Особливості олігополістичного ринку (стр. 4 из 6)

2) Коли монополістичні ціни змінюються, ймовірно, що фірми змінюють свої ціни разом; олігополістична цінова поведінка передбачає наявність стимулів до узгодження дій чи таємній змові при призначенні чи зміні цін.

2.1 "Ламана" крива попиту: не заснована на таємній змові олігополія

Що пояснює, чому ціни на ринках олігополії часто залишаються стабільними, не дивлячись на значні зміни і витратах. У моделях, що розглядаються нами до цих пір, олігополісти продавали абсолютно однакові вироби. Однорідність продукції у жодному випадку не є визначальною ознакою олігополії, і в моделі Суїзі виробу кожної фірми - це близькі, але недосконалі замінники продуктів, пропонованих її суперниками.

Суїзі почав з припущення про те, що кожна фірма призначає одну і ту ж ціну (позначимо її Р'). Як і в інших моделях олігополії, тут центральним моментом є оцінка реакції інших фірм на зміни ціни або об'ємів випуску, зроблені суперником. Суїзі припустив, що якщо одна фірма знижує свою ціну, то інші повинні наслідувати її приклад (приблизно так, як в моделі Бертрана). Він також припустив, що якщо одна з фірм піднімає ціну, то інші не змінять своїх рішень.

Обґрунтування Суїзі своїх допущень звучить достатньо переконливо. Фірма, знижуючи свою ціну, відбиратиме частку ринку у своїх суперників, якщо ті не відреагують аналогічним зниженням своїх цін. Але коли фірма піднімає свою ціну, її суперники можуть захопити її частку ринку, підтримуючи свої поточні ціни на колишньому рівні.

Припустимо, що олігополістична галузь складається з 3 фірм А. В і С, кожна з яких володіє третиною всього ринку диференційованого продукту. Припустимо, що фірми "незалежні" у тому значенні, що вони не займаються укладанням таємних угод при встановленні цін.

Розташування і форма кривої помиту олігополії буде залежати від того як конкуренти будуть реагувати на зміну ціни, що здійснила фірма А.

Існують два ймовірних припущення відносно дій у відповідь конкурентів:

1) Фірми В і С будуть вирівнювати свої ціни у відповідності з будь-якою зміною ціни, що здійснила А.

Якщо фірма А скорочує ціну, її продаж збільшиться дуже незначно, тому що конкуренти В і С наслідуватимуть приклад А і зашкодять їй отримати перевагу в ціні перед ними. Якщо фірма А підвищить ціни, то вона не буде витіснена з ринку, хоча галузь в цілому втратить деякий обсяг продажу на користь інших галузей.

2) Фірми В і С будуть ігнорувати будь-яку зміну ціни, що здійснила А, Якщо фірма А знизить свою ціну, а її конкуренти ні, А отримає обсяг продажу за рахунок двох своїх конкурентів. Якщо А підніміть ціну, а її конкуренти ні, то вона буде витіснена з ринку і втратить споживачів на користь В і С.

Відрізок D₁А кривої попиту, що характеризує ситуацію, коли "конкуренти ігнорують" є більш придатним для підвищення цін, а відрізок АD₂ , що характеризує ситуацію, коли "конкуренти слідують", є більш реалістичним для зниження цін .

Олігополіст стинається з "ламаною" кривою попиту D₁AD₂

Крива є високоеластичною вище за поточну ціну, але є меншеластичною чи навіть нееластичною нижче за поточну ціну.

Крива граничного доходу буде складатись з двох відрізків МR₁, і МR₂.У зв'язку із різкою різницею в еластичності попиту вище та нижче за точку поточної ціни відбувається розрив (рис. 2.1).

Рис. 2.1 - Олігополістична "ламана" крива попиту

Якщо кінцеві прибутки є задовільними для деяких фірм за існуючою ціною, то більш вигідним для неї є не змінювати цю ціну.

Будь-який зсув в граничних витратах не викличе зміни ціни та обсягу виробництва.

Декілька емпіричних досліджень підтвердили, що ціни при олігополії стабільна не більше і не менше, ніж при всіх інших формах ринкової структури.

Інші дослідження показали, що чаші всього фірми підтримують зростання ціни так само, як і її зниження.

Ще одне заперечення полягає в тому, що модель взагалі реально не пояснює, як спочатку виникла ціна Р'.

Від цієї точки допущення про асиметричну реакцію, що приводить до зламу в точці Р', достатньо вірні.(5)

2.2 Олігополія. заснована на таємній змові

Таємна змова має місце, коли фірми досягають безпосередньої, чи мовчазної згоди про те, щоб зафіксувати ціни, розділити чи розподілити ринки чи іншим чином обмежити конкурентну боротьбу між собою.

За даних однакових витрат, попиті та показниках граничних доходів стан кожної з фірм, що досягай згоди, може бути наведений у випадку максимізації прибутку (рис.2.2).

Рис. 2.2 - Таємна змова і тенденція до максимізації загальних прибутків.

