Політика економічного зростання. Економічна кон’юнктура (стр. 1 из 8)

Курсова робота

з дисципліни:

«Державне регулювання економіки»

Тема

„Політика економічного зростання. Економічна кон’юнктура”

Зміст

Вступ

1. Теоретико-методологічне обґрунтування економічного росту в Україні

2. Основні складові політики економічного зростання

3. Моделі державного регулювання економічного зростання економіки України

4.Кон’юнктурні дослідження циклічність економічного зростання України

5. Стабілізація фінансової політики – запорука економічного зростання

6.Критерії оцінки політики економічного зростання України міжнародним співтовариством

7.Реалізація програми економічного зростання в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Становлення суверенної України знаменує собою поглиблення процесу демократичних економічних реформ, спрямованих на ефективну інтеграцію в світове ринкове поле, яке поєднує в собі ринкові засади і механізм державного регулювання.

Сучасний ринок регулюється державою за допомогою правових актів, що закріплюють ринкові відносини, широкого використання договірних відносин, через фінансування розвитку державного сектора, науки, культури, освіти, соціального захисту населення, через податкову, кредитну, банківську системи, ціноутворення та інші регулятори з метою досягнення цілей, визначених державною соціально-економічною політикою.

У західній економічній літературі регулюючі функції держави в період економічного зростання зводяться до трьох основних — законодавчої, стабілізуючої, розподільної. Зокрема, в рамках законодавчої функції держава розробляє систему економічних, соціальних та організаційно-господарських законів і постанов, які виступають правовими засадами ринкової економіки. Сутність стабілізуючої функції полягає у підтриманні високого рівня зайнятості та цінової рівноваги, а також стимулюванні економічного зростання. Розподіляюча функція пов'язана, з одного боку, з досягненням більш справедливого розподілу доходів у суспільстві, а з іншого - більш ефективним розміщенням ресурсів у ринковій економіці.

В українській економіці перехідний період до ринку істотно змінює зміст і характер державного регулювання економіки. Від функції прямого директивного планування економіки держава переходить до функції регулювання ринкових відносин вільних рівноправних економічних суб'єктів. На перший план виступають такі економічні елементи і важелі впливу, як прогнозування та індикативне планування, розробка системи цільових програм та формування принципово нової фінансово-бюджетної та грошово-кредитної політики, інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності.

1. Теоретико-методологічне обґрунтування економічного росту в Україні

Реформування суспільно-економічної системи в Україні спрямоване перш за все на підвищення життєвого рівня населення, наближення його до кращих світових та європейських стандартів. Для підвищення рівня ефективності та соціальної спрямованості економічного поступу країни необхідно удосконалити теоретико-методологічне обґрунтування розвитку трансформаційної системи на основі довгострокового економічного зростання, що є передумовою підвищення рівня і якості життя населення. Проблема збалансованого довгострокового економічного зростання є однією з ключових, саме від її вирішення залежить не тільки економічна, але і політична перспектива країни.

Сучасний період теоретико-методологічного обґрунтування економічних реформ в Україні засвідчує зростання уваги вітчизняних науковців до питань передумов, факторів та особливостей економічного зростання. Питання якості економічного зростання є винятково важливою його характеристикою.

Критичний аналіз різноманітних підходів до класифікації економічного зростання дозволяє акцентувати увагу на таких його особливостях.

По-перше, важливим є шлях досягнення зростання. За необхідності досягнути максимуму виробничих можливостей країни пріоритетними стають екстенсивні фактори - максимальне залучення наявних трудових, природних ресурсів, завантаження тимчасово вільних виробничих потужностей тощо. Такий підхід є результативним у короткостроковому періоді. Він припускає можливість підвищення рівня життя населення, однак не змінює принципово якість залучених факторів виробництва. Питання якості економічного зростання актуалізується в довгостроковому періоді, оскільки для його досягнення необхідними стають якісні зрушення задіяних у виробництві факторів — зростання продуктивності суспільної праці, технологічне оновлення виробництва.

