Номінальна заробітна плата – це сума коштів, виплачуваних працівникам за виконаний обсяг робіт відповідно до кількості і якості витраченої ними праці.
Реальна заробітна плата являє собою сукупність матеріальних і культурних благ, а також послуг, що може придбати працівник на номінальну заробітну плату. Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної заробітної плати і рівня цін на предмети споживання і послуги.
Цю залежність можна представити у виді формули:
Ірзп = Інзп / Іц,
де Ірзі, Інзп. - індекси реальної і номінальної заробітної плати;
Іц – індекс цін.
Співвідношення і динаміка номінальної і реальної заробітної плати характеризує зміни рівня добробуту в суспільстві.
Мінімальна заробітна плата являє собою законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче якої не може вводитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці.
Розмір мінімальної заробітної плати установлюється Верховною Радою України один раз у рік під час затвердження Державного бюджету України. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.
Заробітна плата в суспільстві виконує визначені функції:
1. відтворювальна функція – забезпечення працівників і членів їхніх родин необхідними життєвими благами.
2. стимулююча функція – зв'язана з установленням залежності заробітної плати працівника від його внеску в результат діяльності підприємства.
3. ресурсорозміщувальна функція: сутність її складається в розміщенні трудових ресурсів (по підприємствах, галузям)
4. формування платоспроможного попиту населення – ув'язування платоспроможного попиту з пропозицією споживчого ринку.
При організації заробітної плати необхідно керуватися наступними принципами:
рівна оплата за рівну працю по кількості і якості, незалежно від приналежності до статі, віку й іншим ознакам;
ріст реальної заробітної плати в результаті підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення кількісних і якісних показників виробництва і праці, що дозволяє періодичного підвищувати тарифні ставки і оклади, збільшувати мінімальну заробітну плату.
перевищення росту продуктивності праці в порівнянні з ростом заробітної плати є об'єктивною закономірністю розширеного відтворення, необхідною умовою підвищення життєвого рівня населення;
диференціація заробітної плати в залежності від внеску працівника, складності праці, умов праці, територіального розташування підприємства, його галузевої приналежності;
єдність економічної політики в області організації заробітної плати;
встановлення в загальнодержавному масштабі мінімальної заробітної плати й інших норм і гарантій про оплату праці, умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях, рівня оподатковування підприємств і доходів працівників;
простота, логічність і доступність розуміння для працівників елементів організації оплати праці.
Під організацією оплати праці розуміють визначений порядок встановлення і виплати заробітної плати. Основними елементами організації оплати праці є: нормування праці; тарифна система оплати праці; форми і системи оплати праці.
3. Тарифна система оплати праці
Тарифна система оплати праці являє собою сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється диференціація і регулювання рівня заробітної плати різних груп і категорій працівників у залежності від складності, кваліфікаційного рівня, умов праці, особливостей і значення окремих виробництв, районів країни. Тарифна система – це сукупність взаємозалежних елементів: тарифно-кваліфікаційні довідники, тарифні сітки і ставки, схеми посадових окладів, надбавки і доплати до тарифних ставок і окладів, районні коефіцієнти і т.д.
За допомогою тарифної системи здійснюється єдина державна політика в області організації оплати праці.
Тарифно – кваліфікаційні довідники робіт і професій – це нормативні документи, у яких усі види робіт поділяються на групи в залежності від складності. У даний час діє в народному господарстві України Єдиний тарифно – кваліфікаційний довідник (ЄТКС), що складається з 72 випусків, у яких передбачено більш 5 тисяч професій працівників і виконуваних ними робіт. Перший і другий випуск передбачають наскрізні професії і використовуються на підприємствах усіх галузей народного господарства. Тарифно – кваліфікаційні характеристики професій працівників розроблені стосовно до діючих тарифних сіток. Розряди робіт установлені по їхній складності без обліку умов праці. Включені в ЄТКД характеристики робіт служать для визначення тарифних розрядів по кожній професії і спеціальності; для встановлення складності робіт (розрядів робіт) і присвоєння кваліфікації (тарифних розрядів) робітника; для складання навчальних програм по підготовці і підвищенню кваліфікації робітників.
Кваліфікаційні характеристики професій складені по кожному тарифному розряду, і як правило, складаються з трьох розділів: «Характеристика робіт», «Повинний знати», «Приклади робіт».
«Характеристика робіт» – у даному розділі наведений опис роботи, що робітник визначеного розряду повинний уміти виконувати, регламентується вибір і визначення режимів роботи, порядок підготовки матеріалів до обробки і т. ін.
