Реферат з теми:
Науково-технічний прогрес – рушійна сила розвитку продуктивних сил країни й регіонів
Продуктивні сили суспільства, як система суб'єктивних (людина), речових та інформаційних елементів, за допомогою яких у складному, взаємопроникаючому процесі взаємодії людини й природи забезпечується суспільне виробництво, існують у часі та просторі. Таким чином, основними, глобальними ознаками продуктивних сил є динамізм існування та просторове розміщення. Розвиток і розміщення продуктивних сил в цьому аспекті можна розглядати як безперервний процес активної взаємодії людства та природного середовища, довкілля, (або, точніше - середовища функціонування продуктивних сил) за допомогою інформаційних та через посередництво речових елементів продуктивних сил, якими є засоби виробництва та засоби споживання.
Характерною рисою цього процесу с безперервне вдосконалення всіх трьох складових продуктивних сил, яке можна розглядати, як прогрес (від латинського "progressus" - рух уперед, успіх). У загальноприйнятому розумінні прогресом є такий тип розвитку, ознакою якого є перехід від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш досконалого. Отож, стосовно продуктивних сил можна говорити про прогрес кожної з трьох основних складових продуктивних сил - як суб'єктивної (людини - людський або соціальний прогрес), так і речової та інформаційної (науково-технічний прогрес). Звідси можна визначити науково-технічний прогрес як процес вдосконалення речової форми існування продуктивних сил через накопичення та розвиток форми інформаційної.
В останньому випадку необхідно підкреслити постійно зростаючу роль науки як особливої складової людської діяльності, що на основі інформації об'єктивно відображає, пояснює та пізнає дійсність з метою її освоєння. Наука, таким чином, виступає рушійною силою вдосконалення інших елементів продуктивних сил загалом, у тому числі - самої людини як головного виробника та споживача матеріальних й духовних благ. Вдосконалення речових елементів продуктивних сил також досягається через втілення наукових досягнень у створення нових та покращання існуючих видів техніки та зростання технологічного рівня виробництв. При цьому особливу роль відіграє технологія як "втілена" або "уречевлена" інформація, базою для якої є наукові знання, а конкретним результатом впровадження - вдосконалені засоби виробництва та споживання. До речі, характерна для останніх часів функціонування господарського комплексу країни недооцінка ролі виробничих технологій, як важливішої ланки системи "наука - виробництво", призводила до того, що гідні світового рівня наукові розробки у кінцевому впровадженні не давали бажаного ефекту.
Таким чином, науково-технічний прогрес характеризується комплексним, взаємообумовленим, поступовим розвитком науки, технології та техніки, метою якого є все більше задоволення зростаючих потреб людини в матеріальних та духовних благах і забезпечення суспільного відтворення. При цьому саме науково-технічний прогрес (НТП) є базовою основою для прогресу соціального, для людського розвитку. Тобто, соціальним змістом НТП є матеріалізація наукових знань в окремих елементах продуктивних сил.
НТП як економічна категорія має певний економічний зміст. Загалом, процес НТП можна описати математичними (економетричними) методами, зокрема - через метод виробничих функцій. Згідно з ним, результат НТП оцінюється через вимірювання за певні проміжки часу результатів виробництва і співвідношення між частками ресурсів живої праці та виробничих фондів (між постійним та змінним капіталом). При цьому фактором, що безпосередньо відображає НТП, є фактор часу. В сучасному суспільстві, враховуючи обмежені можливості людського організму щодо підвищення продуктивності праці, високий рівень розвитку ергономіки та порівняну захищеність прав робітників стійке та помітне зростання за короткий проміжок часу частки основного капіталу при відповідному зменшенні частки живої праці за високих темпів зростання суспільного виробництва свідчить про інтенсивне впровадження у виробничий процес досягнень науково-технічного прогресу. Спрощено, в загальному вигляді результат НТП можна охарактеризувати як певне заміщення живої праці виробничими фондами, а економічний зміст НТП відображається зменшенням частки змінного капіталу. Так, класичним прикладом економії живої праці як досягнення НТП є те, що 2% населення США, зайняті в сільському господарстві, не тільки годують всю країну, але й створюють помітний експортний потенціал.
Граничними випадками у співвідношенні ресурсів живої праці та вартості виробничих фондів є два: перший, коли вартість виробничих фондів наближується до нуля, а практично весь продукт створюється живою працею. Таке становище було характерним для початкової стадії розвитку продуктивних сил - первісного ладу до виникнення скотарства та землеробства. Інший, також ідеальний випадок - це повне заміщення живої праці виробничими фондами. В такому випадку людство мало б перетворитись на суспільство "тотального споживання", що у глибині протирічить самій активній, утворюючій природі людини - працівника.
