Поняття підприємства (стр. 2 из 5)

Аукціонна торгівля – оприлюднені торги з попереднім оголошенням стартової ціни і лоту(неподільна партія товару). Є два види аукціонів: внутрішньодержавні і міжнародні

Біржова торгівля – форма постійно-діючого оптового ринку:

- товарів – товарні біржі;

- сировини - сировинні біржі;

- цінних паперів – фондова біржа;

- валюти, золота, металів, каміння – валютна біржа;

- праці – біржа праці.

Фінансове посередництво – діяльність підприємців у сфері надання фінансових послуг:

- банки і банкові установи;

- інвестиційні компанії та фонди;

- страхові компанії.

3. Правовою формою підприємництва є договір(контракт, угода) – це форма документального закріплення партнерських зв’язків, яка обумовлює предмет договору, взаємні права та обов’язки та відповідальність сторін.

Є два види договорів:

1. Установчий – документ, який засвідчує взаємне бажання осіб (фізичних або юридичних) до заснування нового підприємства.

2. Підприємницький договір – засвідчує згоду сторін до здійснення вибраної підприємницької діяльності, форми бізнесу.

Різновид підприємницького договору:

У сфері купівлі-продажу

- договір на поставку товарів;

- договір про аукціонний продаж;

- договір продажу майна;

- договір оренди майна;

- договір лізингова угода – право на користування машинами та обладнання.

У сфері розрахунків і кредитів

- лізинговий договір – договір, який укладається між власником конкретної інновації і особою, що буде її використано плата – роялті.

- договір поручительства – угода між трьома сторонами (кредитором, боржником і позичальником), за якої поручитель зобов’язується відшкодувати позичену суму замість боржника.

Договір страхування – угода між страховиком і страхувальником, яка зводиться до оплати страхувальником виплат до страховика у випадку необхідності.

- договір страхування від нещасних випадків;

- страхування майна;

- договір медичного страхування.

Колективний договір – укладається у сфері трудових відносин адміністрації з найманими працівниками; обумовлює права і обов язки, режим праці, відповідальність і винагороди. Також можуть укладатися контракти про наймання працівників.

Підприємницькі договори мають приблизно однаковий зміст. Їх укладанню передують переговори під час яких висловлюють пропозиції та наміри сторін(оферта)

Включають:

1. Преамбули – містить інформацію про назву договору, місце і час укладання, факт укладання і повну назву сторін.

2. Основну частину:

- специфічні умови – предмет договору, якість, ціна, терміни, відповідальність сторін і застереження.

- загальні умови – фосмажорні обставини, арбітражний припис.

3. Завершальна частина – необхідні додатки, зразки, схеми, юридичні адреси сторін і підписи.

4. Підприємницька діяльність декількох суб’єктів здійснюється на основі партнерських зв’язків. Форми співробітництва залежать від особливостей бізнесу і пропозицій партнерів.

Розрізняють такі основні форми співробітництва.

1. Виробництво

- Виробниче кооперування – співпраця декількох підприємців з приводу виготовлення кінцевої продукції.

- Проектне фінансування – один партнер фінансує проект іншого, який його реалізує.

- Управління за контрактом – один підприємець передає іншому право управляти ( ноу-хау ).

- Спільне підприємство.

- Підрядне підприємство.

2. Торгівля

- Звичайні поставки

- Форвардські угоди – термінова поставка усієї партії

- Експорт товарів

- Імпорт товарів

- Про встановлення прями зв’язків.

3. Товарообмін

- Бартерні поставки – обмін товарів певної номенклатури і кількості.

- Зустрічна торгівля – поставка одних товарів взамін на інші.

- Комерційна тріангуляція – бартерні операції у яких беруть участь три чи більше сторін.

4. Фінансові відносини.

- Факторинг – взаємовідносини між підприємцями, фактор-фірмами(банками), які беруть на себе дебіторську заборгованість або борги підприємця і оперують ними.

- Комерційний трансферт – партнери придбають капітал у національній валюті за договірною ціною а потім зараховують її на рахунок покупця в національному банку країни подавця.

5. Міжнародний бізнес – взаємо корисне співробітництво міжнародних партнерів у сфері науки, техніки, виробництва, торгівлі, фінансування, інвестування.

Суб єктами міжнародної підприємницької діяльності є:

1. фізичні особи;

2. юридичні особи;

3. структурні одиниці(дочірні фірми, філії, представництва);

4. спільні підприємства.

