Продукція заводу є цілком конкурентноздатною по своїй якості на внутрішньому ринку і на ринках СНД, порівнюючи її з аналогічною продукцією виробленої на даних ринках конкурентами. Завод має розгалужену дилерську мережу, і 80% продукції реалізується в регіонах. Відвантаження ЛФМ здійснюється в усі регіони України й у країни СНД автомобільним і залізничним транспортом. Практично весь асортимент продукції заводу можна побачити і придбати у фірмовому магазині ВАТ «ДЛФЗ».
У зв'язку з тим, що Україна прагне до вступу в ЄС і ВТО, особлива увага приділяється якості продукції. Зараз на підприємстві ведуться роботи з упровадження системи керування якістю ISO-9000.
Уся продукція торгової марки ВАТ «ДЛФЗ» проходять контроль і відповідають стандартам якості і санітарних норм України. З кожним роком збільшується частка продукції, сертифікованої в системі Укрсепро.[9]
Однієї з найважливіших робіт для колективу заводу з'явилося здійснення технічного переозброєння ділянки водоемульсійних фарб. У результаті виконаних робіт, фактично на ділянці організовані різні технологічні потоки для:
- виробництва водно-дисперсійних фарб,
- органічно розчинних емалей,
- багатотоннажного виробництва емалей і фарб,
- гнучкої системи виробництва малотоннажної продукції.
У 2006-2008 р.м. ВАТ «ДЛФЗ» початок виробництво водно-дисперсійних фарб на основі акрилової смоли. Акрилові фарби випускаються для фарбування фасадів, цоколя, шиферу, стін і стелі усередині приміщень. Дана продукція не уступає імпортним аналогам по якості, але набагато дешевше.
У липні 2008 року відкритий фірмовий магазин «Делія». У магазині встановлена сучасна автоматична колеровочная лінія фірми «Colortrend» (Голландія). Фарбу можна підколерувати до 4 тисяч відтінків на будь-який смак.
Підприємство не має заборгованості перед бюджетом і по платежах у позабюджетні фонди, вчасно розраховується за енергоносії.
В Україні уже четвертий рік ростуть обсяги виробництва лакофарбової продукції (рисунок 2.1).
Рисунок 2.1 - Обсяги виробництва лакофарбових матеріалів в Україні
За даними Держкомстату, обсяг виробництва лакофарбової продукції в Україні в 2008 році склало 227 тис.т, що на 49 тис.т. (27,5 %) більше, ніж у 2007 році. За попередніми даними в 2009 році прогнозується випуск ЛФМ на рівні 230-240 тис.т.[8]
Сьогодні споживач віддає перевагу дешевим фарбам не дуже високої якості (50%) переважно вітчизняного виробництва (рисунок 2.2).
Рисунок 2.2 - Структура ринку будівельних ЛФМ по цінових сегментах
До цієї категорії варто додати масляні, алкідні і воднодисперсійні фарби. У той же час спостерігається неухильний ріст частки середнього цінового і якісного сегмента (35%). Частка топ-сегмента залишається стабільної вже протягом декількох років (15%).
В Україні кількість виробників лакофарбових матеріалів нараховує - близько 70, однак тільки 15-20 з них роблять більш 1000т у рік. Найбільш успішними серед них є – ВАТ «ДЛФЗ», ТОВ ПП «ЗИП», ЗАТ "Лакма", ТОВ "Сумихимпром", що разом випускають майже половину всіх лаків і фарб в Україні, а також ВАТ "Янтар", ТОВ "Химрезерв", ТОВ"Спектр" і інші. У цілому вітчизняні виробники протягом декількох останнього років міцно утримують 60-65% ринку.
Більше всього лакофарбових матеріалів роблять у Дніпропетровській області (34%). Тут розташований самий великий вітчизняний виробник - ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» і зовсім нове підприємство ТОВ ПП «ЗИП» (м.Дніпродзержинськ). Крім того, у Дніпропетровськом регіоні здійснюють діяльність такі компанії, як ТОВ СП «Мефферт Ганза Фарбен», ТОВ «Біон-Імпекс», ПК «Лідер» (усі – м.Дніпропетровськ), СП «Софрахим» (м.Павлоград), ВАТ «Спектр», і інші. За словами фахівців, у самому Дніпропетровську офіційно зареєстровано 27 лакофарбових підприємств. В останні роки в регіоні з'являються нові підприємства, що по обсягах продукції, що випускається, складають серйозну конкуренцію лідерам ринку (рисунок 2.3).
