Мікроекономіка (стр. 5 из 22)
- лінія, яка перетинає вісь Х, нееластична при будь-якому значенні цін;
- лінія, паралельна осі У, має абсолютну нееластичність.
Цінова еластичність для нелінійної кривої пропозиції в будь-якій точці може бути виведена шляхом проведення дотичної до точки і виявлення того, яку вісь перетинає ця дотична (Рис.3.3)
Р S  |
А2 (0< ЕS< 1) 
А1 (ЕS>1)  |
Q
Рис.3.3 – Нелінійна крива пропозиції.
Тема 4. Основи теорії поведінки споживача в ринкових умовах
План лекції
1. Корисність товару як економічна категорія.
2. Функція корисності. Поняття загальної корисності та граничної корисності.
3. Закон спадної граничної корисності. Правило максимізації корисності.
Література: [ 1, c.22-35], [2, c.22-33], [4, c.].
4.1 Корисність товару як економічна категорія
Корисність в мікроекономіці розглядається як характеристика задоволеності споживача (чи досягнутого ним добробуту) при споживані певних товарів чи послуг.
Категорія корисності, яка за мотивами і за цілями, є переважно суб’єктивною, служить для того, щоб зрозуміти поведінку споживача. Корисність може змінюватись із зміною ситуації.
Своє економічне значення корисність виявляє у виборі благ. Корисність є критерієм відбору того чи іншого блага (товару, послуги, ресурсу).
Економічні блага – будь-які предмети, здатні задовольнити потреби споживачів, або які можуть бути використаними для відповідних цілей виробниками.
Благо буде придбане, якщо споживач надасть йому переваги, побачивши в ньому певну корисність для себе. Переваги можна умовно визначити порядковими номерами які начебто присвоєні споживачем певним наборам (кошикам, комплектам), що мають різні кількості чи різні назви товарів і послуг. З точки зору споживача ці набори являють собою альтернативні споживчі можливості.
Крім якісної, будь-яке явище, в тому числі і корисність, може мати кількісну сторону.
Спосіб виміру корисності двох різних благ для даного споживача можна розглядати як фіксоване відношення переваги, наданої одному благу щодо іншого.
Раціональний споживач може упорядковувати своє ставлення до всіх благ, які розглядаються ним при виборі, розташувавши їх за певною ієрархією. Критерії відбору виявляються через поняття “ більша перевага”, “ менша перевага”, “однаково”. Такий варіант вимірювання корисності називається ординалізмом (теорія, яка вивчає такий підхід споживача до вибору благ, називають ординалістською ).
Якщо припустити, що раціональний споживач не тільки визнає той факт, що для нього корисність даного блага більша чи менша від корисності іншого блага, але і вказує, на скільки більша, фіксуючи величину перевищення, то такий варіант вимірювання корисності називається кардиналізмом (теорія, яка вивчає такий підхід споживача до вибору благ, називається кардиналістською).
4.2 Функція корисності .
Поняття загальної корисності та граничної корисності
Переваги споживача можуть бути виражені неперервною функцією корисності, яка є відношенням між обсягами благ, що споживаються, і рівнем добробуту ( ступенем задоволеності, рівнем корисності), який досягається при цьому споживанні . Функція корисності має вигляд :
U = f ( X1 , X2 , X3 ….Xn ) ( 4.1 )
Де U – рівень корисності ( рівень добробуту ), сукупна або загальна корисність.
Хі ( і = 1,2,3 ... n ) – кількість благ і-го виду.
f – певна відповідність між рівнем корисності і кількості благ, що споживаються .
Залежність загальної (сукупної) корисності від кількості благ, що споживаються можна виразитити графічно (рис 4.1)
МU 
U 
X XРис. 4.1 Сукупна корисність Рис. 4.2 Гранична корисність
Для визначення додаткової корисності, яка додається кожною окремою одиницею (порцією) товару, вводиться поняття граничної корисності:
MU =
= 
(4.2).Гранична корисність – це збільшення (зменшення) даного рівня корисності при споживанні кожної слідуючої одиниці блага.
4.3 Закон спадної граничної корисності.
Правило максимізації корисності
Гранична корисність будь-якого даного виду благ зменшується в міру збільшення кількості даного виду благ, що споживається (при змінних кількостях споживання інших благ).
В цьому визначається дія давно відомого економістам принципу (закону) спадної граничної корисності, коли кожна наступна порція даного блага приносить в даній ситуації споживання в се менший приріст загального рівня корисності (добробуту ) даного споживача .
Принципи спадної графічної корисності частол називають першим законом Госена.
Якщо є деякий набір благ, то другий закон Госена зводиться до того, що за всіх варіантів використання певного блага необхідно за обмежений період часу розподілити таким чином, щоб кожний варіант виводив споживача на одну і ту ж величину граничної корисності MU.
Правило максимізації корисності (при загальній незмінній корисності набору):
(4.3).Тема 5. Ординалістська теорія поведінки споживача
План лекції
1. Система переваг споживача та її основні елементи.
2. Крива байдужості. Гранична норма заміщення.
3. Бюджетна лінія. Бюджетне обмеження та можливості споживача.
4. Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору.
Література: [ 1, c.35-48], [2, c.34-40], [4, c. 45-59].
5.1 Система переваг споживача
Переваги споживача можна (згідно ординалістської теорії) умовно визначити порядковими номерами, які нібито присвоєні споживачем певним наборам, що мають різні кількості чи різні назви товарів чи послуг. Практика засвідчує, що всі блага споживаються не відокремлено, а разом з іншими, тобто в певних комплектах, наборах.
Набір благ – це сукупність їх даних кількостей і видів, що споживаються в даний період .
Сукупність всіх реально можливих наборів вимірюється ринковими кошиками – набором одиниць деяких благ, які споживаються за одиницю часу. З точки зору споживача ці кошики (набори благ) являють собою альтернативні споживчі можливості.
Елементами системи переваг споживача являються здатність до ранжування альтернатив, транзитивність переваг, не насиченість благами, взаємозамінність благ. Послідовність поведінки споживача визначає рівень його раціоналізму.
Аксіома повної впорядкованості переваг: споживач завжди може сказати, як він ставиться до наборів благ, що порівнюються. Інакше кажучи, що для будь-яких наборів А і В в певній ситуації споживач може визначити своє ставлення до них: або А >B, або А < В, або А = В.
Аксіома транзитивності переваг: переваги споживача послідовні. Тобто, якщо А >B, а В >С, то завжди А > С. Із ранжування наборів випливає, що А дає більше задоволення, ніж В. Аналогічно В дає більше задоволення, ніж С. Отже А повинно дати більше задоволення, ніж С.
Це припущення показує, що переваги можуть бути визначені перервною функцією корисності (яка може бути зображена графічно в системі координат XY).
Аксіоми потреб, що не насичуються: більша кількість будь-якого блага завжди має перевагу перед меншою кількістю того ж блага (більше завжди краще).Виходячи з цієї аксіоми про ненасичуваність споживача і враховуючи неперервність функції корисності можна записати:
> 0. (5.1)Збільшення даного рівня корисності, яка забезпечується при споживанні додаткової кількості блага даного виду та незмінних кількостях благ всіх інших видів називається граничною корисністю благ:
= ; або 
= 
(5.2)Аксіома незалежності споживача. Задоволення споживача залежить тільки від кількості благ, які споживають і нині. Але від цієї аксіоми можна відмовитись при аналізі процесів споживання з врахуванням зовнішніх ефектів і зовнішніх витрат. В ординалістській теорії корисності поняття “корисність” означає не більше, ніж порядок переваг.
Підтвердження “Набір А має перевагу перед набором В” еквівалентне твердженню “набір А має більшу корисність для даного споживача, ніж набір В”.
5.2 Крива байдужості. Гранична норма заміщення
Переваги у ставленні споживача до благ можна виразити в графічній формі, якщо запитувати про те, як ця людина ранжувала б альтернативи. Групи рівноцінних для даного споживача наборів благ (групи байдужості) можна розташувати в певному порядку. І споживач може визначити не перевагу, яку він віддає одній з альтернатив, або на відчутність різниці між ними.