Підвищення ефективності інноваційної діяльності в умовах ВАТ "Дніпропетровський лакофарбовий завод" (стр. 11 из 22)

- непридатна для здійснення цілей проекту технологія;

- завеликий масштаб проекту для даного підприємства;

- надмірний ризик;

- висока ступінь невизначеності інноваційного проекту в ринковому середовищі.

Процес, який починається зі стадії ідентифікації проекту, знаходить своє продовження на стадіях розробки та експертизи, і приводить у кінцевому рахунку до прийняття рішення щодо можливості інвестування коштів у його практичну реалізацію. В міру уточнення цілей та скорочення кількості варіантів і альтернатив їх реалізації, проект набуває конкретності, і подальша його детальна розробка повинна проводитись підприємством на основі відібраних варіантів нововведень з урахуванням ризику і невизначеності ринкового середовища.

Поняття альтернативної вартості є базовим для проведення аналізу витрат і прибутків. Ефективним є той проект, що забезпечує найповніше врахування альтернативної вартості. Оскільки для задоволення всіх потреб завжди бракує ресурсів, постає завдання оптимального використання доступних ресурсів. Тобто таким чином виявляє себе базова загальноекономічна проблема – обмеженість ресурсів, з одного боку, та постійне зростання потреб з іншого. Використання ресурсів на одні цілі неминуче виключає можливість іншого їх використання, тому концепція альтернативної вартості є простим, але достатньо прийнятним інструментом, використання якого відіграє головну роль в аналізі витрат і прибутків.

Головними причинами зміни вартості інвестицій в інновації є інфляція та ризик, невизначеність майбутнього у діяльності підприємства. Через непевність у майбутньому ризик з часом зростає, суб’єкти господарювання намагаються уникнути ризику - вони, як правило, вище цінують ті інвестиції, що є сьогодні, ніж ті кошти, що будуть у майбутньому.

При оцінці ефективності інноваційного проекту порівняння поточних та майбутніх витрат і вигід здійснюється шляхом приведення (дисконтування) їх реальної грошової вартості до початкового періоду прийняття рішення. Основою дисконтування є зміни цінності грошей у часі, тобто раніше одержані гроші мають більшу цінність, ніж гроші, одержані пізніше, що зумовлюється зростанням ризику і невизначеності у часі.

Дисконтування означає перерахунок доходів і витрат для кожного розрахункового періоду за допомогою норми дисконту. При дисконтуванні за допомогою приведеної процентної ставки, що визначається альтернативними інвестиційними можливостями, здійснюється розрахунок відносної цінності однакових грошових сум, одержаних або сплачених у різні періоди часу. Дисконтування ґрунтується на використанні техніки складних процентів. Приведення до бажаного періоду витрат і вигід t – го розрахункового періоду зручно здійснювати через їх множення на коефіцієнт дисконтування а_t, який визначається для постійної норми дисконту Е, як:

(3.1)

де t- номер розрахунку.

Результат порівняння двох інноваційних проектів з різним розподілом витрат і прибутків у часі може суттєво залежати від норм дисконта. Питання визначення величини норми дисконту є досить важливим з точки зору умов ринкової невизначеності.

У розрахунках щодо проектів з достатньо високим рівнем ймовірності здійснення прогнозних оцінок щодо майбутнього доходу, величина дисконту може визначатися з депозитного процента по вкладах у комерційних банках. Якщо норма дисконту буде нижчою депозитного процента, інвестори будуть виявляти більший інтерес до розміщення грошей в банках. Якщо норма дисконту помітно перевищуватиме депозитний банківський процент, виникне підвищений попит на гроші, а отже підвищиться банківський процент.

В умовах ринкової невизначеності, депозитний процент по вкладах далеко не завжди визначає реальну ціну грошей, не є достатньо прийнятною базою для порівняння. Це вносить специфіку в умови діяльності тих підприємств, що розробляють і реалізують інноваційні проекти, цим суб’єктам для оцінки ефективності проектів потрібно спиратися на норму дисконту, що визначається з урахуванням альтернативних та доступних на ринку вкладень з порівняльним ризиком. Для одержання конкретних результатів при проведенні розрахунків критеріїв ефективності інноваційних проектів необхідне дотримання таких умов:

- по-перше, початковий розрахунковий період проекту має бути чітко позначений як нульовий або перший;

- по-друге, вибір моменту часу для дисконтування грошових потоків має бути узгоджений до початку розрахункового періоду для всіх витрат даного періоду.

У західній практиці дуже часто не враховується інфляція підчас розрахунку ефективності інвестицій в інноваційні проекти, тому що коригування на інфляцію як вхідного потоку грошей, так і показника віддачі дає однакові результати [17, 18, 19].

