Застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості найбільш економічно виправдане, стосовно активної частини основних засобів, зокрема машин, механізмів, виробничого обладнання тощо. При використанні цього методу амортизаційні відрахування з роками експлуатації поступово знижуються. В результаті цього значна частина вартості об’єктів основних засобів буде про амортизована в перші роки інтенсивної експлуатації об’єктів. Те саме можна сказати і про кумулятивний метод нарахування амортизації.
Метод зменшення залишкової вартості характерний тим же: з часом амортизаційні відрахування мають тенденцію до зменшення. Його відмінність від попереднього методу полягає в тому, що в перші роки експлуатації відшкодовується переважна частина вартості об’єкта основних засобів. Тому цей метод може бути застосовано до тих основних засобів, які швидко морально застарівають внаслідок морального зносу, спричиненого науково-технічним прогресом, - комп’ютери, принтери, ксерокси, інша електроніка.
Виробничий метод застосовується для тих основних засобів, що розраховані на виробництво певної кількості виробів або виконання певної кількості робіт. Найбільш доцільний вказаний метод можна застосувати для транспортних засобів.
Податковий метод нарахування амортизації має ту особливість, що вказаний метод не враховує ні строку корисного використання, ні морального, ні фізичного зносу, ні терміну експлуатації.
Метод рівномірної (лінійної) амортизації передбачає перенесення балансової вартості основних фондів на собівартість продукції, що виробляється (послуг, що надаються), протягом амортизаційного періоду
(нормативного строку служби) засобів праці за однаковими нормами амортизаційних відрахувань. Згідно з чинним законодавством України щорічні норми амортизаційних відрахувань за першою, другою і третьою групами основних фондів становлять відповідно 5,25 і 15% від залишкової вартості основних фондів.
Норми амортизаційних відрахувань за методом подвійно-залишкової амортизації встановлюються через подвоєння норм, обчислених за методом рівномірної амортизації, але не щодо балансової, а щодо залишкової вартості основних фондів. Підприємства можуть самостійно приймати рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів, віднесених за укрупненою класифікацією до третьої групи і придбаних після травня 1997 року, тобто після набуття чинності Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому мають використовуватися такі норми прискореної амортизації відповідно до року експлуатації засобів праці: перший – 16%; другий – 30%; третій – 20%; четвертий – 15%; п'ятий – 10%; шостий і сьомий – 5%. Збільшення масштабів застосування прискореної амортизації сприятиме істотному зменшенню фінансових втрат від техніко-економічного старіння та інтенсифікації процесу оновлення діючих засобів праці на підприємствах і в організаціях України. Для спрощення організації бухгалтерського обліку амортизації основних засобів доцільно використовувати один метод для кожної групи об’єктів.
При визначенні суми амортизаційних відрахувань за кожним із методів потрібно знати термін корисного використання. Термін корисного використання об’єкта встановлюється підприємством самостійно при умові визнання об’єкта активом (п.23 ПБО 7). Керівництво підприємства при придбанні основних засобів може самостійно встановити термін їх корисного використання з урахуванням умов та інтенсивності експлуатації, морального зносу, інших факторів. Така самостійність цілком виправдана:
- для кожного підприємства перелічені фактори будуть різні, тому і терміни експлуатації одного і того ж об’єкта основних засобів на різних підприємствах будуть відрізнятися;
- при визначенні терміну корисного використання слід враховувати очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності, фізичний та моральний знос, правові або інші обмеження щодо строків використання;
- встановлення терміну корисного використання у цілому для груп основних засобів, визначених відповідно до Закону про оподаткування прибутку підприємств.
Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.
Амортизаційні відрахування обчислюють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів. Розрахунки норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних фондів здійснюють централізовано за формулою:
Нав = (Ф – Л) / (Ан х Ф) Х 100, де
Ф – балансова (первісна чи відновна) вартість основних фондів;
Л – ліквідаційна вартість основних фондів;
Ан – амортизаційний період (нормативний строк функціонування) основних фондів.
