Поняття „ринкова структура” відображає число покупців і продавців, їх частку в загальній кількості товару, який купується і продається, ступінь стандартизації товару, а також можливість входження на ринок і виходу із нього.
Важливою характеристикою ринку є його конкурентність. Конкурентність – це здатність окремої фірми впливати на ринок товару і в першу чергу на ціну товару. Чим нижчі можливості кожної фірми, галузі впливати на ринок товару, тим біль конкурентним вважається ринок.
Коли жодна фірма галузі не в змозі змінити ринкову ситуацію, ринок вважається досконало (чисто, абсолютно) конкурентним.
Необхідно розрізняти термін „конкурентність ринку”, який характеризує ринкову структуру, і термін „конкурентна боротьба”, під якою розуміють рівень конкурентності між фірмами галузі.
На відміну від досконалої конкуренції, недосконала конкуренція – це ринкова структура, за якою продавці мають свободу визначення ціни.
Різновидом недосконалої конкуренції є: чиста монополія, олігополія та монополістична конкуренція.
Досконала конкуренція та чиста монополія – дві крайні форми ринкової структури.
Реальні ринкові структури знаходяться між цими двома структурами.
9.2 Ознаки та умови формування ринку досконалої конкуренції
З підвищенням конкурентності ринку знижується потреба фірм у конкурентній боротьбі. В умовах досконалої конкуренції відсутня будь-яка конкурентна боротьба : в галузі діє так багато фірм і їх вплив на ринок товару такий незначний, що окремій фірмі немає потреби вживати будь-яких заходів щодо інших фірм.
Ознаками ринку досконалої конкуренції є :
- ринок складається із багатьох конкуруючих продавців, кожен з яких продає стандартизовану продукцію багатьом покупцям;
- кожна фірма має частку продукції, що продається на ринку;
- продавці не виробляють спільної стратегії;
- повна ринкова інформація доступна всім фірмам даної галузі;
- входження на ринок нових продавців і вихід з нього не чим не обмежені.
Таким чином, ознаками ринку досконалої конкуренції є: атомі стичність, відкритість, мобільність, прозорість, однорідність товару тощо.
9.3 Попит на продукцію конкурентної фірми
Конкурентна фірма – це фірма, яка продає свою продукцію на конкурентному ринку. Якщо фірма конкурентна, то на ринкові ціни вона впливати не може, тобто фірма „погоджується” з ними. Вона характеризується, як фірма, яка приймає ціни як задані. Крива попиту для конкурентної фірми, що виробляє один продукт – горизонтальна лінія (Рис.9.1, а).
а) б)
Р Pфірма галузь
РР d QPD
Q QQP
Рис.9.1. Функція попиту фірми (а) і галузі (б) на ринку досконалої конкуренції.
Ця лінія означає, що фірма може продавати будь-яку кількість продукції і не впливаючи цим на ціну, Попит на продукцію окремої фірми є абсолютно еластичним. Природно, що абсолютно еластичний попит аж ніяк не означає, що фірма може до нескінченності збільшувати обсяги виробництва за однієї і тієї ж ціни. Ціна буде постійною так, як звичайні зміни випуску товару фірми є незначними порівняно з обсягами виробництва всієї галузі. Для галузі лінія попиту має звичайний „спадний” характер.
Для ринку досконалої конкуренції характерним є:
і , звідки (9.1),
TR - сумарна виручка (сумарний доход);
де AR – середня виручка (середній доход;)
MR - гранична виручка (граничний доход).
Тема10 Фірма на ринку досконалої конкуренції.
План лекції
1.Максимізація прибутку конкурентної фірми.
2. Мінізація збитку конкурентної фірми.
Література: [ 1, c. 222-228], [2, c. 110-115], [4, c. 134-142].
10.1 Максимізація прибутку конкурентної фірми
Задача максимізації прибутку має вигляд:
ЕП=ТR-TC max, (10.1)де ЕП-економічний прибуток фірми;
ТR-валова виручка від реалізації продукції; TC-загальні витрати.
Загальна ( валова) виручка – це ціна (Р) проданого товару помножена на обсяг продаж (Q).Ціна знаходиться поза впливом конкурентної фірми. Отже, конкурентна фірма може впливати на доход , тільки змінюючи обсяг продаж.
Вирішення проблеми можливе двома шляхами:
а) оцінюючи граничні значення виручки та витрат;
б) аналізуючи сумарні величини виручки та витрат.
Умовою того, що точка (Q) є точкою максимуму, є рівність нулю початкової похідної функції прибутку.
тобтоMR - MC = P – MC ; або Р = МС (10.2)
Таким чином у випадку конкурентної фірми умова максимізації прибутку набуває вигляду: необхідно вибрати такий обсяг виробництва, для якого граничні витрати дорівнюють ціні.Більш загальна рівність:
MR– MC = Р = АС (10.3)
Правило знаходження такого обсягу виробництва, для якого граничні витрати дорівнюють граничній виручці, є для фірми точним орієнтиром максимізації граничного прибутку як в умовах досконалої так і недосконалої конкуренції. Графічно модель рівноваги зображена на рис. 10.1
ТС
TR
ТС TR +Ө
Q Q1 Q' CMC
AC
PE E dQ'
Рис. 10.1 Модель максимізації прибутку конкурентної фірми.
Максимум прибутку досягається в точці перетину лінії граничних витрат МС і горизонтальної лінії PE, яка визначає обсяг виробництва Q', за якого MC=MR=P, досягається максимум прибутку. На верхньому графіку здійснюється визначення обсягу виробництва, при якому при якому фірма має максимальний прибуток, шляхом порівняння сумарної виручки ТR і сумарних витрат ТС. Той обсяг виробництва, для якого ТR перевищує ТС на максимальну величину і визначить шукану рівноважну величину Q/.
10.2 Мінімізація збитків конкурентної фірми.
Правило знаходження такого обсягу виробництва, для якого граничні витрати дорівнюють граничній виручці є для фірми орієнтиром мінімізації збитків. Фірма, яка працює на ринку досконалої конкуренції, має економічний прибуток в короткостроковому періоді. Якщо середні витрати підприємства будуть рівні ринковій ціні АС = Р = МС, то за цієї умови валова виручка буде дорівнювати валовим витратам ТС і прибуток буде дорівнювати О. Це є відоме положення беззбитковості, коли у підприємства немає економічного прибутку і немає збитків (Рис.10.2).
C MC AC P dQ' Q
Рис. 10.2. Модель стійкої рівноваги.
Ситуація, зображена на рис. 10.2, відповідає положенню стійкої рівноваги на ринку досконалої конкуренції в короткостроковому періоді, тому що тут у підприємства немає причини залишати галузь (воно отримує прибуток).