- політична нестабільність у країні або у країнах фірм-постачальників;
- конфлікти між засновниками підприємства.
Вплив зовнішніх факторів на фінансовий стан підприємства має стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо фінансові менеджери помилково або несвоєчасно реагують на них. Для своєчасного реагування підприємство повинне мати систему раннього попередження і реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства.
До внутрішніх факторів фінансової кризи відносять:
- недосконалість системи менеджменту;
- недосконалість організаційних структур;
- низький рівень кваліфікації управлінських кадрів;
- недостатню потужність фірм-постачальників;
- неефективну систему маркетингу, яка призвела до втрати ринків збуту;
- прорахунки в інвестиційній політиці;
- відсутність інновацій;
- недостатнє фінансування;
- незадовільну роботу служб контролінгу.
Типовими наслідками впливу перелічених факторів на фінансово-господарську діяльність підприємства є:
- втрата цільових споживачів;
- втрата кількості замовлень та контрактів;
- порушення ритмічності виробництва і недостатнє використання виробничих потужностей;
- підвищення собівартості продукції і зменшення прибутку;
- збільшення неліквідних основних засобів та понаднормативних запасів;
- збільшення плинності кадрів;
- зменшення обсягів реалізації продукції.
У практиці підприємницької діяльності можуть зустрічатися такі види криз:
- стратегічна - коли зруйнований виробничий потенціал та бракує довгострокових факторів зростання;
- прибутковості - збитки "з'їдають" власний капітал, що призводить до незадовільної структури балансу;
- ліквідності - підприємство є неплатоспроможним, або існує загроза її виникнення.
Кризові явища на підприємстві складаються із трьох фаз:
- перша фаза - безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства, якщо його своєчасно переводять на режим антикризового управління;
- друга фаза - загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує проведення фінансової санації;
- третя фаза - кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і потребує негайної його ліквідації.
Закон України "Про банкрутство" визначає банкрутство як пов'язану з недостатністю активів в ліквідній формі нездатністю юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності у встановлений строк задовольнити вимоги кредиторів та виконати зобов'язання перед бюджетом (ст. 1 Закону України "Про банкрутство").
Якщо суд ухвалив рішення про стягнення заборгованості, але боржник не в змозі її погасити, то протягом місяця з дня винесення ухвали судом кредитор може звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство боржника.
Діяльність підприємства може припинятися за таких обставин:
- з власної ініціативи або за рішенням трудового колективу;
- на підставі рішення суду у зв'язку з невиконанням умов, встановлених чинним законодавством;
- у разі визнання його банкрутом;
- у разі закінчення строку дії ліцензії.
Ліквідацію підприємства здійснює ліквідаційна комісія, яка створюється власником або уповноваженим ним органом, судом. Власник або суд, які приймають рішення про ліквідацію, встановлюють порядок і строк проведення ліквідації, а також строк для заяв претензій кредиторів, який не може бути менше двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.
Ліквідаційна комісія здійснює оцінку майна ліквідованого підприємства, розраховується з кредиторами, складає ліквідний баланс і подає його тому, хто прийняв рішення про ліквідацію. Достовірність балансу підтверджується аудиторською фірмою.
У випадку банкрутства проходження справи складається з таких процедур:
- встановлення факту неплатоспроможності боржника і безспірності вимог кредитора, якщо він ініціював порушення справи;
- виявлення усіх кредиторів і можливих санаторів;
- здійснення санації або укладання мирної угоди;
- визнання боржника банкрутом;
- здійснення процедури задоволення вимог кредиторів за рахунок продажу майнових активів боржника.
Мирова угода - це процедура досягнення домовленості між боржником і кредиторами щодо перенесення дати оплати боргів або щодо зменшення їх суми.
Санація - це система заходів, які здійснюються в процесі проведення справи про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом і його ліквідації. Вона спрямована на оздоровлення фінансового стану боржника, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію боргів і капіталу та захисту виробничої і організаційної структур суб'єктів підприємницької діяльності.
Досудова санація - це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які здійснюються власником підприємства-боржника з метою запобігання його ліквідації.
Менеджмент - санація - це система антикризового управління, головною метою якої є ефективне використання фінансового механізму для запобігання банкрутству та проведення фінансового оздоровлення підприємства.
До функціональних сфер менеджменту санації відносять:
- постановку цілей;
- формування та аналіз проблеми;
- пошук альтернатив, прогнозування та оцінку наслідків їх
реалізації;
- прийняття рішення;
- виконання конкретних санаційних заходів;
- контроль;
- аналіз відхилень від планових показників.
