У країнах СНД інвестиційний клімат є не привабливим для закордонних інвестицій. Це обумовлено складністю і заплутаністю нормативно-правової бази державного регулювання економічними процесами; слабкістю і нерозвиненістю системи судової влади, що не дозволяє суб'єктам підприємницької діяльності у випадку порушення їхніх прав одержати захист у судових органах; низькою купівельною спроможністю населення; дискримінаційним ставленням промислово розвинутих країн до держав СНД (унаслідок цього більшість країн СНД не є членами Світової організації торгівлі, що обмежує можливості експорту продукції, виробленої на їхній території).
В Україні, у доповненні до перелічених недоліків, значні проблеми існують і у податковій сфері. Це викликано практично повною безконтрольністю діяльності Державної податкової адміністрації, яка підпорядкована тільки Президенту України; наявністю великої кількості різноманітних податків; високим рівнем податків; невизначеністю у трактуваннях податковою службою і судовими органами нормативних і законодавчих актів України. Наявність настільки негативної ситуації у податковій сфері України призводить до того, що велика частина суб’єктів підприємницької діяльності діє у тіньовій економіці. Для іноземних інвесторів (крім компаній з офшорних зон) ця ситуація є вкрай неприйнятною. Це пояснюється тим, що для ТНК, які діють у світовому масштабі, імідж “чесної компанії” є більш значною цінністю, ніж швидко отриманий прибуток від операцій у тіньовій економіці. Тому більшість стратегічних закордонних інвесторів в Україні діють легально, що ставить їх у дискримінаційне положення в порівнянні з бізнесом у тіньовій економіці, витрати якого, через майже повну відсутність митних і податкових платежів, знаходяться на більш низькому рівні.
Як і в Центральній та Східній Європі, вплив закордонних інвестицій на конкурентоспроможність національних економік країн СНД є негативним. Найгірший стан балансу поточних операцій спостерігається в країнах, які залучили значні обсяги ПЗІ (стосовно розмірів їх національних економік). До цих країн належать Азербайджан, Казахстан і Молдова. У Росії відношення активів іноземних ТНК до ВВП є мінімальним, а сальдо балансу поточних операцій постійно приймає позитивні значення.
До України великі обсяги ПЗІ ще не надійшли. У зв’язку з цим їх вплив на національну економіку не є вагомим і не призводить до суттєвого збільшення зовнішньої заборгованості національної економіки. Разом з тим, в Україні існують галузі (наприклад, нафтопереробна промисловість, деякі сфери зовнішньої торгівлі та харчового виробництва), де закордонні інвестори вже отримали монопольну владу. Внаслідок цього українські споживачі потрапляють у залежність від цінової політики іноземних ТНК. Ще більше шкодить Україні діяльність інвесторів, які зареєстровані в офшорних зонах. Так, у більшості операцій між ними і їх українськими філіями використовуються трансферні ціни, які дозволяють істотно знижувати доходи іноземних інвесторів в Україні (відповідно і податкові відрахування), а весь прибуток залишається в компаніях, зареєстрованих в офшорних зонах.
Зазначене вище дозволяє зробити загальний висновок про те, що глобалізація міжнародної інвестиційної, торговельної та виробничої діяльності сприяла зміцненню ринкової влади транснаціональних корпорацій, дозволила їм отримати монопольний контроль над більшістю ринків країн, що розвиваються, і держав СНД. З іншого боку, можливості національних урядів щодо регулювання діяльності філіалів ТНК, є обмеженими. Це обумовлено двома чинниками: наявністю у ТНК (завдяки значним фінансовим ресурсам та можливості створення новітніх технологій) конкурентних переваг стосовно місцевих компаній та значним тиском на національні уряди з боку могутніх міжнародних економічних організацій – МВФ і СОТ. Відмова від співробітництва з переліченими установами призводить до економічної ізоляції країни.
У цій ситуації вихід може бути знайдений лише у тому випадку, якщо промислово розвинуті країни зрозуміють, що доходи, які вони одержують від діяльності транснаціональних корпорацій, отримані за рахунок зменшення добробуту країн, що розвиваються, та погодяться на введення наддержавного регулювання діяльності ТНК, яке б враховувало й інтереси країн, що знаходяться поза “золотим мільярдом”.
3. Задачі
ВАРІАНТ № 1
Задача 1
Таблиця 1.
Умова
| Показники | Одиниця вимірювання | Значення |
| 1. Ціна устаткування, що підлягає впровадженню, без ПДВ | грн | 34700 |
| 2. Транспортні витрати* | % до ціни | 3 |
| 3. Заготівельно-складські витрати* | % до ціни | 2 |
| 4. Монтаж обладнання* | % до ціни | 8 |
| 5. Обсяг виробництва: | ||
| в базисному році | тонн | 80 |
| в проектному році | тонн | 110 |
| 6. Ціна 1 тонни продукції | грн | 9200 |
| 7. Початкова вартість устаткування, що підлягає демонтажу | грн | 33130 |
| 8. Витрати на демонтаж (від п. 7) | % від пункту 7 | 4 |
| 9. Маса устаткування, що здаватиметься як металобрухт | тонн | 9 |
| 10. Ціна 1 тонни металобрухту | грн | 850 |
| 11. Реалізація демонтованого обладнання (залишкова вартість) | грн | 10550 |
| 12. Обігові кошти підприємства (за базисний рік) | грн | 6700000 |
| 13. Обсяг виробництва підприємства (за базисний рік) | грн | 92700000 |
* Послуги здійснюють сторонні організації, розмір витрат вказаний без урахування ПДВ.
Розрахуємо вартість нового обладнання.
Таблиця 2.
Розрахунок вартості нового обладнання
| Показники | Значення |
| Ціна нового устаткування без ПДВ, грн. | 34700 |
| Транспортні витрати, % | 3 |
| Заготівельно-складські витрати, % | 2 |
| Монтаж, % | 8 |
| Сума, % | 13 |
| Сума, грн. | 4511 |
| Вартість обладнання без ПДВ, грн. | 39211 |
| Вартість обладнання з ПДВ, грн. (помножити на 1,2) | 47053,2 |
| Вартість обладнання з ПДВ, тис. грн. | 47,0532 |
2. Розрахуємо необхідні інвестиції на поповнення обігових коштів, оскільки передбачається збільшення обсягу продукції з 80 до 110 тонн.
Вважаємо, що сума обігових коштів підприємства повинна збільшуватись пропорційно до збільшення обсягу виробництва. За даними балансу обігові кошти складали 6700000 грн. За звітністю обсяги виробництва склали 92700000 грн. За проектом очікується приріст обсягів виробництва в натуральному виразі 110 – 80 = 30 тонн за базисною ціною 9200 грн. /т. Цей обсяг становитиме:
Приріст обсягу виробництва у вартісному виразі за базисною ціною = 9200 * 30 = 276000 (грн)
Визначимо приріст обігових коштів:
Складаємо пропорцію:
92700000 грн. (ОВ за звітністю) – 6700000 (обігові кошти)
276000 (приріст обсягу виробництва) – приріст обігових коштів.
Приріст обігових коштів пропорційно приросту обсягу виробництва = 276000 * 6700000 / 92700000 = 19948,22 (грн)
3. Витрати на демонтаж – 4 % від початкової вартості обладнання, яке буде демонтуватись: Д = 33130 * 0,04 = 1325,2 грн.
4. Комплекс обладнання, яке демонтується можна реалізувати:
а) частину як металобрухт: 9 тонн за ціною 850 грн. /т. В результаті підприємство поверне собі кошти (за вирахуванням ПДВ = 20 % та податку на прибуток підприємств = 25 %):
Чистий прибуток від реалізації демонтованого обладнання як металобрухт = 9 * 850 *0,75 / 1,2 = 4781,25 грн.
б) іншу частину обладнання реалізуємо іншому підприємству за ціною, що відповідає залишковій вартості. В результаті підприємство отримає (за вирахуванням ПДВ = 20 % та податку на прибуток підприємств = 25 %):
Чистий прибуток від реалізації придатної до експлуатації частини демонтованого обладнання іншому підприємству = 10550 * 0,75 / 1,2 = 6593,75 грн.