Основи економіки підприємства (стр. 6 из 7)
20. Визначте суть кадрової політики
Головною метою КП п-ва є забезпечення п-м на кожному етапі свого розвитку професійними кваліф.кадрами, особливо це стосується кожного роб. місця. Виконання гол. завдання передбачає виконання ф-й: 1) набір кадрів, 2) підготовка кадрів, 3) оцінка працездатності, кваліфікації пр‑в, 4) мотивація труд. дія-ті і дисципліни на п-ві, 5) контроль додержання правил гігієни та техніки безпеки, 6) дотримання зв'’зків між пр-ми та керівниками. 7) реалізація спец. ф-й.
21. Охарактеризуйте поточні витрати, їх класифікацію і структуру
Витратами називається використання ресурсів (зменшення активів) для досягнення певної мети.
Витрати поділяються на дві групи: інвестиційні витрати і поточні (операційні) витрати.
Поточні витрати – це витрати на виконання основних функцій підприємства, а саме на виготовлення продукції.
Поточні витрати у свою чергу можуть бути циклічними, які повторюються з кожним циклом виготовленої продукції та безперервними, які існують постійно.
Поточні витрати можна класифікувати за такими ознаками: 1) за ступенем однорідності:
– елементні витрати, однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними; – комплексні – це витрати різнорідні за своїм складом і охоплюють декілька економічних елементів витрат. 2) за способом обчислення на одиницю продукції:
– прямі витрати, які пов'язані з виготовленням одного виду продукції і тому можуть обчислюватися прямо на одиницю продукції;
– непрямі витрати, які пов'язані із виробництвом різної номенклатури продукції і не можуть прямо обчислюватися на одиницю даної продукції
3) за зв'язком з обсягом виробництва:
– постійні витрати;
– змінні витрати. Пх поділяють на пропорційно змінні (витрати, які змінюються прямопропорційно до обсягу виробництва) і непропорційно змінні (вони включають прогресуючі витрати, які зростають більшою мірою ніж обсяг виробництва).
22. Поясніть суть продуктивності праці, охарактеризуйте методи її визначення
ПП є визначальним ек. показником по підвищенні еф-ті в-ва. Ек.сутність ПП полягає в тому, що вона виражає співвідношення між к-тю виробленої пр-ї та витратами роб. часу на її вигот. Залежно від ступеня розвитку умов в-ва одна і та ж к-ть праці протягом певного часу може дати різну к-ть пр-ї. На це вплив. такі фактори:
1) новітня техніка, 2) рівень освіти пр‑в, 3) навички пр‑в, стаж роботи, 4) удосконалення роб. місця.
ПП-виготов‑я пр-ї одиницею в-ва за певний період або це к-ть витраченої праці на к-ть втготовл. пр-ї. В ек. теорії розрізн.прод-ть індив., заг. праці. прод-ть інд.праці визначає прод-ть конкретної живої праці і вимір.к-тю пр-ї, яка виробл. за од. часу (виробіток) або к-тю роб. часу, яка витрач. на вигот. до. пр-ї.
Для народн. гос-ва вцілому визн. Прод.заг. праці – відношення виробленого за розрахунковий період нац. валового доходу до заг. к-ті пр‑в зайнятих у сфері матер. в-ва.
ППз=НВД/4м.в.
Всі методи визначення ПП под. на:
1) визнач. прямих показників: – сама ПП, – виробіток визн. в натур‑х, варт‑х, нормативних показниках.
2) визн‑я обернених показників:а) трудомісткість: – планова, – фактична, – нормативна, б) виробіток – к-ть пр-ї, що виробл. п-м за розрах‑й період часу
Методи визн. ПП:
1) в натурал. показниках: а) на 1 взятого робітника ППнат=Q/Ч, б) на од. устаткування ППнат.=Q/Аоб, в) ПП на всю к-ть покупців за певний термін часу ППнат=Q/T.
2) у вартісних: а) на 1 роб‑а ППв=ВД/Ч., б) на од.істатк. ППв=ВД/Аоб, в) на всю к-ть покупців за певний час ППв=ВД/Т.
3) в нормо-годинах: ППн/г=Тн/год/Тн
До обернених показників ПП належать пок‑и трудомісткості праці, які визн. витратами роб. часу на од. пр-ї або на комплекс робіт. Планова трудомісткість визн. на осонові пок‑в нормат. трудом., вона є меншою за нормативну, але деколи може і =.Пл.норм. труд‑ь вимір.в людино-год.
Фактична труд-ть показує фактичні витрати роб. часу окремого роб‑а, які припад. на од. готової пр-ї.
Існують такі шляхи підвищ-я праці:
1) техніко-технолог. – побуд. на ступені викор. осн. фондів і впровадж. нових технік і технологій: а)індустріалізація, б) ств. вироб. бази, в) механізація, автомат., г) впров. нових скчасн. техн. д) впров. нових комп. розробок.
