Трудомісткість, як обернений показник рівня продуктивності праці, характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг). Визначають технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування, виробничу трудомісткість, трудомісткість управління та повну трудомісткість продукції.
Для виміру продуктивності праці використовують натуральний (умовно-натуральний), трудовий, вартісний (грошовий) метод, кожен з яких має свої особливості та відповідну сферу застосування.
Рушійні сили, причини, обставини, які змінюють рівень і динаміку продуктивності праці називаються факторами зростання продуктивності праці. Виділяють 3 групи факторів зростання продуктивності праці: матеріально-технічні; організаційно-технічні та управлінські; соціально-психологічні.
Невикористані можливості економії витрат праці, що виникають внаслідок дії тих чи інших факторів називають резервами зростання продуктивності праці. Вони класифікуються за термінами використання (поточні та перспективні), за рівнем виникнення (загальнодержавні, регіональні, міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі), за структурою виробничого процесу (резерви у використанні засобів праці, резерви у використанні предметів праці, резерви застосування праці), за характером використовуваних факторів (резерви поліпшення екстенсивного використання ресурсів, резерви поліпшення інтенсивного використання ресурсів).
Для найповнішого використання резервів зростання продуктивності праці на підприємствах розробляються та запроваджуються програми управління продуктивністю, які включають в себе такі етапи як оцінка досягнутого рівня продуктивності по підприємству в цілому і за окремими видами праці зокрема; пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності на основі інформації, одержаної в ході оцінки; розробка плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який повинен включати конкретні терміни і заходи по їх реалізації, передбачати фінансування витрат на ці заходи і очікуваний економічний ефект від їх впровадження, визначати відповідальних виконавців; розробка систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності; контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою і регулювання їх виконання; вимірювання і оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці.
Використана література
1. Тарасюк Г.М., Планування діяльності підприємства – К: "Каравела", 2005;
2. Економіка підприємства: Підручник, С.Ф.Покропивний – К.:КНЕУ, 2001;
3. Орлов О.О., Планування діяльності промислового підприємства – К.: Скарби, 2002;
4. Швайка Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. – Л.: Новий світ – 2003;
5. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Каравела, 2004;
6. Економіка підприємства: Навчальний посібник / Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., - К.: "Каравела", 2001;
7. Основи підприємницької діяльності: Посібник/ За ред. С.В. Мочерного. – К., 2001;
8. Державний комітет статистики України. Україна у цифрах у 2005 році/ За ред. О.Г. Осауленка. – К.: 2006.