Всі фінанси поділяються на два види - централізовані і децентралізовані.
Централізовані фінанси концентруються: • у Державному бюджеті; • у Пенсійному фонді України; • у Державному фонді сприяння зайнятості населення; • у Фонді для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення; • у Державному інноваційному фонді; • у Фонді захисту навколишнього природного середовища; • у Фонді соціального захисту інвалідів.
Джерелами централізованих фінансів є: 1) надходження від підприємств, організацій та різних закладів; 2) податки з юридичних та фізичних осіб; 3) надходження від державних позик.
Децентралізовані фінанси перебувають у розпорядженні підпр-в, установ та громадських орган-цій і створюються за рахунок їх прибутків і нагромаджень, а також частково за рахунок коштів громадян (н-д, власників акцій ) або позичкових коштів.
Централізовані і децентралізовані фінанси в сукупності створюють фінансову систему.
Система фінансових відносин різних рівнів та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування, утворюють фінансову систему країни.
Найважливішою ланкою фінансової системи держави є державний бюджет.
Функції державного бюджету:
Фіскальна функція бюджету полягає у вилученні за допомогою податків та інших джерел, які мають допоміжний характер, частини доходів громадян, підприємств, установ, організацій для утримання державного апарату, виробництва суспільних благ, тобто забезпечення тих видів діяльності, які не мають власних джерел доходів (природоохоронні заходи, архіви, бібліотеки тощо), або ж мають недостатні для забезпечення належного рівня розвитку джерела фінансування (оперні театри, музеї).
Розподільча функція бюджету полягає в тому, що льовані в державному бюджеті грошові засоби уряд товує для перерозподілу, спрямовуючи їх на розвиток виро ничої та соціальної інфраструктури, інвестування в капіталомісткі галузі з тривалим строком окупності витрат, на структурну перебудову, прискорення НТП, зростання життєвого рівня населення, вирішення соціальних проблем.
Стимулююча функція бюджету проявляється в тому, що, змінюючи базу та ставки оподаткування, використовуючи пільги, тарифи тощо, уряд здійснює стимулюючу (обмежувальну) політику, впливаючи на циклічні коливання економіки, зміну її структури тощо.
Контрольна функція бюджету виконується завдяки тому, що він у грошовому вираженні віддзеркалює
19 відтворювальний суспільний процес, виявляє економічні пропорції, відхилення від рівноваги тощо
Фінансова система = централізовані фінанси + децентралізовані фінанси
У будь-якій державі до фін. системи належать три основні взаємопов'язані підсистеми: 1) державні фінанси; 2) фінанси суб'єктів господарювання; 3) фінанси населення.
Державні фінанси — це система фондів грошових ресурсів, що сконцентровані в руках держави і мають забезпечити виконання властивих їй функцій, а також сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції реалізуються;
Фінансами суб'єктів господарювання є: грошові ресурси, які забезпечують процес виробництва і відтворення у рамках даного підприємства (фірми), а також сукупність форм і методів їх створення та використання;
Фінанси населення — це грошові фонди, які складаються з прибутків, одержаних громадянами в результаті трудової, господарської чи ще якоїсь форми діяльності. їх витратна частина — всі затрати і заощадження населення.
Фінансова система практично опосередковує всі сторони функціонування виробничого та ринкового механізмів. Вона визначає: 1)систему платежів у держ. бюджет, а також відрахня в різні фонди галузевого й територіального рівнів; 2) взаємозв'язки між підприємствами, фірмами, акц-ми тов-ми та іншими структурами;3) фінансові відносини, що визначають господарські зв'язки всередині підприємств;4) відносини між державою та кооперативними підприємствами, що виявляються у системі оподаткування, політиці інвестицій;5)фінансові відносини між банками і підприємствами, державою та населенням, що виникають з приводу отримання різного роду виплат, отримання кредитів на будівництво житла, випуску облігацій тощо.
Отже,фінансова система є одним з головних важелів здійснення державою фін. пол-ки.
Бюджет є головним фінансовим планом створення і використання фонду грошових коштів держави. Держ. бюджет України розробляється, по-перше, як основний централізований фонд грошових коштів держави, а по-друге, як основний фінансовий план державних доходів і видатків. Він розробляється кожного року і виноситься на затвердження ВРУ, а потім През-та Укр-ни. У ДБ зосереджується значна частина національного доходу країни. Видатки ДБ спрямовуються на розвиток народного господарства, фінансування соц.-культ. сфери, забезпечення обороноздатності держави, утримання органів державного управління.
Бюдж. с-ма Укр-ни склад.з ДБ Укр-ни, бюджетів АРК, областей, м. Києва і Севаст.
20. Суть і види суспільного відтворення. Валовий внутрішній продукт, його суть і відтворювальна структура.
