Основні моделі ринків. Конкуренція (стр. 1 из 4)

1. Поняття ринку

У політичній економії поняття ринку має ширший сенс, ніж те, що вкладається в це поняття у буденному житті. У буденному уявленні ринок виступає як місце зустрічі покупців і продавців. Але ринок – не просто фізичний простір, а властива товарному виробництву інфраструктурна система, обслуговуюча виробничо-споживчу діяльність суспільства. Ринок – це економічний простір, який починається зі складів товаровиробників і закінчується роздрібними торговими підприємствами.

Ринок не існує без товарного виробництва, як і товарне виробництво не існує без ринку. Всі продукти товарного виробництва надходять на ринок, але так само і всі фактори товарного виробництва надходять з ринку. Тому ринок – не тільки передумова, але і наслідок товарного виробництва. Ринок утворює вся сукупність актів купівлі-продажу товарів і супроводжуючі їх торгово-мінові відносини, які є рухом відносин власності на створювану продукцію у формах загального відчуження цієї продукції і загального вторинного привласнення (первинне привласнення – на виробництві).

Основними категоріями ринку є попит і пропозиція товарів, конкуренція серед продавців і покупців, що формує товарні ціни, а також гроші (як міра вартості і засіб обігу).

Призначення товарного ринку – здійснювати безперервні й ефективні економічні зв'язки між виробництвом і споживанням і забезпечення тим самим безперервного відтворювального процесу і гармонійної взаємодії виробництва і споживання. Ця функція називається комплексною, вона містить в собі підфункції: контрольну; регулюючу і стимулюючу.

Контрольна функція полягає в тому, що ринок постійно виявляє відповідність виробництва товарів потребам у них і також суспільно-припустимі рівні цін і витрат на виробництво товарів. Функціонування ринку виключає виробництво непотрібної продукції, а також надмірно високі витрати її виробництва.

Регулююча функція ринку полягає в тому, що в результаті дії закону попиту, закону пропозиції і конкуренції ринок обумовлює перетікання капіталу, робочої сили між різними галузями економіки.

Стимулююча функція ринку полягає в тому, що ринок стимулює НТП у суспільстві і його впровадження у виробництво. Економічно високими результатами у виробничо-господарській діяльності ринок заохочує ініціативних і заповзятливих товаровиробників, усуваючи безініціативних через розорення і банкрутство.

Основні види ринків за предметом торгівлі.

1. Ринок споживчих товарів.

Це ринок різноманітних товарів, таких як хліб, взуття, одяг, побутова техніка і багато інших. В основному нам відомі такі приклади даного ринку, як магазини, базари, товарна біржа.

2. Ринок факторів.

Це ринок трудових ресурсів, природних ресурсів, включаючи сировину і матеріали. З огляду на те, що капітал є специфічним фактором, ринок капіталу розглядається окремо.

3. Ринок капіталу.

Це ринок цінних паперів. На даному ринку видаються кредити, купуються і продаються цінні папери, в основному акції та облігації. Центральне місце на ринку капіталу займають фондові біржі.

Існують й інші варіанти класифікації ринків. Виділяються, зокрема, легальні і нелегальні ринки, наприклад, ринок наркотиків. Використовується також поділ ринків за географічною ознакою: районні, обласні, національні і міжнародні (це визначається тим, які сторони беруть участь у торгівлі на даному ринку). Виділяють організовані та стихійні ринки, великі і маленькі тощо.

Останнім часом розвивається ринок на неіснуючі в даний момент товари, які з'являться тільки в майбутньому. Наприклад, з фермером можна домовитися в березні про закупівлю його продукції після збирання врожаю за наперед обумовленою, визначеною ціною. В цьому випадку, незалежно від можливих коливань цін або інфляції, він зобов'язаний вам продати свою продукцію за обумовленою ціною. Такий ринок допомагає сторонам планувати майбутнє виробництво.

Окрім цього, існує ще поділ ринків на ринок покупця (це такий ринок, на якому покупець диктує свої умови) і ринок продавця (в цьому випадку умови диктує продавець).

Основне призначення ринків полягає в тому, щоб сприяти обміну між торгуючими сторонами і давати їм можливість у повному розумінні цього слова торгуватися між собою.

2. Попит, потреба, бажання

Під попитом розуміється об'єм певного товару або послуг, який був би куплений за певну ціну в якийсь конкретний момент часу. Отже, щоб говорити про попит на певний товар, ми обов'язково повинні мати на увазі яку-небудь конкретну ціну і певний відрізок часу.

Попит породжується потребами і бажаннями споживача – для того, щоб ми щось купили, ми повинні в цьому мати потребу і, окрім цього, ми ще повинні мати бажання це купити. Наші бажання, на відміну від наших можливостей, практично безмежні. Тому економісти і підприємці не можуть орієнтуватися в своїй діяльності на потреби або бажання людей, не враховуючи при цьому купівельної спроможності тих, для кого призначається конкретний товар. Орієнтуватися потрібно на забезпечене купівельними засобами бажання купити конкретний товар за певну ціну в конкретний момент часу, тобто саме на попит.

