Перехресна еластичність попиту та довгострокові граничні і середні витрати (стр. 2 из 2)
довгострокові граничні витрати – приріст сукупних витрат (LMC).
Довгострокові середні витрати, тобто витрати на одиницю продукції, мають надзвичайно важливе значення, тому що вони формують ціну виробника, від рівня якої залежить результат діяльності фірми, її успіх на ринку. Якщо ціна виробника виявиться нижчою за ринкову ціну, фірма одержить економічний прибуток, в іншому разі вона матиме збитки і буде витіснена з ринку. Зрозуміло, що мінімізація середніх витрат складає основне завдання виробничої діяльності фірми. Крива довгострокових середніх витрат (LAC) будується на основі кривих короткострокових середніх сукупних витрат (АТС). Відображаючи дію закону спадної віддачі, короткострокові АТС мають U-подібну форму. Нижня точка кривої АТС показує ефективний масштаб виробництва для підприємства з заданою технологією. Якщо фірма буде нарощувати обсяг випуску за межі цієї точки за незмінної технології, середні сукупні витрати почнуть зростати, ефективність виробництва втрачається. Тому в умовах стійкого підвищення попиту на продукцію фірмі потрібно змінити технологію і потужності. Витрати на основний капітал відповідно зростуть, а підприємство перейде на нові масштаби виробництва – з малого перетвориться на середнє, а потім – на велике.
За цих умов фірмі необхідно відшукати для кожного технологічного рівня такий обсяг випуску, за якого середні сукупні витрати були б мінімальними. Це непросте завдання, тому що в процесі розвитку можуть виникнути три ситуації: постійного, зростаючого і спадного ефектів масштабу.
Якщо розглянути ці ефекти з точки зору витрат, то виявиться, що постійний ефект масштабу спричиняє незмінність довгострокових середніх витрат, зростаючий ефект масштабу дає економію витрат на масштабі, тобто витрати на одиницю продукції зменшуються з нарощуванням обсягів випуску, а у випадку спадного ефекту масштабу маємо витрати на масштабі,– середні витрати зі збільшенням обсягів випуску зростають. В кожній з цих тенденцій крива довгострокових витрат LAC має іншу форму.
Розглянемо побудову довгострокової кривої середніх витрат. На рисунку1 показано випадок, коли існують незмінні витрати на масштабі.
Рисунок1–Крива довгострокових середніх витрат з постійним ефектом масштабу
Якщо фірма хоче випускати невеликий обсяг продукції, то їй треба будувати підприємство з рівнем виробництва ТС1, який відповідає мінімальним середнім витратам, що встановлюються в точці перетину кривих МС1 і АТС1. Якщо попит на продукцію зростає і фірма має намір розширити виробництво, то їй краще побудувати підприємство середнього розміру: за наявності постійного ефекту масштабу середні витрати залишаться тими ж самими лише для обсягу виробництва ТС2. Будь-який проміжний між ТС1 і ТС2 рівень виробництва (наприклад ТС/) дасть більші середні витрати. Так само для великого підприємства треба обрати рівень випуску ТС3, оскільки для будь-якого обсягу між ТС2 і ТС3 витрати будуть більшими.
Досить типовою є ситуація, зображена на рисунку2.
Рисунок2–Крива довгострокових середніх витрат зі змінним ефектом масштабу
Спочатку, коли фірма з малих обсягів переходить до середніх, спостерігається економія на масштабі, потім деякий незначний відрізок йде з незмінними витратами, а на вищих рівнях виробництва спостерігаються витрати на масштабі. Крива довгострокових середніх витрат тут має U-подібну форму. Причиною її є змінний характер ефекту масштабу. Крива LAC не проходить вище будь-якої з кривих АТС, вона є дотичною до множини АТС, і для найменшого і найбільшого підприємств не проходить через точки мінімумів короткострокових середніх витрат, оскільки діють зростаючий та спадний ефекти масштабу. Крива довгострокових граничних LMC не огинає короткострокових кривих МС. Кожна точка на кривій LMC показує граничні витрати най економнішого варіанту підприємства для всіх можливих розмірів. Крива LMC перетинає криву LAC в точці її мінімуму. Обидві криві більш пологі, ніж аналогічні криві короткострокового періоду.