Суспільне відтворення – ек-ий процес, в якому власне вир-во, розподіл, обмін та споживання постійно повторюються та відновлюються через результат виробництва - продукт, через відновлення ресурсів, з яких виробляється продукт, якщо ці ресурси є відновлюваними, та залучення нових невідновлюваних ресурсів, а також через відновлення та розвиток форм і методів організації праці. Розрізняють такі види суспільного відтворення: просте, звужене та розширене. Просте відтворення - відновлення виробництва і споживання на кількісно та якісно незмінному рівні. Звужене відтворення - відтворення виробництва та споживання в менших обсягах. Його спричиняють економічні кризи, політичні потрясіння, значні технологічні аварії, природні катастрофи, війни тощо. Звужене суспільне відтворення є явищем тимчасовим. Звужене відтворення спостерігалося в 90-х роках XX ст. в перехідній економіці України.
Розширене відтворення - кількісне та якісне зростання обсягів виробництва і споживання. Процес розширеного відтворення має 2 основних типа: екстенсивний і інтенсивний. Екстенсивний – розширення обсягів вир-ва за рахунок зростання основного капіталу, робочої сили, матеріальних витрат тощо. Інтенсивний – підвищення ефективності виробничих факторів на основі НТП.
Основною проблемою відтворення є дотримання пропорцій: • між виробництвом і споживанням; • між підрозділами національного виробництва; • між витратами на виробництво та доходами від реалізації продукту виробництва; • між відшкодуванням спожитого капіталу та нагромадженням; • між споживанням і нагромадженням (заощадженням); • між заощадженнями та інвестиціями та ін.
Процес суспільного відтворення органічно включає відтворення трьох його елементів: сукупного продукту, робочої сили, економічних відносин.
ВВП – вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених у межах території країни за певний період (за рік) як за участі національних, так і іноземних ресурсів (резидентами та нерезидентами). Резиденти - юр та фіз особи, що постійно зареєстровані або постійно проживають у країні, незалежно від громадянства.
Нерезиденти - фіз та юр особи, що знаходяться поза територіальними межами країни, тобто працюють за кордоном. До них відносять іноземні дипломатичні, консульські зовнішньоторговельні представництва тощо. Якщо від ВВП (GIP) відняти первинні доходи, отримані іноземцями в межах національної ек-ки (М), та додати первинні доходи, отримані національними власниками ресурсів за кордоном (L), також отримаємо ВНП. Інакше кажучи, різниця між ВВП та ВНП визначається різницею між первинними доходами, отриманими іноземними ресурсами на території національної держави, та первинними доходами, отриманими національними ресурсами за кордоном. Якщо доходи іноземців у межах національної держави дорівнюють доходам громадян національної держави за кордоном, то ВНП = ВВП.
Якщо доходи, отримані національними ресурсами за кордоном, перевищують доходи іноземців, отримані в національній державі, то ВНП > ВВП, і, навпаки, якщо доходи від іноземних ресурсів перевищують доходи від національних ресурсів за кордоном, то ВВП > ВНП. Використовують три способи визначення величини BBП (ВНП).
1. Виробничий метод визначає ВВП як суму доданих вартостей. Оскільки участь у створенні ВВП бере сектор державного управління, то ВВП дорівнює сумі валових доданих вартостей (ВДВ) плюс непрямі чисті податки (Тнч). Чисті непрямі податки визначають як різницю між податками і субсидіями на продукти та імпорт. Отже, за цим методом:
ВВП = ∑ДВ + Тнч,
де ∑ДВ — сума доданих вартостей (VA); Тнч — чисті непрямі податки.
2. Розподільчий метод визначення ВВП ґрунтується на тому, що величина ВВП визначається як сума первинних доходів макроекономічних суб'єктів.
Первинні доходи секторів фінансових та нефінансових корпорацій включають прибуток та прирівняні до нього доходи. Первинні доходи сектору домогосподарств - це: заробітна плата; прибуток і прирівняні до нього доходи від підсобного особистого господарства тощо. Первинні доходи сектору загальнодержавного управління — це: чистий податок на виробництво та імпорт; прибуток та прирівняні до нього доходи від власне державних та корпоративних з участю держави підприємств.
Первинний дохід некомерційних організацій, що обслуговують сектор домогосподарств, визначають у формі валового прибутку.
У спрощеному вигляді за розподільчим методом формула, за допомогою якої обчислюють ВВП, має вигляд:
ВВП = W + P + iч + R+Tнч + A,
де W — заробітна плата; Р- прибуток підприємств і корпорацій; іч — чистий процент, який дорівнює різниці між отриманими і сплаченими процентами; R — рента; Тнч — непрямий чистий податок на бізнес; А — амортизація основного капіталу.