КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни "Політична економія"
на тему: "Підприємництво: суть, види, роль у ринковій економіці"
План
Вступ
РозділI.Суть підприємництва
1.1 Поняття підприємця і підприємництва
1.2 Функції та умови існування підприємництва
1.3 Роль підприємництва в економіці
Розділ II.Види підприємництва
2.1 Види підприємницької діяльності
2.2 Форми організації підприємницької діяльності
РозділIII.Розвиток підприємництва в Україні
3.1 Характеристика малого підприємництва в Україні
3.2 Характеристика середнього і великого підприємництва в Україні
3.3 Підприємництво на Черкащині
3.4 Залучення іноземних інвестицій
Висновок
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Підприємництво поступово стає природною складовою української економіки, що свідчить про її просування до ринкових реформ і методів господарювання. Для багатьох громадян України підприємництво стало основним видом роботи або формою вторинної зайнятості. Особливо тяжіє до підприємницької діяльності молоде покоління України.
Успіх у здійсненні підприємницької діяльності залежить від багатьох чинників. Однією з неодмінних умов досягнення високої результативності практично в будь-якій підприємницькій діяльності є отримання мінімально необхідних знань, уявлення про форми, принципи та сфери підприємницької діяльності.
Метою моєї роботи є дослідження підприємницької діяльності, проблем та перспектив її розвитку, а також необхідність державного стимулювання розвитку підприємництва на сучасному етапі.
Актуальність даної теми на сьогодні полягає у тому, що багатьом молодим людям в Україні здається, що стати підприємцем можна без спеціальних знань, спеціальної підготовки. Ці хибні уявлення породжені нерозвиненістю ринкових відносин у нашій країні. Економічні знання потрібні усім — тим, хто має власний бізнес, і тим, хто наймається на роботу, тим, хто продає, і тим, хто купує.
Формування ринкового механізму - багатогранне і складне завдання, пов'язане з національною специфікою господарювання, певними історичними традиціями, матеріальними і соціальними передумовами, менталітетом населення тощо. Перехід України до ринкових відносин стає можливим насамперед завдяки використанню господарськими структурами вартісних методів оцінки підприємницької діяльності як в межах національної економіки, так і поза ними. Найбільш суттєвими передумовами розвитку системи ринкових відносин є перехід всіх ланок господарювання на повну самостійність, докорінна зміна всіх відносин власності, формування відносин приватної власності на засоби виробництва. Як показує світовий досвід, приватна власність стимулює розвиток ініціативи, трудової активності, формує господарське ставлення та спонукає до раціоналізації виробничих процесів. Саме це необхідно нашому суспільству, яке шукає оптимальні шляхи виходу з економічної кризи.
Формування ринкової системи господарювання в Україні пов'язане із зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Підприємництво, без сумніву, відіграє визначальну роль у реалізації завдань перехідного періоду. При цьому успішна трансформація адміністративно-командної економіки в соціально-спрямовану ринкову неможлива без діяльності підприємців, які обумовлюють відповідні зміни як на мікро, так і на макроекономічному рівні.
Розділ I.Суть підприємництва
1.1 Поняття підприємця і підприємництва
Різні аспекти розвитку підприємництва досліджувалися і представлені у працях як закордонних, так і вітчизняних науковців, а саме: Р.Кзнтільйона , Шумпетера Е, Дж.Долана , Л.Воротіної , С.Покропивного , З.Варналія , А.Загороднього, М.Бедринець та інших[6,c.182].
Вперше у науковий обіг термін "підприємництво" було введено англійським банкіром-економістом Р.Кантільйоном який помітив, що розбіжність між попитом і пропозицією на ринку створює можливості, щоб купувати дешевше і продавати дорожче, і саме це може привести конкурентні ринки у стан рівноваги. Людей, які користуються нереалізованими можливостями отримання прибутку за умов невизначеності, він назвав "підприємцями". Отже, за Р.Кантільйоном, підприємець — це будь-який індивід, здатний до передбачення, який бажає брати на себе ризик, спрямований у майбутнє, чиї дії характеризуються сподіванням отримати дохід та готовністю до витрат . При цьому Й. фон Тюнен, об'єднавши в особі підприємця виконання функцій ризику та реалізації нововведень , визначив його прибуток як дохід, що залишається від валового прибутку ділової операції після сплати відсотка з інвестованого капіталу, заробітку управлінців і внеску за страхування від обчислювального ризику збитків.