Економія і витрати на масштабі розглядаються лише у довгостроковому періоді і за незмінних цін факторів виробництва. Але зменшення середніх витрат у довгостроковому періоді не завжди спричиняється ефектом масштабу. Воно може бути викликане набутим досвідом під час освоєння технології, дешевшими джерелами сировини, тощо. Тому вірним буде твердження, що зростаючий ефект масштабу означає економію на масштабі, але зворотне твердження не завжди вірне, обернений зв'язок прослідковується не обов’язково.
Існує декілька причин виникнення економії (витрат) на масштабі, викликаної ефектом масштабу, ефектом масового виробництва:
спеціалізація праці, яка сприяє підвищенню її продуктивності, отже, і зниженню витрат на одиницю продукції;
спеціалізація управлінського персоналу, яка дозволяє на великому підприємстві використовувати багатьох спеціалістів за прямим призначенням і підвищити якість управління, що сприяє підвищенню ефективності виробництва і зниженню витрат на одиницю продукції;
технічний прогрес, перевагами якого здатні скористуватися переважно великі підприємства: їх значні фінансові можливості для закупки технологічно ефективного виробничого устаткування, можливість використовувати його на повну потужність дозволяють одержати більшу віддачу, зростання продуктивності перевищує зростання витрат;
виробництво побічної продукції з відходів основного виробництва, яке вимагає додаткових витрат, але велике підприємство, скориставшись ефектом утилізації відходів, може знизити рівень витрат на одиницю продукції в цілому;
неподільність виробництва сприяє зниженню середніх витрат за рахунок тих затрат, які зі зміною масштабу виробництва можуть зростати незначно (утримання адміністрації, видатки на опалення, телефонні розмови, бухгалтерські документи тощо).
Витрати на масштабі пов’язані з труднощами управління. Це основний фактор, вплив якого проявляється зі зростанням розмірів фірми, коли управління стає багаторівневим, апарат – численним, а вище керівництво виявляється відірваним від безпосереднього виробничого процесу; виникає проблема обміну інформацією, координації рішень, бюрократичної тяганини; зростає імовірність, що рішення, прийняті різними ланками управління, виявляється суперечливими. Ефективність рішень падає, а середні витрати виробництва зростають.
Швидке поширення і розквіт гігантських корпорацій в усьому світі ставить під деякий сумнів концепцію втрат на масштабі. Пом’якшує цей ефект запровадження комп’ютерних інформаційних і комунікаційних систем, завдяки чому витрати на одиницю продукції можуть знизитись, або, принаймні, стати постійними. Проте існують факти, які підтверджують наявність від’ємної економії на масштабі. На основі вивчення ефекту масштабу вчені створили концепцію мінімального ефективного розміру, яка допомагає встановити оптимальні розміри підприємств в окремих галузях. Мінімальний ефективний розмір це той найменший обсяг виробництва, за якого фірма може мінімізувати свої довгострокові середні витрати.
Позитивний і негативний ефекти масштабу є найважнішими факторами, які визначають структуру кожної галузі і рівень розвитку конкуренції в ній. Буде галузь конкурентною чи монополізованою,– значною мірою залежить від форми кривої довгострокових середніх витрат. Однак слід зауважити, що в реальній економіці структура галузі залежить не тільки від характерних умов формування рівня витрат, а й від державної політики, ємності ринку, компетентності управління і багатьох інших факторів. Тому на практиці розміри підприємств часто перевищують теоретично обґрунтовані.
Список використаних джерел
1. Вініченко І.І., Дацій Н.В., Корецька С.О. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005.–272с.
2. Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004.– 416с.
3. Мініна О.В., Базілінська О.Я. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.– 351с.