Як видно з поняття науково-технічного прогресу, воно нерозривно пов'язано з поняттям комплексного розвитку, а сам науково-технічний прогрес - з комплексним розвитком продуктивних сил, який являє собою найбільш повний, всеохоплюючий, пропорційний, економічно та екологічно виправданий розвиток всіх компонентів продуктивних сил згідно соціально-економічних та природно-економічних його передумов. В сучасному суспільстві саме НТП є засобом комплексного розвитку продуктивних сил. Звідси можна визначити щодо цього основні завдання (цільові функції) НТП:
1. Головна цільова функція - задоволення потреб людини в матеріальних та духовних благах, покращання умов її існування.
2. Заміщення живої праці, особливо важкої фізичної, малопродуктивної "рутинної" розумової, в небезпечних умовах й т.п., підвищення продуктивності людської праці, скорочення суспільне не обхідного робочого часу, робочого дня тощо.
3. Забезпечення всеохоплюючого та гармонійного й пропорційного розвитку всіх елементів територіальних соціально-економічних систем: природно-ресурсної, виробничої та соціальної підсистем тощо.
4. Забезпечення комплексного, пропорційного соціально-економічного розвитку територій з різними природно-географічними, природноекономічними та соціально-економічними передумовами господарювання.
5. Створення можливостей для гармонізації відносин "природа" "суспільство" шляхом подальшого еколого орієнтованого освоєння природного середовища на основі ресурсозбереження та підвищення екологічного рівня виробництв.
Виходячи з багатогранного характеру вказаних цільових функцій НТП, треба зазначити, що з точки зору сучасної науки саме поняття "науково-технічний прогрес", яке сформувалося як економічна категорія на межі ХІХ-ХХ сторіч, не зовсім точно відображає, особливо на останньому етапі, процес розвитку речової та інформаційної складових продуктивних сил. Так, воно по-перше, не включає в себе важливий аспект технологічного удосконалення виробництва (наприклад - біотехнології в сільському господарстві), по-друге, не відображає роль інформації, до речі, все більш зростаючу, як складової продуктивних сил, а по-третє, звужуючи круг впровадження наукових досягнень лише технікою, не висвітлює провідний в сучасному суспільстві тісний зв'язок науки й виробництва (не тільки в технічному аспекті) та науки й соціального комплексу разом. На наш погляд, з урахуванням цього, в певних випадках доречним є вживання поряд з поняттям "науково-технічний прогрес" й такого більш широкоохоплюючого терміну, як "науково-виробничий прогрес", або уточнюючих, більш вузьких понять - "науково-інформаційний", "науково-технологічний", "техноекологічний", "соціотехнічний" та "виробничо-технологічний прогрес" тощо.
В сучасному світі продуктивні сили існують у вигляді територіальних соціально-економічних систем (ТСЕС). Точніше можна визначити ТСЕС як комплексні територіально-господарські суспільно-виробничі економіко-екологічні системи, які об'єднують в себе не тільки компоненти продуктивних сил, але й елементи навколишнього середовища, яке набуває при цьому значення середовища функціонування продуктивних сил. Всі компоненти ТСЕС знаходяться у зв'язку й взаємодії одне з одним. Основними ланками цієї системи в порядку участі в економічному циклі є наступні: середовище функціонування продуктивних сил; людина-працівник; засоби виробництва та предмети праці; інфраструктура; людина-споживач; навколишнє середовище. Таким чином, складовими ТСЕС в загальному вигляді є сукупність елементів продуктивних сил та елементів навколишнього середовища й відповідний комплекс взаємозв'язків між ними. ТСЕС включають в себе ряд функціональних підсистем, які відповідно визначеним ланкам за основними ознаками поділяються на наступні компоненти:
1. Природно-ресурсну підсистему (цілісну сукупність при родних умов та господарських об'єктів природно-ресурсного при значення).
2. Виробничу підсистему (цілісну сукупність господарських об'єктів виробничого призначення).
3. Соціальну підсистему (цілісну сукупність людей - виробників та споживачів матеріальних та духовних благ, а також об'єктів соціального призначення).
Враховуючи те. що ТСЕС є ієрархічними, тобто ТС ЕС нижчих рангів належать, як складова множини до ТСЕС вищого рангу, можна визначити, що продуктивні сили суспільства функціонують в часі та просторі у вигляді комплексних трьохкомпонентних динамічних імовірнісних систем ієрархічної структури. При цьому елементами просторової організації продуктивних сил зверху донизу є наступні: світова ТСЕС. міждержавні ТСЕС, загальнодержавні ТСЕС, ТСЕС економічних районів. ТСЕС територіально-господарських підрайонів, місцеві та первинні ТСЕС міст, сіл та селищ.