Ринок кредитних ресурсів (стр. 3 из 5)

2. Банківська система України, як основний елемент ринку кредитних ресурсів

Основним елементом ринку кредитних ресурсів, для перетворення в активно діючий капітал тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, населення, держави є банківська система.

Процес становлення і розвитку вітчизняної банківської системи можна поділити на декілька етапів з урахуванням конкретних задач, які вирішувались в кожному із них.

1 етап – 1991-1992 р.р. – реорганізація існуючих банків і їх реєстрація. Мова йде про зміну форми власності з державної на колективну “Промінвестбанку”, “Агропромбанку”, “Укрсоцбанку”.

ІІ етап – 1992-1993 р.р. – період виникнення і реєстрації банків “нової хвилі” – “Аваль”, “Інко”, “Відродженя”, “Трансбанк” та інші. Для цього часу характерним є масове зародження дрібних банків з малим приватним капіталом. Протягом р. їх було зареєстровано більше ста.

ІІІ етап – 1994-1996 р.р. – якісне зростання та формування здорової банківської системи, що пов’язано з активізацією роботи Національного банку і побудовою чіткого механізму регулювання діяльності комерційних банків на основі реалізації монетарної політики.

ІV етап – 1996-1998 р.р. – впровадження та стабілізація національної грошової одиниці – гривні.

Для даного періоду характерним є посилення боротьби Національного банку з інфляцією, активна монетарна політика на грошово-кредитному ринку, створення сприятливих умов для проведення грошової реформи і введення в обіг національної грошової одиниці – гривні, а також утримання її в межах встановленого валютного коридору. Паралельно посилювався банківський нагляд і контроль за діяльністю комерційних банків.

Таким чином, протягом названих етапів була здійснена реформація і створена якісно нова банківська система України:

· закладені основи дворівневої банківської системи, валютного ринку та ринку цінних паперів;

· завершено перший етап реформування грошової системи держави і введення національної грошової одиниці гривні;

· сформована національна платіжна система на основі нових прогресивних технологій перерахування коштів через електронні платежі;

· в системі Національного банку введено в дію Банкнотно-монетний двір та фабрику банкнотного паперу, що забезпечило необхідні умови для друкування власних грошей і випуску цінних паперів;

· здійснюється реформа в системі бухгалтерського обліку та звітності у банках, перехід на міжнародні форми;

· діяльність Національного банку в галузі забезпечення виваженої монетарної політики позитивно вплинула на подолання високих темпів інфляції і стабілізації грошово-кредитного ринку.

Створення ефективної кредитної системи України дозволило їй ефективно виконувати покладені на неї функції:

· трансформаційну;

· створення платіжних засобів та регулювання грошової маси;

· забезпечення стабільності кредитного та грошового ринку.

Сутність трансформаційної функції полягає у посередницькій діяльності комерційних банків, які акумулюючи вільні грошові кошти фізичних і юридичних осіб, держави, передають їх у тимчасове користування на певних умовах іншим суб’єктам ринку.

Зміст функції створення платіжних засобів та регулювання грошової маси реалізується через можливість кредитної системи оперативно впливати на пропозицію грошей в обігу, збільшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. В цьому полягає основна функція кредитної системи.

Через функцію забезпечення стабільності кредитного і грошового ринку пов’язується високий ризик банківської діяльності. Їх наслідки, в першу чергу, пов’язані із загрозою дестабілізації грошового та кредитного ринку, а також загальноекономічних кризових явищ.

В залежності від тих функцій, які виконують банки, їх розподіляють на емісійні та неемісійні. Емісійними, як правило, являються центральні банки, що наділяються правом випуску грошових знаків в обіг.

Банки, які виконують функції центральних торгують грошовим товаром тільки серед банків і вступають у безпосередні кредитні відносини із суб’єктами господарювання.

В залежності від підлеглості кредитних інститутів, а також в залежності від ієрархії структури кредитної системи виділяють два основні типи побудови банківської системи: однорівневу і дворівневу.

