- набуття рис соціально орієнтованого ринкового господарства та розвиток людського капіталу;
- усунення диспропорцій в регіональному розвитку;
- раціональне бюджетування державних фінансових ресурсів;
- децентралізація фінансових потоків і формування ефективних систем місцевих фінансів;
- оптимізація рівня оподаткування;
- наближення до європейських і світових стандартів розвитку виробничого, валютного, торгівельного та інших сегментів економіки;
- активізація зовнішньоекономічних зв'язків у субрегіональному, регіональному та світовому просторі.
За умови реалізації цих напрямів політики економічного зростання Україна матиме якісно нову модель соціально-економічної розвитку, значно ефективнішу за планову та наближену до постіндустріальної.
7. Реалізація програми економічного зростання в Україні
Пріоритетним завданням Програми є зміцнення основ громадянського суспільства, подальше формування відкритого демократичного суспільства та нової національно-державної ідентичності людини як громадянина України.
Усе це можна забезпечити лише за умови подолання тенденції занепаду економіки та забезпечення стабільно високих темпів економічного зростання.
На підставі аналізу ситуації, з уроків 1998 p., коли суттєвому випробуванню була піддана так важко вистраждана Україною фінансова стабільність, визначено такі три етапи соціально-економічного розвитку України:
перший (1999 - 2000 pp.) — досягнення стабілізації економіки та перехід до економічного зростання;
другий (2001 - 2005 рр.) — проведення інтенсивних змій структури економіки та підвищення її ефективності, досягнення темпів приросту ВВП до 7 % на рік;
третій (2006 - 2010 pp.) — продовження структурної перебудови економіки та забезпечення високих (до 8 % щорічно) темпів зростання.
Економічне зростання потребує спрямування значних обсягів виробленого продукту в інвестиції.
Вирішальними факторами стабілізації в 2003-2004 pp. і започаткування зростання є такі:
Прийняття реального бюджету. Його дефіцит суттєво не збільшує внутрішні та зовнішні запозичення, створює довіру до фінансової політики держави.
Помірна девальвація національної валюти та інфляція зберігають умови і надають орієнтири для ефективного виробництва.
Зниження ставки рефінансування і переорієнтація діяльності банківської системи забезпечують кредитну підтримку реального виробництва.
Нормалізація виплати заробітної плати і значне скорочення заборгованості щодо соціальних виплат із бюджету.
Впровадження заходів, спрямованих на прискорену легалізацію тіньової економіки, а саме: задіяння механізму повернення тіньових коштів, у тому числі з-за кордону, до легального обігу на користь національного виробництва.
Розвиток малого підприємництва, яке приведе до підвищення конкурентоспроможності українських товарів, поліпшення структури виробництва і структури зайнятості.
Реструктуризація великих підприємств АПК, розвиток приватного сектора в сільському господарстві, що дасть змогу збільшити експорт продовольчих товарів.
Залучення прямих іноземних інвестицій в експортоспроможні галузі, що сприятиме переорієнтації зовнішньої торгівлі на нові товари та нові ринки.
Для забезпечення стабільного зростання на початку наступного тисячоліття принципово важливим є радикальне реформування податкової системи, скорочення вже протягом 2003 та 2004 років щонайменше на 15 - 20% (сукупного) податкового навантаження на товаровиробників та поліпшення якості бюджетних витрат. Ключовим для цього є прийняття Податкового кодексу.
Економічне зростання неможливе без суттєвого оновлення основних фондів та їхньої структури. Без цього три чверті з них у 2010 р. можуть досягти критичного віку (понад 20 років) та не відповідатимуть вимогам технологій XXI століття, обмежуватимуть можливості здійснення політики технологічних проривів.
Принципово важливим є відповідно до комплексної державної програми енергозбереження на період до 2010 р. радикальне зменшення енергомісткості виробництва та підвищення конкурентоспроможності української продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках. Цьому повинно сприяти ліквідація на першому етапі реструктуризації фінансових боргів підприємств і забезпечення дії ринкових механізмів, вилучення неконкурентоспроможних виробництв. Нагадаємо, що на виробництво одного долара ВВП країна витрачає 3,25 умовного палива проти 0,6 в Західній Європі. Крім усього іншого, це повинно забезпечити зростання експорту українських товарів і послуг з темпами 7 - 8 % щорічно. Досить високі темпи зростання імпорту (хоча й нижчі від експорту) зумовлені потребою залучення значних обсягів інвестиційних та інноваційних ресурсів. Водночас завданням є послідовне скорочення від'ємного сальдо торговельного балансу та досягнення, починаючи з 2007 p., його рівня не менше, ніж 2-3 % від зовнішнього торговельного обороту.