Регулювання міжнародного бізнесу здійснюється різними органами:

1. Вищим законодавчим органом України(ВРУ)

2. Центральним виконавчим органом України(Урядом, КМУ)

3. Національним Банком

4. Міністерством економіки і зовнішньо-економічних зв язків і Міністерством фінансів

До міжнародного бізнесу також причетні: міжнародні організації(МВФ, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, БМР, ЮНЕСКО, ЮНІДО)

Найбільш розповсюдженими формами міжнародної підприємницької діяльності є :

1. здійснення окремих зовнішньо-економічних операцій(експорт, імпорт, лізинг)

2. Міжнародна корпорація

3. спільні підприємства

4. територіально-виробничі, прикордонні райони(вільні економічні зони, міжнародний консорціум, корпорації).

3: КОПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА. ОСНОВНІ ЗАСОБИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ІХ ВИКОРИСТАННЯ.

1. Поняття ресурсів підприємства їх склад і класифікація.

2. Вартісна оцінка ресурсів підприємства.

3. Основні засоби(фонди): суть, склад, класифікація.

4. Види вартісної оцінки основних засобів.

5. Амортизація, зношення і спрацювання основних засобів.

6. Показники використання основних засобів на підприємстві.

1. Для ведення діяльності кожне підприємство формує ресурси – сукупність матеріальних і нематеріальних грошових цінностей і робочої сили, які можуть бути використані у процесі виробництва і усієї господарської діяльності. Для формування ресурсів підприємство вкладає капітал(власний, позичений і залучений)

Ресурси підприємства – це те, чим підприємство може розпоряджатися, його економічні потенціали, який не завжди може використовуватися.

Наприклад: підприємство може мати будівлі, які простоюють або здані в оренду.

Склад ресурсів:

Ресурси підприємства діляться на чотири групи: матеріальні, нематеріальні, трудові і фінансові.

Більш детально враховуючи особливості використання ресурси можна поділити так:

1. Просторові – це будівлі, споруди, земельна ділянка, під їзні шляхи.

2. Технічні – машини, обладнання, інструменти, сировина, товари, паливо.

3. Технологічні – це технології, ліцензії патенти, ноу-хау .

4. Інформаційні – доступ до джерел інформації, ЕОМ, програми, бази даних і ін. інформація, яка є комерційною таємницею.

5. Кадрові ресурси – чисельність працівників, склад та їх якісні характеристики (вік, стать, кваліфікація, ділові якості).

6. Комунікації – засоби зв язку, способи передачі інформації.

7. Фінансові – грошові кошти, цінні папери, інвестиції.

8. Інформація про ресурси міститься у балансі, у технічній документації, паспортах обладнання у статистичній та оперативній звітності.

Ресурси підприємства (капітал), які використовуються і приносять дохід називаються активними . Склад активів підприємства можна зобразити так:

Основні засоби – будівлі, споруди, машини та ін.

Оборотні засоби: сировина, товари, гроші.

Інше майно соціального призначення: виробництво будівлі, дитсадки, будівлі відпочинку, їдальні та ін.

Об єкти промислової власності: винаходи, промислові зразки, фірмові знаки.

Об єкти інтелектуальної власності: авторські права, суміжні права.

Нетрадиційні об єкти: ноу-хау , раціоналізаторські, комерційна таємниця.

2. Враховуючи різноманітний склад ресурсів їх завдань в єдине ціле за допомогою вартісної оцінки.

Використання трьох видів вартісної оцінки:

1. Балансова вартість – визначається на основі балансу підприємства, який складається щоквартально.

ОЗ – основні засоби

ОбЗ – оборотні засоби

ФОП – фонд оплати праці(5 разів на рік)

Оборотні засоби розраховуються аналогічно.

2. Ринкова вартість – визначається за цінами, по яких окремі складові ресурси можуть бути продані на ринку.

3. Економічна (капіталізована) вартість – вона враховує не вартість капіталів підприємства, а суму доходів, яку приносить підприємство.

КВ – капіталізована вартість

Д – доходи, середньорічна сума

К – позичка – сума кредитів включена підприємством

% - процентна ставка за користування кредитом

r – ставка капіталізації, яка показує частину капіталізації доходу економічної вартості підприємств. Вимірюється у %, середньому по галузі в даній формулі береться у вигляді коефіцієнта.

Економічна вартість як правило розраховується тоді, коли треба визначити: ліквідувати підприємство чи зберегти, реорганізувати, якщо економічна -вартість:

- ліквідаційна вартість

Усі види вартісної оцінки підприємства дають поняття про його розміри, склад капіталу і визначає доцільність фінансового підприємства.

3. Основні засоби – це сукупність засобів виробництва, які довготривалий час беруть участь у виробництві; зберігають свою натурально-речову форму і свою вартість переносять на господарську продукцію, поступово частинами в міру амортизації.