Концепція підприємництва Й.Шумпетера грунтується[5,c.257] на трьох засадах: 1) функція підприємництва полягає у тому, щоб "реформувати або революціонізувати спосіб виробництва за допомогою використання винаходів або, в широкому розумінні, через реалізацію невипробуваних технологічних можливостей для виробництва нових товарів або старих товарів новим способом за допомогою відкриття нових джерел постачання сировини або нових ринків збуту, або через реорганізацію виробництва"; 2) підприємництво є універсальною загальноекономічною функцією будь-якої економічної системи та поєднується з виконанням інших видів діяльності (управлінням, науковими розробками, маркетингом тощо) і тому "розсіюється" серед багатьох спеціалістів; 3) підприємництво є функцією господарсько-політичного середовища, яке визначає його можливості, типи, мотивації. За Й.Шумпетером, бути підприємцем означає, по-перше, "робити не те, що роблять інші", а. по-друге, "робити не так, як роблять інші" . Іншими словами, одна й та сама особа може бути підприємцем, поки впроваджує інновації, тобто впроваджує нові технології, нові продукти, нові джерела постачання, нові організаційні форми бізнесу, і втрачає цю властивість, як тільки запустить свою справу та поставить її на рутинні рейки. З ідеями Й.Шумлетера збігаються погляди Ф. фон Хайека, який наголошує, що носій підприємницької ініціативи є рушійною силою пошуку новацій, оскільки прагне до найбільш ефективного поєднання свого унікального "ноу-хау" з ринковою ситуацією і тим самим до досягнення першості в конкуренції та більшого доходу. Таким чином, у системі ринку для виробника-підприємця головна і найважливіша перевага - отримання прибутку. "Прагнення прибутку — це якраз те, що дозволяє найбільш ефективно використовувати потенціал виробництва. Високо свідомий соціалістичний лозунг "Виробництво в ім'я споживання, а не заради прибутку" свідчить про повну відсутність розуміння того, як примножити виробничі можливості" , Ф. фон Хайєк, Л,Мізес та І.Кірцнер зазначають, що ринковий процес неможливо відділити від механізму конкуренції, в центрі якої стоїть підприємець. Причому підприємець — це не яка-небудь невизначена фігура, а швидше за все певна функція, яка відображає цілеспрямованість людини на знаходження та використання нових можливостей у виробництві, суспільстві тощо , а також "зрівноважуюча сила" , що забезпечує рух ринків до стану рівноваги[10,c.196].
Е.Долан та Д.Ліндсей під підприємництвом взагалі розуміють сам "процес пошуку нових можливостей, використання нових технологій і нових сфер вкладання капіталу, подолання старих стереотипів та меж". Вони наголошують, що визначати підприємництво як четвертий вектор виробництва на рівні праці, капіталу і природних ресурсів не зовсім правомірно, тобто більш зручно і обгрунтовано вважати підприємництво процесом пошуку найкращого шляху поєднання трьох основних факторів виробництва. Такий підхід, на мою думку, заслуговує особливої уваги, оскільки а сучасних умовах господарювання, в епоху стрімкого розвитку науково-технічного прогресу одним з основних ресурсів, що необхідно витратити для виробництва товару, а, отже, фактором виробництва е технології, які являють собою "...наукові методи досягнення практичних цілей, включаючи підприємницькі здібності" .При цьому необхідно розуміти, що застосування технології є не легким "рецептом розвитку". Воно не принесе очікуваних результатів без "...виховання підприємницького духу. Країна не може процвітати без групи власників чи менеджерів, які мають бажання ризикувати, відкривати нові заводи, освоювати нозі технології, протистояти трудовим спорам, Імпортувати нові підходи ведення справи"
В Україні поширеним визначенням підприємництва є поняття, прописане у Господарському кодексі України, а саме: підприємництво — це "господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку" . На підставі чинного законодавства і перевіреного на практиці його застосування можна стверджувати, що підприємництвом є не будь-яка корисна для суспільства діяльність із виробництва продукції, надання послуг, а тільки та, що характеризується такими основними ознаками: 1) економічною самостійністю та автономною волею ЇЇ суб'єктів, тобто економічною і господарською свободою у виборі сфери, методів, часу, місця здійснення підприємницької діяльності, самостійністю у прийнятті рішень; 2) ініціативністю; 3) творчим новаторським характером; 4)систематичністю; 5) здійснюється на власний ризик і під певну особисту майнову відповідальність, тобто передбачається відповідальність підприємця за економічні, екологічні та соціальні наслідки своєї діяльності та пов'язаний із нею ризик; 6) здійснюється з метою одержання прибутку (підприємницького доходу), тобто у підприємця присутня власна орієнтація на комерційний успіх .
Зважаючи на проведений вище аналіз наукових поглядів на сутність підприємництва, доходимо висновку, що в сучасних умовах господарювання її не можна зводити лише до фактору особистості, оскільки вона містить в собі ще й економічну (матеріальну) основу: отримання надприбутку через ініціативну інноваційну діяльність на ринку. Підприємництво сьогодні перетворилося у певну систему життєдіяльності підприємств, основу якої становлять демократичні форми їх економічної діяльності, забезпечення для них права ініціативи у виборі сфери, форм, методів господарювання, економічної, організаційної і технічної творчості та новаторства. У центрі даної системи стоїть підприємець — компетентний господарник, здатний забезпечити організацію господарства на основі найновіших досягнень економічної і технічної науки".