За встановлення норм амортизаційних відрахувань слід виходити економічно доцільних середніх строків функціонування засобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування вартості основних фондів і врахування техніко-економічного їхнього старіння. Найбільш складним є правильне визначення тривалості амортизаційного періоду (доцільного строку використання) конкретних видів засобів праці. Звичайно його встановлюють з урахуванням багатьох факторів, зокрема загальної фізичної довговічності та економічності капітального ремонту засобів праці, умов їхньої експлуатації, строків настання техніко-економічного старіння, можливих темпів оновлення тощо.
У міру розвитку техніки, удосконалення технології та організації виробництва змінюються тривалість і характер використання окремих видів основних фондів, виникає об'єктивна необхідність скорочення нормативних строків їхнього функціонування. У зв'язку з цим норми амортизаційних відрахувань періодично треба переглядати та уточнювати.
Забезпечення нормального відтворення основних фондів потребує правильного нарахування амортизації за встановленими нормами. Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів обчислюють множенням їхньої середньорічної вартості на відповідні норми амортизації та поправочні коефіцієнти до них, що враховують конкретні умови експлуатації окремих видів засобів праці. Середньорічна вартість кожного виду основних фондів визначається додаванням до вартості на початок розрахункового року різниці між середньорічними величинами введення в дію нових і вибуття діючих елементів засобів праці. Середньорічне введення (вибуття) визначають за результатом множення абсолютного його розміру та коефіцієнта функціонування протягом розрахункового року засобів праці, що будуть уведені в дію і виведені з дії, тобто відношення кількості місяців експлуатації до числа 12.
2. Ефективність використання основних засобів на ТОВ "Агропромислова компанія"
2.1. Техніко економічна характеристика підприємства
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" здійснює свою господарську діяльність шляхом вирощування продукції рослинництва, зокрема зернових та технічних культур, та наданням послуг в галузі рослинництва.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" розташоване у західній частині Знам’янського району Кіровоградської області і відноситься до Лісостепової зони. В господарстві всі основні виробничі цехи між собою дорогами, які мають тверде покриття.
Від обласного центру підприємство знаходиться на відстані 28 км. Від найближчої залізничної станції підприємство віддалене на відстані 2 км.
Географічне розміщення господарства обумовлено помірністю клімата, де достатньо тепле літо переходить в холодну зиму з різними коливаннями температури повітря.
Клімат Кіровоградської області континентальний, помірно теплий. Знам’янський район, в якому знаходиться господарство, відноситься до недостатньо волого-теплого агрокліматичного району області. Середньорічна температура за даними „Агрокліматичного довідника” Кіровоградської області дорівнює +7˚С, з коливанням в місцях від 6,6˚С в січні, та до +20,2˚С в липні. Вона характеризує теплові умови району, природні можливості вирощування різних видів і сортів сільськогосподарських культур. Сума опадів в середньому становить 430-480 мм., із яких 250-280 мм. припадає на зимовий період, а тому велике значення має затримання снігу та талих вод. В цілому для даного району характерне перевищене випаровування над кількістю опадів, що часто шкідливо відбивається на рості і розвитку сільськогосподарських рослин. Тому агротехнічні заходи по збереженню вологи в ґрунті, строки виконання весняних польових робіт в значній мірі впливають на врожаї.
Зимовий період року починається зазвичай в третій декаді листопада і продовжується до третьої декади березня. Тривалість зимового періоду по середнім багаторічним даним 110-11 днів. За цей період середньодобова температура повітря складає 14.
Тривалість теплого періоду 254-255 днів із середньодобовою температурою повітря +13.
Почва підприємства – чорноземи плодородні. По механічному складу відносяться до суглиністих. Але постійно потрібно піднімати плодородючість шляхом правильних агротехнічних прийомів, тобто внесенням мінеральних та органічних добрив, а також зберігання вологи.