МОЛОДЬ У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА: ПЕРШІ КРОКИ, ПРОБЛЕМИ (90-І РР. XX СТ.)
Однією із складових частин ринкової економіки є підприємництво, тобто така сфера діяльності людей, в якій проявляється організаційно-господарське новаторство на основі використання різноманітних можливостей для випуску нових товарів або старих новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту, організації виробництва тощо з метою отримання прибутків і самореалізації власної мети1.
Підприємницька діяльність є одним із засобів самореалізації молодого покоління, тих хто сьогодні вступає в самостійне життя. Юнацький максималізм пов’язаний з бажанням зайнятися справою, в якій можна було б реалізувати набуті знання, природні задатки, побачити реальні результати своєї роботи, отримати від неї моральне задоволення та матеріальну винагороду.
Автор робить спробу дослідити процес залучення молоді в сферу підприємництва з тим, щоб набутий досвід, проблеми, які виникали в ній, були критично оцінені не тільки науковцями, але і представниками органів державної влади, всіма тими, хто займається молодіжною політикою, самими підприємцями, отримали нове бачення подальшого розвитку цієї сфери діяльності.
Варто вказати, що проблема участі молоді в підприємництві ще не стала предметом глибокого дослідження науковцями України. Перші кроки в цьому напрямку були зроблені соціологами. Вони неодноразово робили дослідження в різних регіонах країни щодо участі молоді в сфері підприємництва. Наслідками цієї роботи були їх публікації в колективних працях підготовлених Міністерством України у справах сім’ї та молоді, Державним Комітетом України у справах сім’ї та молоді, Українським науково-дослідним інститутом проблем молоді, Українським інститутом соціальних досліджень2. Інформацію узагальнюючого характеру щодо участі молоді в підприємницькій діяльності можна знайти в щорічних доповідях Державного Комітету у справах сім’ї та молоді Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України “Про становище молоді в Україні”3. Значний фактичний матеріал, який засвідчує молодіжні ініціативи, проблеми в розвитку молодіжного підприємництва, подають періодичні видання.
Наукова новизна статті полягає в тому, що її автор прагне дослідити процес залучення молоді до підприємницької діяльності в перше десятиріччя незалежної України, в той період, коли закладались основи ринкової економіки, йшов процес пошуку форм і методів організації цієї роботи, показати причини, які гальмували розвиток молодіжного підприємництва в країні, пропонує своє бажання поліпшення цієї роботи в майбутньому.
В Законі України від 5 лютого 1993 р. “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” вказувалось, що держава бере на себе зобов’язання підтримувати і сприяти розвиткові підприємницької ініціативи молоді. З цією метою органи державної виконавчої влади взяли на себе ініціативу по розробці та реалізації системи заходів підтримки підприємництва молоді, включаючи довгострокове кредитування, забезпечення виробничими приміщеннями, страхування комерційного ризику тощо. Закон орієнтував місцеві Ради народних депутатів на необхідність встановлення пільгової плати за реєстрацію підприємств, створених молодими громадянами та молодіжними громадськими організаціями, допомагати в реалізації програм підготовки та перепідготовки молоді, яка займається підприємництвом4.
В рамках виконання положень закону місцеві органи державної влади приймали спеціальні рішення щодо розвитку цього виду діяльності молоді, надавали їй необхідну допомогу. Так, у квітні 1994 року Черкаська обласна Рада народних депутатів прийняла рішення “Про розвиток молодіжного підприємництва та організацію праці підлітків”. За цим рішенням статус “молодіжного” надавався підприємствам, де працювало не менше 80% молодих людей віком до 20 років. Прикладом рентабельної діяльності такого типу підприємств було молодіжне підприємство “ІНЕД”, в якому працювало біля 90% молоді5. На жаль, значного поширення молодіжних підприємств в області не відбулося. Для цього були і певні об’єктивні причини, зокрема, і інертність значної частини молодих людей, відсутність у них бажання займатися підприємництвом.
Практичні заходи щодо реалізації державної політики зайнятості, розвитку підприємництва в країні, залучення до цієї справи молоді проводили регіональні центри зайнятості. Вони організовували інформаційні семінари з тими, хто тимчасово не працював з орієнтацією їх на заняття підприємництвом. Молодь отримувала необхідну інформацію щодо порядку виплати одноразової допомоги по безробіттю для відкриття власної справи. Центри допомагали юнакам та дівчатам оцінити власні можливості щодо бізнесової діяльності, вчили складати бізнес-плани, прогнозувати свою майбутню діяльність тощо.
Найбільш привабливими сферами для заняття підприємництвом були галузі, які потребували невеликого первинного капіталу, мали швидкий обіг коштів, а саме: торгівля, сфера обслуговування, сільське господарство, переробне виробництво тощо. Соціологічні дослідження, проведені Українським інститутом соціальних досліджень, показали, що саме ці галузі приваблюють молодь, що їх вибір був, з одного боку, закономірністю періоду первинного періоду накопичення капіталу, з іншого – результат несприятливого інвестиційного клімату, особливостей переважно ваучерної приватизації, фінансової нестабільності, занадто складних умов реєстрації нових підприємств, правової незахищеності суб’єктів економічної діяльності від зловживань, утисків, протидії та поборів з боку державних чиновників усіх рівнів тощо6.
В багатьох регіонах України функціонували центри підтримки молодіжного підприємництва, бізнес-клуби, навчально-тренувальні фірми. Так, Київський молодіжний Центр праці за підтримки Держкомсім’ямолоді провів телевізійний конкурс “Бізнес-профі”, що сприяло поліпшенню знань молодих людей щодо їх працевлаштування, вибору найбільш підходящої для себе роботи. Протягом 1998-1999 років відбулися два благодійних культурно-освітніх рейди Республіканського пересувного культурно-освітнього центру “Молодь України” з метою підтримки підприємницької ініціативи молоді. Як експеримент, Рівненський регіональний бізнес-центр і управління у справах сім’ї та молоді Рівненської облдержадміністрації проводили реалізацію “Програми сприяння розвитку та підтримки молодих підприємців області”, в яку було включено відкриття курсів з навчання молоді основам підприємницької діяльності, організаційне сприяння підприємцям-початківцям, надання їм маркетингових послуг, стажування молодих спеціалістів на комерційно-виробничих об’єктах всіх форм власності тощо.
В реалізації молодіжної політики зайнятості, залученням юнаків та дівчат у сферу підприємництва важливу роль зіграли центри соціальних служб для молоді. В 1999 році Полтавський, Сумський, Івано-Франківський, Донецький центри соціальних служб для молоді реалізували такі соціальні програми, як “Основи підприємницької діяльності” та “Підтримка молодіжного підприємництва”. При Білоцерківському центрі працював “Центр працевлаштування та сприяння молодіжному підприємництву”. Юристами та психологами Харківського та Запорізького центрів соціальних служб для молоді проводилися тренінги “Перші кроки у бізнесі” та “Правові питання підліткового бізнесу”. В Івано-Франківському центрі традиційним був конкурс “Молодий бізнесмен”. У містах Антрацит, Горлівці, Краснодон, Кіровську, Мелітополі, Красноперекопську та Слов’янську були відкриті “Школи економічних знань”, “Бізнес-школи”, “Школи молодих підприємців”7.
В 1998 році Держкомсім’ямолоддю, Держкомпідприємництвом і Спілкою підприємців малих, середніх та приватизованих підприємств України було підписано тристоронню угоду про співробітництво щодо підтримки та розвитку молодіжного підприємництва в Україні. На допомогу цьому було створено Координаційну раду з питань підтримки та організації підприємницької діяльності молоді, до складу якої увійшли представники різних міністерств, організацій та молодіжних громадських об’єднань.
Відчувши підтримку з боку державних органів, вбачаючи необхідність в координації дій молодих підприємців, в травні 1999 року в Києві на Конгресі молодих підприємців була створена Рада молодих підприємців України. За досить короткий час членами Ради стало близько 500 молодих людей, які були власниками або керівниками відомих в Україні фірм та підприємств. Серед них – корпорація “Північно-Східна промислова група”, мережі АЗС “Гефест”, “Космос”, “Паралель”, компанії “Атланта-Капітал”, страхові компанії “АСКА”, “Золоті ворота” та інші. Головою Ради молодих підприємців України було обрано 26-річного народного депутата України Віталія Хомутинника. У місті Києві, Донецькій, Житомирській, Івано-Франківській, Львівській, Сумській, Харківській областях були створенні регіональні організації Ради8.
В плані діяльності Ради була розробка програм розвитку молодіжного підприємництва як на всеукраїнському так і на регіональному рівнях. Передбачалося створення стимулів для молодих підприємців, які дають роботу студентам та учням у вільний від навчання час, забезпечення робочими місцями молоді, створення механізму стажування молодих працівників на підприємствах та організаціях, формування фонду кредитування підприємств-початківців. Подальше функціонування Ради молодих підприємців України показало її дієздатність. Вже в перші роки її роботи під її крилом паралельно функціонувало декілька проектів розвитку молодіжного підприємництва на всеукраїнському рівні.
На жаль, разом з позитивними результатами в розвитку молодіжного підприємництва були і серйозні проблеми. В зв’язку з тим, що був високий рівень оподаткування, прослідковувалось непрозоре та суперечливе законодавство, існував бюрократичних механізм щодо оформлення документів під час створення підприємств малого та середнього бізнесу, частка участі молодих людей у сфері підприємництва була невисокою. Про це свідчать і результати моніторингових опитувань, що проводили Український науково-дослідний інститут проблем молоді, Український інститут соціальних досліджень та Центр “Соціальний моніторинг” впродовж 1993-2003 років. Протягом цього десятиріччя зменшилася питома вага молоді, котра мала наміри або плани займатися у найближчому майбутньому підприємницькою діяльністю. Якщо в 1993 році бажання стати підприємцями виявило 24% опитаних, в1994 році – 11%, в 1995 році – 7%, то в 2002 році тільки 9% респондентів. Якщо в 1993 році не бажали стати підприємцями 14% молоді, то в 2002 році їх було вже 30%.9 Дослідження показало, що бізнесом займалася незначна частина молоді. Лише 3% респондентів офіційно займалися підприємницькою діяльністю.10