Попит окремого покупця означає гіпотетичні об'єми певного товару, які даний покупець готовий придбати при різних рівнях ціни. Різні покупці мають різний попит. Крім того, попит на більшість товарів у міру підвищення їх ціни (за інших рівних умов) спадає, а при пониженні цін – підвищується.

Для наочності економісти часто наводять дані з попиту графічно. Ось як виглядатиме попит на графіку.

ціна

За рідким винятком, крива попиту завжди має такий опуклий вигляд.

Як було зазначено раніше, об'єм попиту на товар залежить від його ціни, і, як правило, підвищення ціни на товар призводить до зниження попиту на нього, і навпаки. Діє закон попиту. Коли говоримо про зміну попиту у зв'язку із зміною ціни товару, ми маємо на увазі, що інші чинники, які впливають на попит, залишаються незмінними.

Основні нецінові чинники, що впливають на попит.

Дохід споживачів. Зміна доходу призводить до зміни попиту на деякі товари. В міру зростання рівня життя товари, які вчора вважалися розкішшю, сьогодні стають звичайними. І навпаки, при зниженні доходу у споживачів зникає можливість придбання певних товарів, особливо предметів розкоші. В принципі, попит на звичайні товари достатньо стабільний, якщо в економіці не відбувається дуже істотних змін.

Смаки споживачів. Ніхто не стане сперечатися з тим, що смаки людей постійно змінюються, особливо в міру зміни моди. Мода, зокрема, відіграє велику роль у визначенні попиту на велику частину жіночого одягу, парфумерії тощо. Крім того, не секрет, що попит на светри, куртки, пальто підвищується до зими, тобто клімат і сезон теж впливають на смаки людей.

Кількість покупців. Тут відіграють роль демографічні зміни – до їх числа відносяться зміни у віковому і статевому складі суспільства, в чисельності населення. Більшою мірою демографічні зміни визначаються політичною стабільністю у країні. В умовах політичної стабільності в країні еміграція населення з неї невелика. Політична нестабільність приводить до масової еміграції. В цілому підвищення чисельності населення приводить до підвищення попиту на більшість товарів.

Ціни інших товарів. Під час розгляду зміни попиту на один товар у міру зміни цін на всі інші, разом узяті, потрібно виходити з того, до якого виду відноситься цей перший товар – до звичайних товарів, предметів розкоші тощо. Окрім цього, має враховуватися частка цього товару в загальній структурі витрат сім'ї. Адже на скільки б не змінювалися ціни на всі інші товари, при незмінних цінах на сірники, навряд чи попит на них істотно зміниться. А якщо йдеться про телевізори або іншу електроапаратуру, то при різкому підвищенні цін на решту товарів, особливо на продукти, навіть при постійних цінах на перші, у споживачів не залишиться стільки вільних грошей, скільки вони раніше могли б витратити на електроапаратуру. Без харчових продуктів людина обійтися не може, тому попит на електроапаратуру знизиться.

За співвідношенням між двома товарами вони можуть бути трьох типів: взаємодоповнюючі один одного товари (компліментарні), взаємозамінні товари і невзаємопов'язані. Інших відносин між двома товарами бути не може. Для економістів інтерес являють два перших типи відносин.

Компліментарні товари. Відносини між цими товарами такі, що один товар не споживається без іншого, наприклад, автомобілі і бензин. Підвищення ціни на один такий товар може спричинити зниження попиту і на інший.

Взаємозамінні товари. Це такі товари, які при споживанні можуть майже безболісно замінити один одного. Ступінь взаємозамінюваності, звичайно, може бути різним, наприклад, високим і низьким. Червоне і зелене яблука мають взаємозамінюваність високого ступеня, а автобусний і тролейбусний транспорт – невисокого. Підвищення ціни на один із взаємозамінних товарів призводить до підвищення попиту на іншій. Ступінь підвищення цього попиту визначається ступенем взаємозамінюваності цих товарів.

Види попиту:

1. Похідний попит – такий попит на товар, який виникає завдяки тому, що цей товар використовується в ході виробництва іншого товару. Прикладами можуть служити деревина, використана під час виробництва меблів, або сталь, використана в машинобудуванні. Звідси можна зробити висновок, що попит на будь-який фактор виробництва (землю, працю, капітал і підприємницьку здатність) завжди є похідним. Неважко здогадатися, що при підвищенні попиту на кінцевий товар, попит на всі проміжні товари, які беруть участь у його виготовленні, теж підвищиться, і навпаки.

2. Конкуруючий попит – так званий попит на взаємозамінні товари, про які йшлося вище.