«Повинний знати» – мінімальний перелік теоретичних і практичних знань, необхідних для виконання конкретної задачі.
«Приклади робіт» – перелік конкретних робіт, що відповідають визначеному розрядові.
Кваліфікаційний довідник для спеціалістів містить 132 загальногалузеві кваліфікаційні характеристики посад керівників, фахівців і службовців, призначений для підбора і розміщення кадрів, визначення посадових обов'язків, кваліфікаційних вимог, пред'явлених до керівників, спеціалістів і службовців.
У кваліфікаційних характеристиках указуються посадові обов'язки, вимоги до знань, рівневі і профілеві підготовки керівників, фахівців і службовців. Кваліфікаційні характеристики по кожній посаді складаються з трьох розділів: «Посадові обов'язки», «Повинний знати», «Кваліфікаційні вимоги».
Передбачене також внутрішньопосадове категорирування спеціалістів з оплати праці. Кваліфікаційна категорія відбиває ступінь фактичної кваліфікації спеціаліста, його ділові якості, уміння самостійне і творчо виконувати доручену роботу. Вона не є посадовим найменуванням. Кваліфікаційна категорія спеціаліста встановлюється в межах однієї і тієї ж посади, наприклад, інженер з організації і нормуванню праці, інженери з організації і нормування праці ІІ й І категорії, провідний інженер з організації і нормування праці, тобто передбачені чотири ступіні категорирування. Для інженерів – конструкторів, інженерів – технологів (дизайнерів), інженерів – програмістів, інженерів по електроніці, інших спеціалістів, що у першу чергу забезпечують прискорення наукове – технічного прогресу і підвищення якості продукції на виробництві, передбачено п'ять ступіней категорирування з оплати праці. Наприклад, інженер-конструктор, інженери-конструктори ІІІ, ІІ й І категорій, провідний інженер–конструктор. Техніки всіх спеціальностей поділяються на три категорії: технік, техніки ІІІ й І категорії.
Тарифна сітка являє собою сукупність кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких установлюється безпосередня залежність оплати праці від кваліфікації робітників. Тарифні сітки характеризуються числом розрядів, діапазоном тарифної сітки і міжрозрядними співвідношеннями.
Діапазон тарифної сітки являє собою співвідношення між тарифними коефіцієнтами крайніх розрядів. Діапазон тарифної сітки встановлюється з урахуванням вимог до робітників нижчого і вищого розряду. Він не повинний бути як необґрунтовано широким, що викликало би невиправданий розрив в оплаті праці нижчого і вищого розрядів, так і заниженим, що привело б до зрівнялівки в оплаті праці працівників високої і низької кваліфікації. Діапазон тарифної сітки залежить головним чином від максимальних розходжень у складності виконуваних робіт.
Міжрозрядне співвідношення – це абсолютне і відносне (у%) наростання тарифних коефіцієнтів. Абсолютне наростання визначається шляхом вирахування з тарифного коефіцієнта одного розряду тарифного коефіцієнту попереднього розряду. Відносне наростання кожного наступного тарифного коефіцієнта в порівнянні з попереднім показує, на скількох відсотків рівень оплати робіт (робітників) даного розряду перевищує рівень оплати робіт (робітників) попереднього розряду.
В існуючих умовах на більшості підприємств використовуються шести і восьмирозрядні тарифні сітки. Розрізняють чотири групи уніфікованих тарифних сіток, що диференційовані по наступних галузях економіки:
для оплати праці працівників цехів основного виробництва підприємств чорної металургії установлена восьмирозрядна сітка з діапазоном 1:2,4;
для оплати праці працівників машинобудування, включаючи електротехнічну, електронну, радіотехнічну промисловість установлена шестирозрядна і восьмирозрядна сітка з діапазоном відповідно 1:1,8; 1:2,01.
Нижче приводиться характеристика сітки, що діє в машинобудуванні (табл. 12.1).
Таблиця 12.1. Характеристика тарифної сітки, що діє в машинобудуванні
| Показники тарифної сітки | розряди | |||||||
| 1-й | 2-й | 3-й | 4-й | 5-й | 6-й | 7-й | 8-й | |
| Тарифні коефіцієнти | 1,0 | 1,08 | 1,23 | 1,35 | 1,54 | 1,8 | 1,89 | 2,01 |
| Зростання тарифних коефіцієнтів: – відносне, % – абсолютне | 8,00 0,08 | 11,1 0,12 | 12,5 0,15 | 14,1 0,19 | 16,9 0,26 | 5,00 0,09 | 6,80 0,13 | |
Розмір тарифної ставки (окладу) першого тарифного розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру заробітної плати.