По-друге, якість життя населення безпосередньо залежить від якості благ, що використовуються для забезпечення його потреб. У такому контексті заслуговує перегляду вся існуюча система споживання, оскільки врахування досвіду розвинених країн — «суспільств споживання», засвідчує необхідність активної державної політики якості, спрямованої на підтримку переваг здорового способу життя та поширення традиційних людських цінностей. В Європі, США, Японії упродовж десятиліть діють державні чи національні премії якості, що спонукають виробників покращувати якість продукції.

В Україні така діяльність започаткована зусиллями Всеукраїнського конкурсу якості продукції (товарів, робіт, послуг) «100 кращих товарів України». Важливо, що вітчизняні фахівці розробили методику оцінювання якості продукції, яка містить різноманітні показники, в числі яких — потреби споживчого ринку, конкурентоспроможність продукції, її соціальна значущість та соціальна необхідність, цінова доступність, задоволеність споживачів та посередників, вплив на економічні показники держави чи регіону тощо.

По-третє, якість економічного зростання включає поняття нового за якістю управління ним. Якісний менеджмент на всіх рівнях людської діяльності є невід'ємним атрибутом сучасної соціально ефективної економіки. Управління якістю економічного зростання на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях передбачає врахування не тільки матеріальних чи грошових результатів, але і тих, які безпосередньо спрямовані на особистість і відображають соціальні, екологічні, морально-етичні й інші аспекти. Методика та інструментарій управління якістю економічного зростання на регіональному та місцевому рівнях може використовувати засади Систем управління якістю за стандартом ISO 9001:2000, що запроваджений в Україні, бере за основу процесний підхід та ставить на меті досягнення результату, орієнтованого на споживача.

По-четверте, і це є винятково важливим, якість економічного зростання повинна визначатись за викликаними ним змінами життя населення. Про необхідну довершеність економічного зростання можна стверджувати лише у випадку підвищення основних показників рівня (переважно матеріально-грошових характеристик) та якості життя населення (комплексного показника, що відображає економічну, соціальну та екологічну складову), обумовлених саме ним.

Враховуючи об'єктивну необхідність соціального спрямування економічного розвитку, на користь чого свідчить не тільки логіка загальноцивілізаційного економічного поступу, але і складність процесів трансформації української економіки, автор статті „Концептуальні засади оцінки та прогнозу нової якості економічного зростання України” Петкова Л. запропонувала класифікувати економічне зростання за принципом результативності впливу на якість життя населення.

Економічне зростання не може вважатись єдиним критерієм суспільного прогресу. Відомі приклади, коли країни, досягаючи високих темпів зростання, не могли забезпечити підвищення рівня життя населення через неефективність системи розподілу національного доходу, значний ступінь залежності від розвинених країн, високий рівень розвитку тіньової економіки та корумпованості влади тощо. Тому безпосередня детермінованість рівня життя населення країни ступенем економічного зростання є необхідною умовою успішності соціально-економічного реформування. Проблематика забезпечення економічного зростання актуальна лише в контексті збалансованого регіонального розвитку та підвищення на його основі якості життя населення.

З огляду на ступінь залежності рівня життя населення від економічного зростання запропановано розрізняти соціально прогресивне (рівень життя населення зростає одночасно із зростанням реального валового внутрішнього продукту, якість життя підвищується), соціально нейтральне (рівень та якість життя не змінюються при економічному зростанні) та соціально регресивне економічне зростання (супроводжується зниженням рівня та якості життя). Вважаємо, що об'єктивна потреба забезпечення умов економічного зростання в Україні на сучасному етапі розвитку закономірно повинна розширитись за рахунок надання йому ознак соціальної прогресивності. Цей концептуальний підхід, доповнений методологією обчислення індикаторів соціальної прогресивності та моніторингом започаткованого в Україні економічного зростання, пропонується запроваджувати як пріоритетний в сучасній економічній політиці загальнодержавного та регіонального рівнів. Він дозволяє визначити пріоритети державної економічної політики періоду соціально-економічного реформування:

- підпорядкування загальнодержавних цілей економічної політики потребам людського розвитку;

- забезпечення дії переважно якісних факторів довгострокового економічного зростання.

Автор статті відмічає, що значне занепокоєння викликає відсутність прямого та безпосереднього зв'язку між показниками інвестування в основний капітал та економічною динамікою. Першочерговою причиною такої ситуації є нестабільність інвестиційного процесу в окремих регіонах.