Однорівневий принцип побудови банківської системи передбачає перевагу горизонтальних зв’язків між банками, універсалізацію їх функцій та операцій. Такий принцип побудови використовується в країнах із слаборозвиненою економічною системою господарювання та в країнах із плановим режимом управління.

Дворівневий принцип побудови банківської системи базується на побудові взаємовідносин між банківськими установами як по горизонталі, так і по вертикалі. По горизонталі – це відносини рівноправного партнерства між різними низовими ланками (комерційними банками). У цьому випадку відбувається розмежування адміністративних функцій і оперативних, пов’язаних із безпосереднім обслуговуванням об’єктів господарювання. Центральний банк залишається банком у повному розумінні цього слова тільки для двох категорій клієнтів: комерційних банків та урядових структур. Причому переважають функції “банка банків” та управління діяльністю банківських установ з метою регулювання і контролю за функціонуванням ринку кредитно-фінансових послуг.

На початку ХХ століття було відсутнє чітке розмежування між центральними та комерційними банками, але фінансові кризи, що вразили банківські системи капіталістичних країн спричинили масове банкрутство комерційних банків, що викликало необхідність у централізації банківської системи, державного контролю та регулювання. Це призвело до створення в розвинутих країнах центральних банків, які взяли на себе функцію грошової емісії.

Національний банк України було створено на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР у відповідності із постановою Верховної Ради України від 20 березня 1991 р.

Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження якого визначаються Законом “Про Національний банк України”.

Основною функцією НБУ є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Крім того, як банк банків він:

1) здійснює реєстрацію комерційних банків та ліцензування операцій, які вони виконують;

2) встановлює економічні нормативи, що регулюють діяльність комерційних банків;

3) веде рахунки банків-кореспондентів;

4)

здійснює розрахунково-касове обслуговування комерційних банків;

5) видає кредити комерційним банкам;

6) зберігає обов’язкові резерви комерційних банків;

7) здійснює нагляд і контроль за діяльність комерційних банків, та ін.

Цілком очевидно, що всі основні функції, які покладені на НБУ, практично реалізуються ним через взаємовідносини із банками другого рівня - комерційними банками.

Комерційні банки в залежності від форм власності можуть бути:

- унітарними, тобто заснованими на єдиновладді;

- з колективною формою власності.

Унітарні банки – це банки засновані на принципах єдиновладдя, що мають єдиного власника в особі держави чи приватної особи. В Україні функціонують два унітарні комерційні банки – це державні комерційні банки: УКРОЩАДБАНК та ЕКСІМБАНК (експортно-імпортний банк).

Банки України не можуть бути приватними, так як згідно із Законом “Про банки і банківську діяльність” створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку, а це – різновиди колективної власності.

В залежності від величини статутного фонду, а також величини власного капіталу та активів комерційні банки поділяються на:

- дрібні;

- середні;

- крупні.

Більшість діючих банків в Україні можна віднести до дрібних та середніх.

В залежності від наявності філії комерційні банки бувають:

- безфілійні;

- малофілійні;

- багатофілійні.

В основній своїй масі новостворені банки безфілійні або ж малофілійні.

В залежності від території діяльності банки розподіляються на:

1. Республіканські, які мають розгалужену мережу своїх відділень по всій території країни.

2. Регіональні, що обслуговують, як правило, клієнтів одного регіону, міста, району, області.

Більшість вітчизняних комерційних банків являються регіональними.

В залежності від діапазону операцій, що їх виконують комерційні банки, розрізняють:

1. Універсальні банки, що виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам;

2. Спеціалізовані банки.

Банківська система України відрізняється великою питомою вагою універсальних банків, що прагнуть виконувати широке коло операцій для своїх клієнтів.

Основними функціями комерційного банку вважаються:

1. Акумуляція тимчасово вільних грошових коштів, заощаджень і нагромаджень юридичних та фізичних осіб (депозитивні операції);

2. Забезпечення функціонування розрахунково-платіжного механізму, організація розрахунків в народному господарстві, організація платіжного обороту (розрахунково-касове обслуговування);

3. Кредитування юридичних та фізичних осіб (кредитні операції);

4. Облік векселів і операцій з ними (облікові операції);