2) організаційні відобр.орг‑й стан в-ва: а) орг‑я в-го процесу, б) зменшення простоїв сутаткування, в) мах‑е завантаження всіх членів колект. г) впров. нових методів.
3) соц.-ек. Побуд.на ефект‑у викор. людс. фактору: а) моральне стимулювання б) матеріальне стим.
23. Висвітліть особливості оцінки фінансово-економічного стану підприємства
Фінансово-економічний стан підприємства і його показники
Фінансова-ек. стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості, оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури дхерел фінансування, а також здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями.
Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства потрібна як для його керівництва, власників, так і для інвесторів, партнерів і кредиторів, державних органів.
Основними документами, які характеризують фінансові результати та фінансовий стан підприємства є «Звіт про фінансові результати», «Баланс».
Балансом називається підсумковий фінансовий документ у вигляді таблиці, яка свідчить про наявність та використання коштів на певну дату.
Структура балансу включає актив в якому показані напрямки розміщення коштів і який складається з таких розділів як: необоротні активи; оборотні активи; витрати майбутніх періодів, і пасив, де показані джерела формування коштів. Пасив складається з: власного капіталу; забезпечення наступних витрат і платежів; довгострокових зобов'язань; поточних зобов'язань; доходів майбутніх періодів.
Оцінка фінансового стану підприємства. Співвідношення між окремими групами активу і пасиву є основою оцінки фінансового стану підприємства. Оцінка та аналіз фінансово-економічного стану підприємства здійснюються на основі таких чотирьох груп показників:
– прибутковість (різні види прибутку та рентабельності);
– ділова активність підприємства:
1) оборотність активів;
2) оборотність товарно-матеріальних запасів;
3) середній термін оплати дебіторської заборгованості;
4) середній термія оплати кредиторської заборгованості.
– фінансова стійкість:
1) коефіцієнт автономії;
2) коефіцієнт забезпеченості боргів;
3) фінансовий важіль
– платоспроможність:
1) коефіцієнт загальної ліквідності;
2) коефіцієнт термінової ліквідності;
3) коефіцієнт абсолютної ліквідності.
24. Охарактеризуйте відрядну форму оплати праці
В межах відрядної форми оплати праці розрізняють такі системи оплати праці: – пряма відрядна система оплати праці; – непряма відрядна система оплати праці; – відрядно-преміальна система оплати праці; – відрядно-прогресивна система оплати праці; – акордна система оплати праці.
При прямій відрядній системі заробітна плата визначається таким чином:
V – кількість виготовленої продукції працівником; р – відрядна розцінка.
Непряма застосовується при оплаті праці допоміжних робітників, праця яких не нормується але визначає рівень виробітку основних робітників.
t – кількість відпрацьованого часу допоміжним робітником;
Cp – погодинна тарифна ставка певного розряду;
Квик.н. – коефіцієнт виконання норми основним працівником;
Оплата праці при відрядно-преміальній визначається наступним чином:
d – розмір премій; m – кількість виготовленої продукції працівником. Відрядно-прогресивна форма оплати праці:
m0, m1 – обсяг виготовленої продукції в межах / понад норму; Ро, Р1 – звичайна/підвищена відрядна розцінка.
Особливістю акордної форми оплати праці, є те, до працівникові, або групі працівників розцінки встановлюються не на окремі операції, а за весь комплекс робіт з визначенням кінцевого терміну його виконання (будівлі, ремонтні роботи).
В межах погодинної форми оплати праці розрізняють такі системи: – проста погодинна; – преміальна–погодинна; – за посадовими окладами.
При простій погодинній системі оплати праці заробіток визначається:
Система оплати за посадовими окладами застосовується до працівників, робота яких має стабільний характер. Це можуть бути керівники, прибиральники, та ін.
25. Висвітліть форми організації виробництва
Тип організації виробництва – це категорія, яка характеризує обсяг і рівень спеціалізації обладнання, а також регулярність та стабільність випуску продукції. Розрізняють 3 класичних типи виробництва; масове, серійне, одиничне.
Масове – виробництво з неперервним виготовленням продукції обмеженої номенклатури на вузькоспеціалізованих робочих місцях.
Серійне – виробництво обмеженої номенклатури, що повторюється через певні проміжки часу (серія, партія деталей чи виробів) на широкоспеціалізованих робочих місцях. Різновиди серійного виробництва: крупносерійне, сервдньосерійне, дрібносерійнв.
Одиничним виробництвом називають виготовлення широкої номенклатури в одиничних кількостях, яке повторюється через невизначені проміжки часу (або зовсім не повторюється на неспеціалізованих робочих місцях).