Рисунок 2.3 – Виробники ЛФМ у Дніпропетровськом регіоні
Так, наприклад, питома вага в загальних обсягах виробництва ВАТ «ДЛФЗ» (41%) усього на 1% перевищує обсяги виробництва свого найближчого конкурента нове підприємство ТОВ ПП «ЗИП» (м.Дніпродзержинськ) (40 %). Пайова участь лідера лакофарбової промисловості ВАТ «ДЛФЗ» у загальному обсязі виробництва ЛФМ у 2008 році склало 30,8 тис.т (14 %) від загального обсягу виробництва лакофарбових матеріалів в Україні за зазначений період.
В Україні основний покупець лакофарбової продукції – корпоративний. Схема реалізації, наприклад, будівельних фарб досить традиційна. Більшість великих виробників реалізує продукцію через регіональних дилерів, кількість яких може досягати декількох десятків. При цьому особливого статусу немає ні в кого з торговців, взаємини дилера і виробника регулюються винятково за допомогою системи знижок. У залежності від обсягів продажів оптові торговці можуть одержати від 3 до 15 % дисконту.
У Західній Україні в основному лакофарбові матеріали купують для ремонту і будівництва житла. У Центральному і Східному регіонах - для обробки суспільних і промислових приміщень. Оскільки основний покупець лакофарбової продукції - корпоративний, то на індивідуальних споживачів приходиться незначна частка закупівель - до 15%.
Сезонність попиту характерна тільки для будівельних фарб (рисунок 2.4). Досвід ряду компаній показує, що в грудні попит на 10-20% нижче середньомісячного рівня, у січні - на всі 40%, а влітку (липень-серпень) на 20-30% вище. Однак і тут є особливості кон'юнктури ринку. Наприклад, фасадні фарби починають купувати навесні, і більш-менш стійкий попит існує до осені. Интерьерные фарби (особливо воднодисперсійні) користаються попитом весь рік, і різкий спад відбувається тільки в другій половині літа в сезон масових відпусток.
Рисунок 2.4 – Сезонні коливання попиту на ЛФМ в Україні
Незважаючи на сезонні коливання попиту, обсяги виробництва і споживання ЛФМ в Україні зростають з кожним роком у середньому на 15-20% (рисунок 2.5).
Рисунок 2.5 - Обсяги виробництва і споживання ЛФМ в Україні
Маркетологи відзначають, щ попит на лакофарбові матеріали в 2009 році безсумнівно буде рости. За різними оцінками збільшення обсягів ринку складе в середньому 15-20%, виходячи з того, що ростуть обсяги будівництва, продовжується пожвавлення в машинобудуванні, збільшується автомобільний парк, а також кількість друкованих видань. У той же час не очікується істотного пожвавлення продажів спеціальних фарб - хімічно стійких, антикорозійних і т.п.[10]
Ще одна характерна риса, властивому вітчизняному ринку, - відсутність у деяких виробників грамотної збутової політики: дисконтної, дистриб'юторської, дилерської і т.п. Це стосується як українських, так і закордонних виробників.
Основна проблема вітчизняних виробників полягає в тім, що майже всі підприємства знаходяться в одному асортиментно-ціновому сегменті, знижуючи ціни наскільки можливо і працюючи іноді на межі рентабельності, що найчастіше приводить до падіння рівня якості. Як наслідок, рідке підприємство здатне сьогодні переозброїти виробництво.
Практично ні один вид вітчизняної лакофарбової продукції не виготовляється без іноземних компонентів, що значно збільшує собівартість, але не мають вітчизняних аналогів. Вітчизняна сировина або не відповідає сучасним вимогам, або виробляється в недостатніх обсягах, або в основному вивозиться на експорт.
Основні виробники лакофарбової сировини: ГАК «Титан» м. Армянск, АР Крим, ВАТ «Сумихімпром», ГП « Рубежанський казенний хімічний завод «Зоря» Луганська обл., ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод». В Армянську і Сумах виготовляють пігменти (двоокис титана, червоний залізоокисний, жовтий залізоокиссний), у Рубіжному - пентаеритрит і фталевий ангідрид, в Авдіївці - фталевий ангідрид. Але крім цих основних компонентів для виробництва фарби необхідно використовувати добавки, що підвищують якісні характеристики продукції (термін збереження, блиск, швидкість висихання та інші).
Основним полем діяльності підприємства ВАТ «ДЛФЗ» на сьогоднішній день є так названий внутрішній і зовнішній ринки (країни СНД і Далекого зарубіжжя, окремо виділяється ринок Росії і Молдови).
Положення підприємства на ринку України погіршується. У цілому ВАТ «ДЛФЗ» займав 25% виробничого ринку України, на сьогоднішній день - 14%. За останні 5 років завод утратив майже половину свого ринку.