6. Рівень зношеності основних засобів в Україні. Актуальність інвестиційного механізму лізингу.Майбутній економічний та соціальний розвиток України значною мірою залежить від обсягів інвестицій в основні засоби підприємств. Інвестиції в основні засоби покликані оновити техніку та технології на вітчизняних підприємствах різних видів економічної діяльності, забезпечити конкурентноздатність їх продукції; сприяти розвитку малого та середнього бізнесу, створенню нових робочих місць, підвищенню матеріального забезпечення та рівня життя населення країни.
Світова практика довела, що ефективним інвестиційним механізмом є лізинг. В країнах з розвиненою ринковою економікою його частка в інвестиціях в основні засоби складає приблизно 30 відсотків, а в решті країн з високими показниками росту вона досягає 10-15 відсотків (в Україні - лише 1,2 відсотка). В країнах Східної Європи, що демонструють високі темпи зростання (Естонія, Чеська Республіка, Угорщина, Польща), співвідношення річного обсягу ринку лізингу та ВВП дорівнює 2 - 5 відсоткам (в Україні – лише 0,25 відсотка).
На початку ХХІ сторіччя зношеність основних засобів на підприємствах багатьох видів економічної діяльності в Україні досягла критичного рівня, наслідком чого є неможливість подальшого нарощування економічних та соціальних показників розвитку країни, зниження конкурентноздатності вітчизняної продукції, підвищення технологічних та екологічних ризиків, збільшення енергоємності та матеріалоємності виробництва, поглиблення соціальних проблем.
Впродовж останнього десятиріччя показник ступеню зносу основних засобів підприємств в Україні в цілому, та у розрізі окремих видів економічної діяльності, постійно зростав. Стан оновлення основних засобів в Україні є вкрай незадовільним. Нині обсяги основних засобів, що вибувають з використання внаслідок їх морального та фізичного зносу, значно перевищує обсяги нових основних засобів, що вводяться в експлуатацію. За експертними оцінками рівень зношеності активних елементів основних засобів, тобто машин, обладнання та транспортних засобів, досягає 80-90 відсотків.
Для відновлення вартості існуючих основних засобів економіка України потребує щонайменше 563 млрд. грн. (106 млрд. дол. США) інвестицій. Враховуючи, що країні потрібні не тільки відремонтовані, але й нові основні засоби, які дозволять забезпечити користувачів новою технікою та технологіями, поповнять парк машин, обладнання та транспортних засобів сучасними високопродуктивними зразками, зазначена сума інвестицій має бути збільшена у декілька разів.
Потенційний попит на послуги лізингу в Україні складає щонайменше 85 млрд. грн. Разом з тим, на початок 2005 року обсяг ринку лізингу в Україні досяг трохи більше 1 млрд. грн.
Наприкінці березня 2006 року Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) затвердила Програму розвитку лізингу в Україні на 2006-2010 роки. Зараз вона знаходиться на розгляді в Кабінеті Міністрів України. У Програмі сформульовано основні чинники, що стримують розвиток лізингу в Україні (до речі, ці ж чинники стримують розвиток й інших інвестиційних механізмів в Україні):
Недосконалість законодавчого забезпечення:
· колізії та протиріччя між окремими законодавчими актами, що регулюють лізингову діяльність;
· неоднозначність трактування окремих положень нормативно-правових актів щодо операцій лізингу;
· неврегульованість окремих складових лізингової діяльності, зокрема, питань вторинного лізингу, повернення предмета лізингу лізингодавцю, взаємовідносин між учасниками лізингу у випадку пошкодження предмета лізингу тощо;
· нестабільність законодавства, що створює додаткові ризики для лізингу, який за своєю сутністю є довгостроковою операцією.
Недостатня інтеграція у міжнародне законодавче поле щодо лізингу:
· національні положення (стандарти) обліку, що стосуються операцій лізингу, не повною мірою відповідають міжнародним стандартам; щодо більшості національних стандартів обліку відсутні методичні рекомендації;
· Україна не є учасником цілого ряду міжнародних конвенцій, які стосуються лізингу.
Несприятливий податковий клімат:
· дискримінаційний податковий режим в оподаткуванні податком на додану вартість відсотків та комісій лізингодавців при фінансовому лізингу (порівняно з банками);
· відсутність прийнятної податкової амортизації по лізингових активах, що належать до основних засобів виробничого призначення (3 група основних засобів);
· безпідставність сплати при міжнародному фінансовому лізингу податку (15 відсотків) на весь лізинговий платіж, що надходить нерезиденту;
· неможливість віднесення на валові витрати всіх коштів, що витрачаються на страхування лізингових активів.