Надто важливою є послідовна легалізація тіньової економіки і зменшення її обсягів щонайменше на 25 % до 2005 р. та на 70 - 80% до 2010 р.
Потрібно визначити, передусім, пріоритети науково-технологічного та інноваційного розвитку:
- створення та впровадження нових енерго- та ресурсозбережних технологій, розвиток екологічно чистої енергетики;
- розроблення нових технологій, у тім числі біотехнології для сільського господарства та переробних галузей, легкої та харчової промисловості;
- технологічне і технічне оновлення базових та переробних галузей;
- високотехнологічні конкурентоспроможні виробництва в літакобудуванні, ракетно-космічному комплексі, судно- та автомобілебудуванні, а також сучасних озброєнь;
- створення та використання перспективних інформаційних технологій та систем зв'язку;
- розвиток інформаційних комунікацій та потрібного обладнання;
- виробництво вітчизняних інформаційних технологій (не менше 20 % від потреб внутрішнього ринку);
- створення та впровадження нових матеріалів та речовин з високими конкурентоспроможними властивостями, в тому числі імпортозамінних.
Програма має системний характер, охоплює весь комплекс економічних та соціальних сфер, всі сторони державного впливу на них.
Висновок
Домінантою економічного зростання в Україні є макроекономічна стабілізація, основними складовими першочергових завдань якої для перехідних економік є розв'язання проблем обмеження існуючого надмірного попиту, зниження рівня дефіциту зведеного державного бюджету та від'ємного сальдо зовнішньоторговельного балансу, а також зростання зовнішньої заборгованості.
Названі складові політики стабілізації економіки розглядаються як такі, що в подальшому можуть дати можливість переходу до реалізації політики макроекономічного контролю ситуації та забезпечення стратегії економічного зростання, — в першу чергу, за рахунок фіскальної та грошово-кредитної політики, а також включення на цей момент інших складових реформи, особливо в частині необхідних інституційних змін. Що особливо важливо? Найкращою або бажаною була б ситуація, при якій вдалося б об'єднати економічні і соціальні інтереси громадян таким чином, щоб ринкова економіка набула характерну ознаку сучасності, тобто була соціальна орієнтованою.
Як висновок можна визначити декілька складових політики економічного зростання, які були б спрямовані: на активізацію процесів реструктуризації, що дозволить прискорити диверсифікацію діяльності більшості підприємств; надзвичайно швидке визначення пріоритетів національного рівня, які зберігатимуться і розвиватимуться при підтримці держави. Якщо ми серйозно не опрацюємо економічну базу цих стратегічний питань, то малий бізнес не зможе оперативно спрацювати у структурних перетвореннях, які очікуються в економіці. Крім того, дослідженнями, проведеними ще за радянських часів, нами встановлено, що багато в чому нагромаджений капітал втратив свою цінність і ринкову вартість. Отже, існує загроза створення досить серйозних передумов процесу дестабілізації економіки при нагромадженні великої кількості безробітних. Це тривалий час залишатиметься досить серйозним дестабілізуючим фактором.
Циклічні дослідження є необхідним інструментарієм при розробці акту циклічної політики високорозвинутих країн світу, оскільки вивчення змін у перебігу сукупної ділової активності дозволяє обґрунтувати відповідні напрямки оперативного реагування на потенційні коливання в економіці. У подальшому перспективною є, виходячи з проведеної діагностики економічних циклів, розробка антициклічної економічної політики для України.
Для оцінки ефективності процесів економічного зростання у світовій практиці використовується широкий спектр критеріїв. Для країн перехідного типу їх перелік має формуватися з урахуванням специфіки, яка притаманна розвитку цих країн в сучасних умовах. Запропонований перелік орієнтирів та кількісних критеріїв для випадку України може використовуватися при розробці системи моніторингу її економічного зростання.
Список використаної літератури
1. Бурлай Т.В., Критерії оцінки перспектив конвергенції перехідних економік//Економіка і прогнозування 2005, №1, стор.45-64
2. Государственное регулирование рыночной экономики: Учебн.пособие. – М:Дело, 2002. – 280с.
3. Гриценко А. Структура рыночной трансформации инверсионного типа // Экономика Украины. - 1997. -№ 1. - С. 5.
4. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця. — К.: Ін-т екон. прогнозує.; Фенікс 2003. —1008 с.
5. Звіт про світовий розвиток: Важке завдання розвитку: Пер. з англ. — К.: Абрис, 1994.-С. 145-147.
6. І.Михасюк, А.Мельник,М.Крупка, З.Залога. Державне регулювання економіки. – ЛНУ ім.Франка, Львів: “Українські технології”, 1999. – 640с.
7. Лукінов 1.1. До стабілізації еколого-економічного і соціального розвитку // В кн.: Проблеми сталого розвитку України. - К.: "БМТ", 2001. - С. 21-42.