Виникає специфічна ситуація: кожна фірма вважає найбільш вигідним призначити одну й ту ж ціну, але тільки якщо її конкуренти будуть насправді робити те ж саме. Найбільш простою формою таємної угоди є картель, який передбачає формальну письмову угоду відносно і ціни, і виробництва. Картель — це змова декількох фірм-виробників (продавців) з метою максимізації прибутку, які спільно діють на ринку як фірма - монополіст, контролюючи обсяг виробництва та ціну блага. При організації картелю фірми повинні:

1) узгодити спільні ціну і галузевий обсяг випуску продукції;

2) встановити квоти кожного учасника;

3) виробити механізм запровадження угоди і контролю за її виконанням.

Розмір квоти залежить від домовленості і. як правило, є приблизно пропорційним частці кожної фірми - члена картелю на ринку. За умови виконання угоди про квоти кожним учасником картелю, картель перетворюється у монополію. Кожний учасник картелю виграє, отримуючи надприбуток. Умови створення картелю:

1. Встановлення бар'єрів на шляху входження в галузь конкурентів.

2. Визначення загального рівня випуску та монопольної ціни, що максимізує прибуток.

3. Встановлення квоти для кожної фірми, що входить у картель.

4. Забезпечення процедури контролю щодо встановлених квот.

Основні перепони для таємної змови:

1. Різниця в попиті і витратах.

2. Число фірм.

3. Шахрайство.

4. Падіння ділової активності.

5. Можливий вступ інших фірм.

6. Правові перепони.

У більшості країн відверті змови картельного типу заборонено законом, тому частіше існують таємні змови, які дуже небезпечні для суспільства, бо практично уникають контролю з боку держави. У галузях, де ціни мають тенденцію бути стабільними відносно довгий час, для координації дій застосовується лідерство в цінах.

2.3.Лідерство в цінах: мовчазна таємна угода

Лідерство в цінах є засобом, за допомогою якого олігополісти можуть координувати свою поведінку в області цін, не вступаючи у пряму таємну змову. "Панівна" фірма, зазвичай найбільш крупна чи найбільш ефективна в галузі, змінює ціну, а всі інші фірми більш чи менш автоматично наслідують цій зміні.

В такій ситуації явної змови фірм (щодо цінової політики) може й не бути, і тому випадки лідерства у цінах утворюють певну проблем при спробах застосування антимонопольного законодавства.

У довгостроковому періоді олігополістичиі фірми залишатимуть галузь, які не зможуть собі забезпечити прибуток (принаймні не збитковість), навіть при оптимальному масштабі виробництва. Якщо ж у галузі очікується прибуток, то в разі відсутності вхідних бар'єрів спрацює конкурентний механізм, у галузі ввійдуть нові фірми, і вона перестане бути олігополістичною.(4)

Ціновий лідер дотримується наступної тактики:

1. Оскільки зміни цін завжди пов'язані з деяким ризиком у тому підношенні, що конкуренти можуть не наслідувати лідера, корегування цін

робиться рідко. Ціновий лідер не буде реагувати зміною своїх цін на невеличкі повсякденні зміни в умовах витрат і попиту. Ціна зміниться тільки тоді, коли умови витрат і попиту зміняться значно і у всій галузі,

2. Про перегляд цін, що насувається, ціновий лідер галузі часто повідомляє через головних адміністраторів. Сповіщаючи про "необхідність підвищити ціну", ціновий лідер може домогтися згоди серед своїх конкурентів для дійсного збільшення.

3. Ціновий лідер необов'язково обирає ціну, яка максимізує прибутки галузі в короткостроковому періоді. Причина полягає в тому, що фірми галузі нерідко намагаються завдати вступу нових фірм. В тому випадку, якщо бар'єри для вступу засновані на перевагах у витратах існуючих фірм, їх можуть подолати фірми, що вступають у галузь, за умови, що ціна продукту встановлена на достатньо високому рівні (рис.2.3).

Рис.2.3 - Модель домінуючої фірми

На рисунку 2.3-а зображена крива ринкового попиту D і крива пропозиції S_N з боку N малих фірм, які є ціноотримувачами. За ціною Р₀ фірми могли б постачати на ринок стільки продукції, скільки споживачі погоджуються придбати (Qо). На рисунку 2.3-б зображена крива граничної корисності МС домінуючої фірми та крива попиту D₀, з якою зустрічається домінуюча фірма. Ця крива починається з рівня, ціни P₀, за якою фірма нічого не продасть. Вона може продавати за нижчими цінами, ніж Р₀, стільки, потрібно для задоволення ринкового попиту, якщо взяти до уваги можливості малих фірм: за кожною ціною, нижчою, ніж Р₀, обсяг попиту, який може задовольнити домінуюча фірма, дорівнює різниці між обсягом ринкового попиту та обсягом, що готові запропонувати малі фірми за такою ціною. Домінуюча фірма у стані рівноваги Е, коли вона максимізує власний прибуток, буде постачати обсяг <Q_Е ( згідно з умовою МКо= МС, де МКо - гранична виручка домінуючої фірми) за ціною Р_к.