· Обмеженість можливостей залучення коштів для фінансування лізингових операцій, недосконалість структури джерел фінансування лізингових операцій.
· Недостатня фінансова стійкість лізингодавців.
· Недостатній розвиток та обмежене використання інфраструктури ринку лізингу (бюро кредитних історій, реєстр обтяжень рухомого майна, реєстр обтяжень нерухомого майна, механізми страхування фінансових ризиків тощо).
· Недостатність кваліфікованих кадрів у сфері лізингу та низький рівень обізнаності з питань лізингу серед представників малого та середнього бізнесу.
Метою Програми розвитку лізингу в Україні на 2006-2010 роки є створення в Україні умов для розвитку лізингу як одного з ефективних механізмів інвестування в оновлення основних засобів. Програмою передбачено ряд заходів для реалізації наступних завдань:
· Вдосконалення цивільного та фінансового законодавства з питань лізингу, інтеграція національного законодавства в міжнародне.
· Поліпшення структури джерел фінансування лізингових операцій, створення умов для запровадження механізму рефінансування портфелів лізингових угод.
· Створення умов для зростання фінансової стійкості лізингодавців, збільшення їх капіталізації, впровадження лізинговими компаніями сучасних систем ризик-менеджменту.
· Розвиток інфраструктури ринку лізингу та активізація її використання учасниками ринку.
Створення прозорої, стабільної і справедливої системи національного законодавства має принципове значення для залучення постійного потоку іноземних інвестицій в Україну
Відсутність стабільного і передбачуваного законодавчого поля збільшує витрати і ризики, пов’язані з веденням бізнесу в Україні. Недоліки законодавчої бази створюють перешкоди для іноземних компаній, які вже відкрили свій бізнес в Україні, і суттєво охолоджують бажання тих інвесторів, хто готовий прийти в Україну. Основні проблеми стосуються не тільки численних невідповідностей і неузгодженостей в існуючих законодавчих актах, але й непередбачуваності змін, що можуть вноситися в законодавство за одну ніч; слабкого практичного втілення прийнятих законів і неефективного забезпечення їх дотримання, що, в свою чергу, викликане слабкістю і корумпованістю судової влади.
Три основні напрямки, які потребують вдосконалення:
1. Неузгодженість чинного законодавства. Кількість невідповідностей, неузгодженостей і явних суперечностей в чинному законодавстві є величезною. Найбільш яскравим прикладом є суперечності між нормами Господарського і Цивільного кодексів - двох законодавчих актів, які складають основу всієї законодавчої системи. Хоча Господарський кодекс було прийнято всього кілька років тому, в ньому закладено поняття, які суперечать принципам ринкової економіки. Суперечностей і невідповідностей між цими двома кодексами настільки багато, що навряд чи можливо їх узгодити один з одним шляхом внесення змін і доповнень. Тому розв’язати невизначеність, створену кодексами, що суперечать один одному, можна тільки шляхом скасування Господарського кодексу і включення окремих його положень до Цивільного кодексу та інших відповідних законодавчих актів.
Багато інших проблем, характерних для чинного законодавства, створює суттєві перешкоди на шляху інвестицій, незважаючи на певні досягнення в деяких сферах.
Неоднозначні визначення і суперечливі положення продовжують створювати невизначеність і збільшувати витрати та ризики, пов’язані з веденням бізнесу. Необхідно невідкладно переглянути чинне законодавство і ліквідувати прогалини, неузгодженості і невідповідності. Для цього уряд повинен створити робочу групу у складі компетентних експертів у галузі права. Без сумніву, процес перегляду може тривати роки, враховуючи кількість законів, прийнятих Верховною Радою, постанов Кабінету Міністрів, указів Президента і нормативних актів, виданих іншими органами влади. Цей процес може бути більш ефективним, якщо робоча група зосередиться на певних питаннях, які створюють найбільші проблеми для українських та іноземних підприємств, і спробує вирішити їх в першу чергу. Недоліки законодавства України, які розглядаються в цій книзі, можуть послужити доброю основою для визначення переліку пріоритетних завдань для робочої групи.