробітної плати робітника з урахуванням ціни мінімального споживчого кошика. Цей норматив та механізм його дії мають визначатися виходячи з цін мінімального споживчого кошика для робітника та членів його сім’ї, які перебувають на його утриманні, та ціни робочої сили. Зазначений норматив має враховувати також регіональний рівень цін на споживчі товари та особливості змін ціни робочої сили на регіональному ринку праці;
оптимізація нормативу допомоги по безробіттю на рівні фізіологічного мінімуму споживання на безробітного та членів його сім’ї, які перебувають на його утриманні;
уведення квот на постачання робочої сили. Механізм застосування таких квот має враховувати можливості працевлаштування робочої сили в регіоні, рівень попиту на неї, рівень цін, наявність житла та розвиток соціальної інфраструктури;
дотації підприємствам, що створюють центри підготовки та перепідготовки кадрів на потребу ринку. Механізм надання таких дотацій має враховувати регіональний попит на робітників певної спеціальності в регіоні та якість підготовки кадрів.