Методи капіталізації базуються на використанні коефіцієнта, який уможливлює переведення чистих потоків капіталу від використання об’єкта у його вартість. У цілому такі методи в основному базуються на трьох теоретичних принципах – очікування, заміщення та попиту і пропонування. Суть коефіцієнта капіталізації полягає в поєднанні двох економічних процесів – отримання доходу на капітал та відшкодування капіталу інвесторавласника.
Залежно від бази визначення норми (ставки) відшкодування капіталу поділяють на норми доходу, норми грошових потоків, норми відшкодування та норми прибутковості. Відповідно до цього заведено розрізняти такі види коефіцієнтів капіталізації:
1. загальний коефіцієнт капіталізації
2. коефіцієнт капіталізації власного капіталу
3. коефіцієнт капіталізації позикового капіталу
4. коефіцієнт капіталізації залежно від об’єкта оцінки.
На закінчення доцільно зазначити, що кожний з названих підходів та спеціальних методів має зазначені вище переваги і недоліки і тільки на основі комплексного використання напрацьованого досвіду оцінки можна досягти реального визначення вартості майна та втіленого у ньому потенціалу.
Тому прикладна оцінка потенціалу підприємства проводиться на основі всіх підходів та всіма доступними методами. Кінцевий вибір величини вартості об’єкта проводиться на основі визначення її середньоарифметичного еквіваленту з урахуванням вагомості отриманих результатів чи суб’єктивної думки експерта. До того ж процес гармонізації отриманих величин вартості не зводиться до механічного усереднення, це імовірнісний розрахунок ринкової вартості, величина якої перебуває в межах від мінімальної до максимальної розрахункової вартості об’єкта. Кінцевий висновок робиться на основі логічних науково обґрунтованих висновків, які передбачають повторний аналіз вартісно-утворювальних факторів, перевірку розрахункових процедур, тощо.
1.4 Методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства
Конкурентоспроможність потенціалу підприємства – це комплексна порівняльна характеристика, яка відображає рівень переважання сукупності показників оцінки можливостей підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу стосовно сукупності аналогічних показників підприємств-конкурентів.
Конкурентоспроможність потенціалу підприємства – комплексне, багатопрофільне поняття, оскільки передбачає врахування взаємодії сіх його складових (виробництво, персонал, маркетинг, менеджмент, фінанси та ін.).
Конкурентоспроможність потенціалу підприємства має кілька особливостей, а саме [59], [60]:
1. Конкурентоспроможність не є іманентною якістю підприємства (тобто його внутрішньою, природною якістю). Вона може бути виявлена і оцінена тільки за наявності конкурентів (реальних або потенційних).
2. Це поняття є відносним, тобто воно має різний рівень стосовно різних конкурентів.
3. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства визначається продуктивністю використання залучених до процесу виробництва ресурсів.
4. Рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства залежить від рівня конкурентоспроможності його складових (передовсім продукції), а також від загальної конкурентоспроможності галузі та країни.
На сучасному етапі розвитку наукових досліджень конкурентоспроможності потенціалу підприємства намітився дуалістичний підхід до визначення її рівнів. Залежно від глобалізації цілей дослідження виділяють такі рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства:
1) світове лідерство
2) світовий стандарт
3) національне лідерство
4) національний стандарт
5) галузеве лідерство
6) галузевий стандарт
7) пороговий рівень.
Якщо підприємство перебуває нижче за пороговий рівень, то його потенціал вважається зовсім не конкурентоспроможнім.
Згідно з другим поглядом відокремлюють чотири рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства. Підприємства першого рівня розглядають організацію апарату управління як внутрішньо нейтральний елемент потенціалу, а роль керівника обмежують налагодженням випуску продукції, без огляду на проблеми конкурентоспроможності та задоволення потреб споживачів. Зайвими вважають зміну конструкції чи підвищення технічного рівня продукції, удосконалення структури і функцій відділу збуту та служби маркетингу, оскільки не беруться до уваги зміни ринкової ситуації та потреб споживачів. Підприємства другого рівня конкурентоспроможності намагаються зробити виробничий елемент потенціалу “зовнішньо нейтральним”. Це означає, що потенціал підприємства повинен повністю відповідати стандартам, встановленим його основними конкурентами. А якщо керівники підприємства розуміють його конкурентні переваги на ринку дещо інакше, ніж їхні основні суперники, та намагаються не обмежуватися тими загальними стандартами виробництва, що чинні в галузі, то потенціал підприємства еволюціонує до третього рівня конкурентоспроможності. На таких підприємствах виробнича складова потенціалу зазнає сильного впливу з боку складової управління, що сприяє її розвитку та удосконаленню. Коли успіх у конкурентній боротьбі стає вже не стільки функцією виробництва, скільки функцією управління та починає залежати від якості, ефективності управління, організації виробництва, тоді підприємства досягають четвертого рівня конкурентоспроможності свого потенціалу опиняються попереду конкурентів протягом тривалого часу.