Важливою складовою організації менеджменту санації є запровадження ефективної систем контролінгу. Вирішальним при цьому є створення систем інформаційного забезпечення, планових, аналітичних та служб контролю.
Таблиця 2 - Головні завдання менеджменту санації
| Сфера | Оперативна | Стратегічна | |
| Цілі | Забезпечення ліквідності | Управління прибутковістю і оптимізація використання ресурсів | Забезпечення життєдіяльності підприємства |
| Об'єкти управління | Ліквідність | Прибутковість | Конкурентоспроможність |
Рішення про проведення санації приймається у таких випадках:
1 З ініціативи підприємця, який перебуває у кризі, якщо існує загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом у недалекому майбутньому. Рішення про санацію приймається до моменту звернення кредиторів із позовом до суду щодо оголошення банкрутом даного підприємства (досудова санація).
2 Після звернення з власної ініціативи боржника до суду із заявою про порушення справи про своє банкрутство. Одночасно з поданням заяви боржник повинен подати до суду список кредиторів та дебіторів, бухгалтерський баланс, іншу інформацію щодо фінансово-майнового стану підприємства, а також запропонувати (за бажанням) укласти мирову угоду та проведення санації.
3 У місячний термін від дня опублікування оголошення щодо порушення справи про банкрутство даного підприємства в офіційному друкованому органі Верховної Ради або Кабміну України (якщо надійшли пропозиції від фізичних або юридичних осіб, котрі бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника та подали акцептовані комітетом кредиторів і судом пропозиції щодо санації неспроможного підприємства). За згоди кредиторів з умовами та механізмом задоволення їх претензій суд приймає рішення про припинення провадження справи про банкрутство та проведення фінансової санації юридичної особи.
4 Санація може здійснюватися з ініціативи фінансово-кредитної установи. Згідно із Законом України "Про банки та банківську діяльність" установа банку має право відносно клієнта, оголошеного неплатоспроможним, застосувати комплекс санаційних заходів, зокрема; передати оперативне управління підприємством адміністрації, сформованій за участю банку; реорганізувати боржника; змінити порядок платежів; використати для погашення кредиторської заборгованості виручку від реалізації продукції.
5 З ініціативи заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства. За невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу, заставодержатель має право здійснити передбачені угодою заходи щодо оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призначення своїх представників у керівні органи підприємства, обмеження його права розпоряджатися випущеною продукцією та іншим власним майном. Якщо санаційні заходи не сприяли відновленню платоспроможності підприємства, то заставодержатель має право звернутися до суду із заявою про стягнення майна, яке перебуває у іпотеці.
6 З ініціативи державного органу, якщо йдеться про санацію державного підприємства або підприємства, у статутному фонді якого більше 25% державної власності.
7 З ініціативи НБУ, якщо йдеться про комерційний банк.
План фінансового оздоровлення підприємства складається зі вступу та чотирьох розділів. Окрім цього, формулюється мета складання плану санації, називаються замовники плану та методи, які використовуються при його розробленні (табл. 3).
За формальними ознаками санація може здійснюватися без залучення нового капіталу на підприємство та із залученням нового капіталу.
Таблиця 3 - Структурно - логічна схема плану санації
| Вступ | Загальна характеристика підприємства. Правова форма організації бізнесу та форма власності. Організаційна структура. Сфера діяльності. Історична довідка. |
| І -й розділ | Аналіз вихідних даних. Оцінка зовнішніх умов. Аналіз фактичного. фінансового стану підприємства. Аналіз причин кризової ситуації та слабких місць фірми. Стан ринків збуту продукції. Наявний потенціал фірми. Обґрунтування доцільності санації |
| 2-й розділ | Стратегія санації, оперативна програма. Стратегічні цілі санації (дерево цілей). Каталог оперативних заходів щодо відновлення ліквідності. |
| 3-й розділ | План санаційних заходів. План маркетингу та оцінка ринків збуту. План виробництва та інвестування. Організаційний план. Фінансовий план. |
| 4-й розділ | Ефективність санації та заходи щодо виконання плану. Організація реалізації плану. Критерії оцінки ефективності. Оперативний санаційний контролінг. Можливі ризики в процесі виконання. Суми можливих збитків. Можливі додаткові прибутки. |
Санація без залучення нового капіталу може здійснюватися у таких формах: