Штучні монополії є різними за формою організаційно-економічними об'єднаннями (монополістичними союзами) господарюючих суб'єктів. Найпростішими з них є короткотермінові угоди щодо цін та розподілу ринків, зокрема конвенції, ринги, корнери, пули.
• Конвенції. Угоди щодо обсягів виробництва, розподілу замовлень, збуту товарів.
• Ринги. Це угоди кількох підприємців, фірм щодо скуплення в конкретному районі конкретного товару з метою його монополізації.
• Корнери. Угоди кількох підприємців, фірм щодо створення дефіциту певного товару шляхом скуплення біржових контрактів і реального товару з метою контролювання біржового процесу і підвищення цін.
• Пули. Угоди, за якими прибуток кількох підприємців, фірм надходить до спільного фонду і розподіляється між ними згідно із заздалегідь установленим співвідношенням.
Складнішими монополістичними об'єднаннями є картелі, синдикати, трести, концерни, конгломерати і консорціуми.
Картелі . Об'єднання підприємств (фірм), у якому учасники зберігають свою власність на засоби і результати виробництва, самостійно реалізують товари на ринку, тобто лишаються самостійними у виробничій і комерційній сферах. Сенс картельних угод полягає у зменшенні конкуренції, для чого їх учасники визначають ринки збуту продукції, квоти (обсяги виробництва кожної компанії в загальному обсязі продукції), рівень цін.
Синдикат. Об'єднують підприємства, що виготовляють однорідну продукцію. Зберігаючи свою власність на матеріальні умови господарювання, вони реалізують готову продукцію як спільну власність. Це означає, що підприємства зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.
Трести (у США — корпорація). Ґрунтуються на спільній власності (компанії, що входять у трести, втрачають комерційну і виробничу самостійність).
Концерни. Великі об'єднання юридичне (формально) самостійних підприємств (як правило, різних галузей промисловості, торгівлі, транспору, банків) на основі фінансової залежності, яка є наслідком скуплення контрольних пакетів акцій. Вони відповідають за збитки або за зобов'язаннями підприємств, що входять до їх складу, лише в межах пакету належних їм акцій. До концернів можуть входити індивідуальні підприємці, картелі, синдикати, трести, об'єднуючись навколо ядра — холдинга, материнської компанії. Таким ядром традиційно бувають промисловий трест, банк, які скуповують пакети акцій промислових, торговельних, транспортних та інших фірм. Дочірні компанії як філії головної компанії юридичне залишаються незалежними, але фактично у межах концерну існує високоцентралізоване управління і господарське підпорядкування, особливо у фінансовій та інвестиційній сферах.
Трести і концерни розповсюджені у США, Англії, Франції, Японії та інших країнах.
Конгломерати. Об'єднання підприємств абсолютно різних галузей виробництва шляхом установлення фінансового контролю над їх діяльністю. При цьому вони зберігають свою виробничу, комерційну та юридичну самостійність. Зв'язок між ними існує лише на основі фінансових відносин.
Консорціуми. Створюються на основі тимчасових угод між банками і виробничими корпораціями для спільного розміщення займу чи здійснення єдиного проекту.
Характерною особливістю сучасного ринку є поєднання, переплетіння, взаємопроникнення різноманітних організаційних форм монополій, що свідчить про подальший розвиток, поглиблення процесів монополізації сучасної економіки.
Породжена конкуренцією, монополія намагається обмежити характерну для досконалої конкуренції ринково-конкурентну стихію, спрямовуючи свої зусилля на впорядкування, захист і стабілізацію господарської системи з метою забезпечення переваг висококонцентрованим господарським об'єднанням. Картелі, синдикати, трести суттєво підірвали внутрігалузеву конкуренцію у сфері виробництва та обігу. Насамперед картелі та синдикати обмежили вільну конкуренцію у сфері обігу шляхом укладення угод про особливі умови реалізації товарів і розподіл ринків збуту. Це негативно позначилося на незалежності й свободі ринкових зв'язків, сформувало економічні передумови панування монополій. Трести привнесли монопольне регулювання виробництва. Часткова планомірність виробництва, до якої вдавалися підприємства за вільної конкуренції, піднялась на вищий рівень і стала формою комерційних зв'язків між підприємствами, що входять до трестів. Монополістична планомірність діяльності трестів у окремих галузях сприяла зростанню концентрації і централізації виробництва і капіталу, проникненню планомірності в інші галузі. Це створювало умови для обмеження міжгалузевої конкуренції, виникнення багатогалузевих монополій.
Одночасно загострювалася боротьба між монополіями-виробниками і монополіями-споживачами продуктів. Наприклад, власник американських автомобільних заводів Генрі Форд (1863— 1947), намагаючись уникнути надмірних цін на сталь, що диктували сталеливарні компанії, збудував власний сталеливарний завод, який зайняв 11 місце в галузі. Ефективно впливає на монопольні ціни товарів, що стали об'єктом монополізації, конкуренція субститутів. Це характерне для ринків будівельних матеріалів, кольорових металів, палива, окремих видів транспорту та ін. Монополізація виробництва і продажу товарів загострює конкурентну боротьбу з боку відповідних немонополізованих товарів.
Важливою формою конкуренції є боротьба за споживчу здатність населення (за «долар споживача»). Вона полягає у витісненні з його бюджету інших видів споживання. Оскільки споживча здатність населення на кожний момент має певну величину то будь-яке значне збільшення певного виду споживання можливе лише внаслідок зменшення споживання інших товарів. У прагненні розширити збут своєї продукції монополії витісняють із бюджету споживачів товари, які виробляються в інших галузях.
Найтиповішими для монополії методами і засобами ведення конкурентної боротьби є: обмеження доступу до джерел сировини, ринку кваліфікованої робочої сили, кредитних ресурсів; погіршення доставки та збуту товарів; укладення угод з покупцями про торгові відносини тільки з конкретною монополією; збивання цін; бойкот конкурентів. Окрім того, широко використовуються захоплення патентів на різноманітні відкриття, винаходи і технічні удосконалення, а також комбінування й диверсифікація виробництва. Отже, монополія може існувати лише в умовах конкуренції між окремими монополіями, монополіями й аутсайдерами тощо. Між конкуренцією і монополією існує не тільки антагонізм, а й синтез, єдність. Виявляється він у тому, що для забезпечення свого існування монополія змушена постійно вступати в конкурентну боротьбу.[10, 152 -154]
Висновок:Конкуренція являє собою відносини між товаровиробниками з приводу одержання максимальних прибутків на основі розумного ризику та підприємливості.
Основне завдання конкуренції – завоювати ринок, в боротьбі за споживача перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку.
Конкуренція - органічний елемент ринку. Поза ринком практично неможлива здорова економічна конкуренція, а без використання й розвитку механізму конкуренції неможливі ринкова рівновага і повноцінний ринок. Конкурентне господарювання є ефективним організатором виробництва, найбільш дійовим механізмом відтворення ринкової рівноваги. Економічна конкуренція є одним з регуляторів пропорцій суспільного виробництва, що стимулює його ефективність, фактором утворення середньої норми прибутку, формування ринкової вартості товару, диференціації товаровиробників за доходами, реалізації матеріального інтересу товаровиробників.
Конкуренція генерує дійові стимули для того, щоб господарюючий суб'єкт не заспокоювався на досягнутому; відкриває реальні можливості для вільного вибору господарського маневру для всіх учасників економічних відносин; культивує саме ринковий компонент практичних навичок та знань. Важливим складовим компонентом механізму ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський економіст Ф.Хайєк, "суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети".
Конкуренція являє собою економічну боротьбу, суперництво між відособленими виробниками продукції, робіт послуг щодо задоволення своїх інтересів, пов'язаних з продажем цієї продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам.
Конкуренція – визначальна умова підтримання динамізму в економіці, за умов конкуренції створюється більше національне багатство при меншій вартості кожного виду продукції порівняно з монополією й плановою економікою.
РОЗДІЛ 2
Антимонопольна політика в сучасному законодавстві України
Антимонопольна політика - одне з напрямків державного регулювання економіки, що являє собою комплекс державних заходів (відповідне законодавство, система оподатковування, денаціоналізація, роздержавлення і приватизація власності, заохочення створення малих підприємств та ін.), спрямованих проти монополізації виробництва і ринку і забезпечуючи розвиток конкуренції серед товаровиробників.
Антимонопольне законодавство - законодавчо закріплені основні правила діяльності суб'єктів, що хазяйнують на ринку, органів державної влади і управління.
Основні завдання антимонопольного законодавства:
а) забезпечення сприятливих умов і стимулів для розвитку конкуренції і підприємництва в національній економіці;