Всі витрати за проектом можна поділити на інвестиційні та поточні. До інвестиційних належать витрати на основний капітал, на забезпечення потреб в обіговому капіталі. Поточні витрати проекту належать до валових витрат, що враховуються як при розрахунку податку на прибуток підприємств, так і при проектуванні потоків. Оскільки надійні оцінки поточних витрат – це основа аналізу інвестування в інноваційний проект, необхідно ретельно перевірити всі статті витрат, які можуть істотно вплинути на його ефективність та здійсненність.

Аналіз структури поточних витрат дає змогу встановити можливі невідповідності і незбалансованість структури витрат. У разі сумнівних оцінок може виникнути потреба перевірки оцінки витрат. Розрахунок поточних витрат виконується на кожній фазі проекту, їх обсяг підприємство – інноватор повинно постійно уточнювати, тобто використовується принцип ітераційної моделі витрат. При управлінні структурою поточних витрат слід враховувати ефект виробничого важеля, тобто залежність прибутку від структури витрат, яка обумовлена зміною обсягу виробництва; він показує, наскільки відсотків збільшився прибуток від збільшення виручки на 1%. Зрозуміло, що зміна структури поточних витрат може істотно вплинути на величину прибутку. Ефект виробничого важелю виявляється у тому, що при збільшенні обсягів виробництва та реалізації продукції питомі постійні витрати зменшуються, а прибуток зростає.

Метою аналізу беззбитковості проекту є визначення такого обсягу продукції, для якого обсяг виручки від продажу дорівнюватиме витратам. Коли обсяг продажу є меншим від цього параметру, підприємство зазнає збитків, а в точці, де виручка дорівнює витратам, воно веде беззбиткову інноваційну діяльність. Простота розрахунків точки беззбитковості робить цей підхід досить популярним на практиці. Проте, на нашу думку, він не може враховувати ризик в інноваційні діяльності виробництва. Оскільки аналіз беззбитковості дає визначення впливу зниження обсягу реалізації на прибуток продукції, тобто дає можливість використати запас міцності підприємства, яке веде інноваційну діяльність. А це дає можливість оцінити шанси підприємства в умовах ринку. Запас міцності відображає граничну величину можливого зниження обсягу продаж без ризику збитків у інноваційній діяльності.

Ефективність інноваційного проекту характеризується системою показників – насамперед тих, які виражають співвідношення доходів і витрат проекту. Залежно від тривалості циклу проекту, оцінка показників ефективності може бути різною. Показники можуть розраховуватись не тільки на весь цикл проекту, але й на місяць, на рік. До найпростіших показників ефективності інвестицій в інновації відносяться: капіталовіддача, швидкість обороту товарних запасів, віддача живої праці. Проте вони є показниками моментного статистичного ряду і не враховують динамічних процесів, пов’язаних з невизначеністю ринкового середовища в інноваційній діяльності підприємства. Тому для оцінки ефективності інноваційних проектів, на наш погляд, доцільніше використовувати показники, які дають змогу розраховувати значення критеріїв ефективності проектів, беручі до уваги комплексну оцінку доходів і витрат, зміну вартості інвестицій у часі, ризик і невизначеність ринкового середовища.

Використання правильно обраних критеріїв ефективності інноваційних проектів допомагає прийняти обґрунтоване рішення щодо доцільності інвестування, використання тих або інших елементів у цьому процесі. Вибір конкретного критерію для висновку про ефективність проекту залежить від певних чинників – ринкової перспективи, існування обмежень на ресурси для фінансування інноваційного проекту, коливання грошових потоків, невизначеності ринку та можливості одержання прибутку тощо.

Серед показників ефективності інноваційних проектів доцільно насамперед звернути увагу на показник чистої теперішньої вартості (ЧТВ), який представляє собою дисконтовану цінність проекту (поточну вартість доходів або вигід від зроблених інвестицій). ЧТВ дорівнює різниці між майбутньою вартістю потоку очікуваних доходів і поточною вартістю теперешніх і наступних витрат проекту протягом усього його циклу. Для розрахунку ЧТВ проекту необхідно визначити ставку дисконту, використати її для дисконтування потоків витрат та вигід і підсумувати дисконтовані вигоди і витрати. Ставка дисконту представляє собою закладену вартість капіталу, тобто прибуток, який міг би бути одержаний при інвестуванні у найдохідніші альтернативні інноваційні проекти.

Якщо ЧТВ позитивна, то проект є достатньо ефективним і може бути рекомендований для впровадження. Якщо ЧТВ дорівнює нулю, то надходжень від проекту вистачить лише для відновлення вкладеного капіталу, тобто доцільність його прийняття є дуже сумнівною. Якщо ЧТВ менша нуля – проект абсолютно не може бути прийнятим.

Розрахунок ЧТВ робиться за формулою:

(2.2)