Нині потенціал більшості вітчизняних підприємств можна віднести до першого рівня конкурентоспроможності. Однак варто зазначити, що помітні й прогресивні зрушення в діяльності окремих підприємств, які тяжіють до третього і навіть до четвертого рівня конкурентоспроможності потенціалу.
Для оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства в закордонній практиці використовуються різноманітні методи, класифікацію яких наведемо у вигляді таблиці.
Таблиця 1.2
Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства [57]
Класифікаційна ознака | Класифікаційна група | Різновиди методів |
За напрямком формування інформаційної бази | Критеріальні | · теорія конкурентних переваг М.Портера · аналіз конкурентоспроможності фірм Ж.Ж.Ламбена · SPACEаналіз · GAPаналіз · LOTSаналіз · PIMSаналіз · модель аналізу МакКінсі 7S · формалізований метод Іванова · методика Ансоффа щодо КСФ · методика Градова щодо детермінантів “національного ромба” · метод інтегрального критерію · метод таксономічного показника |
Експертні | · STEPаналіз · SWOTаналіз · аналіз конкурентоспроможності за системою 111555 · метод американської асоціації управління · метод порівнянь · метод рангів · метод вивчення профілю об’єкта · графічна методика Зав’ялова | |
За способом відображення кінцевих результатів | Графічні | · теорія конкурентних переваг М.Портера · аналіз конкурентоспроможності фірм Ж.Ж.Ламбена · SWOTаналіз · модель аналізу МакКінсі 7S · метод вивчення профілю об’єкта · графічна методика Зав’ялова |
Математичні | · аналіз конкурентоспроможності за системою 111555 · формалізований метод Іванова · методика Ансоффа щодо КСФ · методика Градова щодо детермінантів “національного ромба” · метод американської асоціації управління · метод порівнянь · метод рангів · метод інтегрального критерію · метод таксономічного показника | |
Логістичні | · STEPаналіз · SPACEаналіз · GAPаналіз · LOTSаналіз · PIMSаналіз | |
За можливістю розроблення управлінських рішень | Одномоментні | · аналіз конкурентоспроможності за системою 111555 · методика Ансоффа щодо КСФ · методика Градова щодо детермінантів “національного ромба” · метод американської асоціації управління · метод порівнянь · метод інтегрального критерію · метод таксономічного показника · метод вивчення профілю об’єкта · графічна методика Зав’ялова |
Стратегічні | · теорія конкурентних переваг М.Портера · аналіз конкурентоспроможності фірм Ж.Ж.Ламбена · STEPаналіз · SWOTаналіз · SPACEаналіз · GAPаналіз · LOTSаналіз · PIMSаналіз · модель аналізу МакКінсі 7S · формалізований метод Іванова · метод рангів | |
За способом оцінки | Індикаторні | · STEPаналіз · SPACEаналіз · GAPаналіз · LOTSаналіз · PIMSаналіз · аналіз конкурентоспроможності за системою 111555 · формалізований метод Іванова · методика Ансоффа щодо КСФ · методика Градова щодо детермінантів “національного ромба” · метод американської асоціації управління · метод порівнянь · метод рангів · метод інтегрального критерію · метод таксономічного показника · метод вивчення профілю об’єкта · графічна методика Зав’ялова |
Матричні | · теорія конкурентних переваг М.Портера · аналіз конкурентоспроможності фірм Ж.Ж.Ламбена · SWOTаналіз · модель аналізу МакКінсі 7S |
Надамо деякі пояснення до наведеної в таблиці класифікації.
За напрямком формування інформаційної бази виділяють:
критеріальні методи – за інформаційну базу беруть абсолютні (натуральні або вартісні) значення ключових показників. За належного інформаційного забезпечення ці методи є найточнішими.
експертні методи – прості у використанні, не потребують збирання повної інформації про конкурентів, оскільки базуються на думці досвідчених фахівців. Проте перевага таких методів є водночас і їхнім недоліком, бо іноді суб’єктивізм експертів може спотворювати результати оцінки.
За способом відображення кінцевих результатів виокремлюють: