У тривалому процесі підготування й укладання договорів про передачу технології певне місце займає початковий період входження розроблювача до цього процесу. З одного боку, власник інтелектуальної власності, намагаючись зацікавити партнера, хотів би при цьому зберегти певний контроль над своїми розробками, не показуючи поки що всієї інформації. Як продати те, що побоюєшся показати повністю, особливо коли не вистачає засобів на повноцінну правову охорону? Його партнер, своєю чергою, що, врешті, готовий докласти зусиль до технології, хоче мати певні гарантії повернення вкладених коштів, а це вимагає знання всіх істотних деталей. Як купити те, чого не показують?
Переговори про укладання угоди на передачу технології можуть виявитися важким процесом. Сторони, що беруть у них участь, повинні добре знати одна одну, мати змогу вивчити різні варіанти співробітництва та знайти баланс між бажаннями кожної зі сторін.
Під час проведення переговорів докладніше з'ясовуються можливі ризики, на які наражаються сторони. Кожна сторона повинна передати іншій інформацію, що тій украй необхідна, і жодна зі сторін не буде впевнена в прийнятному результаті переговорів доти, поки не буде досягнуто остаточної згоди. Тому при веденні складних переговорів загальноприйнятою практикою стало складання попередніх документів задля зменшення ризику для кожної зі сторін.
Щоб зберегти таємність переданої партнерові інформації, між усіма залученими до переговорного процесу сторонами можуть і мають бути укладені угоди про конфіденційність. Протокол про наміри, що визначає спрямованість сторін, можна підписувати як другий попередній документ. Розгляньмо детальніше ці два документи.
Угода про конфіденційність. Ціль угоди про конфіденційність – захист всієї інформації для сторони, що вступає в переговори. Перед початком проведення будь-яких конкретних переговорів стосовно передання технології всі залучені сторони повинні мати змогу оцінити пропоновану технологію. При цьому до уваги братимуть як технологічні, так і комерційні можливості пропозиції.
Угоду про конфіденційність слід підготувати до того, як відкриється доступ до технології. Договір про конфіденційність покладає на сторону, що отримує інформацію, обов'язок повідомляти її тільки тим своїм працівникам, яким ця інформація необхідна для роботи, заради виконання якої її передають. Своєю чергою, ці працівники повинні зобов'язатися не розголошувати. Якщо за характером переданих відомостей передбачається копіювання інформації, в договір найчастіше вносять зобов'язання позначати всі такі копії відповідним грифом. Рекомендується вносити в договір про конфіденційність недвозначний запис про відсутність прав одержувача інформації на будь-яке її використання, крім обговореного в договорі.
Договір про конфіденційність часто передбачає передання інформації на певний термін, наприклад, на півроку, рік або два. Тоді в ньому передбачається або повернення всіх носіїв інформації первинному власникові, або знищення їх, якщо повернення економічно не виправдане, а також встановлюється, що зобов'язання конфіденційності зберігаються визначений період і після завершення терміну.
Однією з найважливіших умов успішного укладання договору про передання технології є унеможливлення передчасного розкриття сутності ноу-хау, що наявне в багатьох угодах передачі прав, причому не обов'язково у вигляді оформлених конфіденційних матеріалів. Без жодного сумніву, якщо вся технологічна інформація опублікована, то переговори про передачу прав можуть бути взагалі недоцільними.
Угоду про конфіденційність укладають для того, щоб сторона, яка передала інформацію, могла бути впевнена в тому, що одержувач інформації триматиме її в секреті від інших сторін і використовуватиме тільки для себе й лише для визначених обговорених цілей. У такій угоді сторона, що має цінну інформацію й збирається надати її третій стороні, може бути названа «Сторона, що надає інформацію», а та, що одержала інформацію, відповідно, «Одержувач». Обоє, «Сторона, що надає інформацію» та «Одержувач», можуть бути окремими особистостями або організаціями.
Отже, можлива форма угоди про конфіденційність зводиться до такого. «Одержувач» погоджується поводитись з інформацією як з конфіденційною і не розголошувати її іншій особі або організації. Первинна інформація, що має бути розкрита, звичайно зазначається в описі, який формують сторони угоди. Однак якщо в перебігу обговорення або візитів «Одержувач» отримує більше інформації, ніж це розкрито в переданих йому первинних документах, то він зобов'язаний поводитися з цією інформацією так само, як з конфіденційною.
Використання інформації «Одержувачем» звичайно визначається в загальних умовах в описі, що є частиною угоди. Ці умови можуть відноситися до використання інформації для того, щоб провести тести та випробовування, виконати оплачені роботи, використовувати її для технічного розвитку тощо.
До цієї умови можна долучити кілька вимог, що визначають, як «Одержувач» повинен контролювати за отриманням інформації, а саме:
- тримати інформацію окремо від інших досьє компанії «Одержувача»;
- обмежити копіювання тільки копіями, необхідними для погодженого використання цього матеріалу;
- повертати ці матеріали за вимогою «Сторони, що надає інформацію».
Розгляньмо можливі формулювання найважливіших статей такої угоди між двома фірмами – «Сторона, що надає інформацію» і «Отримувач», пам'ятаючи, що в них мають бути всі нормативно важливі пункти.
Перший пункт будь-якої угоди про конфіденційність має містити короткий, але чіткий опис переданої технології. Треба зазначити основні технічні характеристики цієї технології й сферу її практичного застосування. У цьому ж пункті можна зробити посилання про права власності сторони, що пропонує. Це посилання може містити таке: «Фірма АВ розробила нову систему контролю нагрівання сталевих виробів. Як розроблювач цієї технологи АВ є одноосібним власником цієї розробки, і вона подала заявку на патент 26 листопада 1995 року».
Саме на цій стадії потрібно визначити, яку частину інформації можна зробити доступною й чи передбачена по тому будь-яка спеціальна процедура. Насамперед має бути вміщене ґрунтовне означення, що саме варто вважати конфіденційною інформацією: «У цій угоді під конфіденційною інформацією розуміється будь-які відомості або дані конфіденційного характеру, що містять інформацію технічного характеру, відомості про розробку, маркетинг, продажі, експлуатацію, технічні характеристики, вартість, ноу-хау, про саме підприємство та технологічний процес, наявності програмного забезпечення всіх видів носіїв, що містять або розкривають подібну інформацію, методи, що стають доступними відповідно до цієї угоди».
Зробивши посилання на означення конфіденційної інформації в наступних пунктах, можна з їх допомогою дістати необхідний захист, не зважаючи на характер інформації, що розкривається. В подальшому можлива процедура передачі інформації. Бачиться також корисним здійснити чітке розмежування між конфіденційною та неконфіденційною інформаціями: «Передана фірмі БГ інформація вважатиметься конфіденційною, якщо на момент її передання конфіденційний характер письмово підтверджений фірмою АВ. Список усієї переданої конфіденційної інформації додається до протоколів кожної наради, проведеної сторонами».
За цим має слідувати зобов'язання власника технології забезпечити партнерові доступ до неї, а також зобов'язання одержувача інформації використовувати її з обмеженою метою: «Фірма АВ згодна забезпечити фірмі БГ доступ до своєї конфіденційної інформації з єдиною метою – забезпечити оцінку вищезгаданої технології, для того щоб БГ визначила свою зацікавленість у взаємовигідній діловій угоді.
Ця конфіденційна інформація, отже, складатиметься з:
- вищезгаданої заявки на патент;
- результатів випробовувань, проведених АВ;
- результатів маркетингового дослідження за станом на Відповідно до цієї угоди
а) всю передану конфіденційну інформацію фірма БГ не може передавати, розголошувати або поширювати будь-яким шляхом або в будь-якій формі та будь-кому;
б) для запобігання розголошенню будь-якій іншій стороні конфіденційну інформацію повинна оберігати фірма БГ з таким самим ступенем обережності, ніби це її власна інформація подібної важливості та конфіденційності. Фірма БГ несе відповідальність за розголошення конфіденційної інформації фірми АВ тільки в разі недотримання першого зі всіх згаданих необхідних запобіжних заходів;
в) конфіденційну інформацію БГ не повинна використовувати у власних цілях, за винятком точно зазначених тут випадків, без своєчасного попереднього чіткого письмового дозволу фірми АВ».
До угоди про конфіденційність додатково слід внести статтю про повернення всієї переданої інформації. У ній можна зазначити два моменти: повернення всієї інформації за вимогою її власника та зобов'язання, що вся інформація буде повернута власникові у випадку, якщо переговори призведуть до негативного результату.
«Уся конфіденційна інформація залишається власністю фірми АВ і повертається їй протягом тридцяти днів від моменту одержання фірмою БГ письмової вимоги від фірми АВ, що пропонує повернути конфіденційну інформацію.
Якщо після закінчення 6 місяців, починаючи від моменту підписання цієї угоди, сторони не дійшли остаточної згоди про їхнє майбутнє співробітництво, фірма БГ негайно повертає всю конфіденційну інформацію фірмі АВ.
БГ не має права залишати собі в будь-якому вигляді будь-яку копію будь-якої частини конфіденційної інформації^.
Зобов'язання, що містяться в угоді про збереження конфіденційності, залишаються чинними протягом наступних 5 років після завершення терміну дії цієї угоди.
Ці пункти можна використовувати як зразок під час складання угоди про конфіденційність. Але така угода ніколи не замінить двох складових елементів, на яких мають ґрунтуватися будь-які переговори: