Мікроекономіка (стр. 19 из 22)
 |  |
в) 
2)
Рис 15.2 Довгострокова рівновага на монополістичному ринку
Варіант 2 (рис. 15.2,б) в умовах монополістичної конкуренції в довгому періоді площа заштрихованого прямокутника буде «платою» за різноманітність товарів на ринку неоднорідних товарів.
Варіант 3 (рис. 15.2,в). За рахунок витрат на рекламу монополістичний конкурент може збільшити свою частку на ринку, витрати на рекламу збільшити, витрати на одиницю продукції (АС0 – АС1), але водночас зріс попит на продукцію фірми (D0 – D1) і в кінцевому результаті її виручка збільшилась.
Варінант 4 (рис. 15.2, г), монополістична конкурентна фірма матиме збитки, якщо ціна продукції нижча за середні витрати.
15.3 Методи нецінової політики на ринку монополістичної конкуренції
Отримавши економічний прибуток, фірма не чекає, коли конкуренти виготовлять аналогічний товар та ліквідують його надприбуток.
З метою збільшення попиту на свій продукт фірма постійно шукає шляхи його вдосконалення. Це підштовхує їх до нецінової конкуренції можуть бути:
- пов’язані з удосконаленням прибутку;
- орієнтовані на рекламно – пропагандистську діяльність.
Продукт може вдосконалюватись без докорінних змін його споживчих якостей (за рахунок зміни дизайну, упаковки, способу продажу). Але в довгостроковому періоді фірми орієнтовуються на розробку нових моделей товару на основі досягнень науки і техніки.
Тому на відміну від досконалої конкуренції і монополії монополістична конкуренція створює умови для розробки науково – технічних ідей і втілення їх в товари. Багато із фірм навіть планують старіннях своїх товарів і створюють умови для продажу нових тооварів.
Другим методом нецінової конкуренції є активна рекламна діяльність. Мета реклами – збільшення частки продукції фірми на ринку та посилення лояльності споживачів до свого товару.
Загальною схемою рекламного процесу є:
- розробка рекламного повідомлення;
- вибір засобу інформації;
- власне рекламування;
- оцінка ефективності рекламної діяльності.
Вибір часу та місце реклами має врахувати, що кожен потенціальний споживач, стомлений від реклами, яка навколо нього, намагається захиститися від неї так званим «інформаційним щитом». І тільки та реклама матиме успіх, яка зможе пробити цей щит чи незвичайною формою, чи змістом, чи місцем подачі.
Рекламна інформація ніколи не існує самостійно: споживача постійно оточує ціле інформаційне поле.
Таким чином, фірма, яка намагається максимізувати прибуток в умовах монополістичної конкуренції, досягає цього маневруванням співідношення «ціна - продукт», удосконаленням самого продукту, та проведенням рекламно – пропагандистської камапнії.
Тема 16. Загальна характеристика факторних ринків.
План лекції.
1. Конкурентні ринки факторів виробництва.
2. Рівновага на конкурентному ринку факторів виробництва.
Література: [ 1, c.], [2, c.], [4, c.].
16.1 Конкурентні ринки факторів виробництва
В основі ф ункціонування ринків факторів виробництва лежать ті ж самі принципи, що і в основі товарних ринків. Аналіз попиту і пропозиції є основним методом їх вивчення. Але наряду з цим є ряд відмінностей, що відрузняють дію ринкового механізму факторів виробництва від товарного ринку та ринку послуг.
Конкурентний – це ринок факторів виробництва, де є багато покупців і багато продавців і при цьому нахто з них не може вплинути на вартість (ціну) фактора виробництва (анприклад на ринку деревини).
Попит на ресурси підприємства так чи інакше залежить від попиту на кінцеві товари і послуги. Тому попит на виробничі ресурси називають похідними і це є найважливішою його характеристикою.
З точки зору пропозиції фактори виробництва (праця)створюються домашніми господарствами, а не підприємствами.
Припустимо, що підприємство використовує тільки два фактори виробництва (працю і капітал) для виробництва продукції.
Граничний продукт у грошовому вираженні – це приріст загального доходу внаслідок використання кожної додаткової одиниці змінного фактора виробництва (MRP).
Для вирішення питання про масштаби залучення праці до виробничого процесу виробник, користуючись правилом максимізації прибутку повинен порівнювати додатковий ефект від залучення нової одиниці фактора з тими витратами, що з ним пов’язані.
Величина, на яку зростають сукупні витрати при збільшенні залучених ресурсів на одиницю, називається граничними витратами на ресурси (MRC).
Щоб максимізувати прибуток, фірма має використовувати додаткові одиниці будь якого виду ресурсів доти, поки кожна наступна одиниця дає приріст валового доходу фірми більший, ніж приріст її сукупних витрат.
Межею доцільності залучення додаткових ресурсів буде точка, в якій зрівноважуються граничний продукт в грошовому вираженні та граничні витрати на ресурс:
MRP=MRC
Зробивши припущення, що виробник купує ресурси на конкурентному ринку, то ціни на них залишаються незмінними і не будуть залежати від кількості залучениїх ресурсів.
Якщо розглянути такий ресурс як праця, то граничні витрати на ресурс будуть дорівнювати заробітній платі:
MRC=W
Звідки:
MRP=W
Рис 16.1 Попит на фактори виробництва
При зміні ціни на працю точка перетину горизонтальної лінії з кривою попиту буде переміщуватись по лінії MRP=d. Але при зміні таких факторів як ціна на товари, сама лінія буде переміщуватись вправо або вліво.
16.2 Рівновага на конкурентному ринку.
В залежності від рівня винагороди ринкова продукція робочої сили певного виду буде сумою індивідуальних пропозицій.
Рис 16.2 Рівновага на ринку праці
Попит на трудові ресурси для окремої фірми будуть визначатися кривою граничного продукту в грошовому вираженні і тому на підставі закону складної граничної продуктивності ресурсу має вигляд спадної лінії.
Винагорода власника трудових ресурсів за одиницю часу надання трудових послуг (гранична доходність робочої сили) називається заробітною платою.
Реальна заробітна плата зростає приблизно такими темпами, як продуктивнсість праці.
Точка перетину кривої попиту і пропозиції є рівнем мінімуму заробітної плати. Значенням мінімуму можна маніпулювати.
Неефективний мінімум – це мінімальна заробітна плата, яка залишиться від ціни рівноваги на ринку праці.
Тема 17 Ринок праці. Ринок капіталу та природних ресурсів.
План лекції
1. Ринки праці з монополістичною владою
2. Монопольна влада на ринку праці .
3. Ринок капіталів та позичковий процент.
4. Особливості ринку природних ресурсів.
Література: [ 1, c. 301-307], [2, c. 180-183], [4, c. 223-229].
17.1 . Ринки праці з монополістичною владою
Монополістичний ринок – це ринок, на якому покупці можуть вплинути на ціну ресурсу.
Монопсонія – це ситуація на ринку з багатьма продавцями і лише з одним покупцем. Монопсонія виникає, коли на ринку праці великому числу неорганізованих робітників, що пропонують працю, протистоїть єдиний покупець і вигляді фірми або спілки підприємств. На ринку монопсонії кривою попиту є крива доходу від граничного продукту праці (рис 17.1)
Рис. 17.1. Рівновага на монополістичному ринку
Для монополіста криві граничних (MRCL) і середніх (ACL) витрат неоднакові. Крива пропозиції SL збігається з кривою ринкової пропозиції (SL=ACL). Крива середніх витрат має нахил вгору, тому що монополіст повинен заплатити вищу ціну, якщо хоче купити більшу кількість фактора праці. Для фірм, що максимізує прибуток, обсяг купівлі визначається кривою граничних витрат MRCL. Кількість праці, що максимізує прибуток монополії Lмн за ціною Wмн. Спілка підприємств, що протистоять неорганізованим робітникам, найме менше праці і встановить нижчу ставку зарплати, ніж в умовах досконалої конкуренції.
17.2 Монопольна влада на ринках факторів виробництва.
Монополія на ринку праці виникає тоді, коли з боку пропозиції праці від імені всіх бажаючих найнятися на роботу виступають профспілки. В цьому випадку, як на всякому монополізованому ринку, ціна залежатиме не тільки від виду функцій попиту і пропозиції, а і від профспілки.
З точки зору профспілки крива ринкового попиту на працю є кривою середнього доходу, тому що кожна її точка показує, за якої ставки заробітної плати фірми згодні найняти відповідну кількість праці.