Методика обчислення фондів основної і додаткової оплати праці (стр. 3 из 9)

Почасова оплата праці передбачає залежність заробітку від установленої тарифної ставки за одиницю часу роботи (як правило, годину) і тривалості останнього у розрахунковому періоді (місяці). Оскільки тарифна ставка визначається складністю виконуваної роботи і вимогами до рівня ділових якостей працівника, вона передусім стимулює підвищення кваліфікації та дисципліни (за належного обліку часу роботи). При зростанні продуктивності праці за цієї форми зарплати величина останньої на одиницю продукції знижується, і навпаки. Тому тут мають бути створені належні умови для підтримання нормальної інтенсивності роботи. Інакше є ризик підвищення собівартості продукції (послуг) внаслідок низької продуктивності праці. Це вважається основним недоліком почасової заробітної плати. Разом з тим сфера застосування почасової оплати праці є досить широкою, і поступово створюються нові умови для її ефективного використання.Застосування почасової оплати праці доцільне, коли:

- кількісний результат процесу визначається машиною або машинною системою, і працівник не може безпосередньо впливати на його величину;

- результат праці не можна вимірювати кількісно і відповідно немає можливості встановити норми виробітку і розцінки або коли така робота є надто трудомісткою;

- якість результатів праці, а значить, і якість самої праці є визначальним чинником; кількісний результат особливого значення не має;робота є небезпечною для працівника;

- завантаження роботою нерегулярне і має ймовірнісний характер.

Зазначені умови властиві багатьом видам діяльності. Передусім тим, що пов’язані з комплексно механізованими та автоматизованими процесами, потоковими лініями, обслуговуванням устаткування, виготовленням оригінальних чи унікальних виробів (наприклад, інструментів), сфери управління. Як показує досвід, застосування почасової оплати праці у її простій формі (залежність заробітку лише від тарифної ставки і відпрацьованого часу) здебільшого не забезпечує належного стимулюючого ефекту, недостатньо орієнтує працівників на кінцеві результати праці. Тому на практиці відповідно до конкретних умов застосовуються модифіковані системи почасової оплати праці, створюються гібридні форми почасової і відрядної оплати, ретельніше враховуються рівень кваліфікації, якість та умови праці.

Почасова підсистема має дві форми оплати праці:

- почасова проста – оплата здійснюється за кількість відпрацьованих годин (днів) і встановлених тарифних ставок чи посадових окладів;

- почасово-преміальна – оплата здійснюється, як і при простій почасовій формі, але крім того працівнику виплачується премія за особливі умови роботи.

При простій почасовій системі заробіток працівнику нараховується за присвоєною йому тарифною ставкою або окладом за фактично відпрацьований час. За способом установлення облікової одиниці праці застосовуються почасова, денна, помісячна тарифна ставки.

При почасовій оплаті розрахунок заробітної плати здійснюється виходячи з годинної тарифної ставки працівника і фактично відпрацьованого ним часу за розрахунковий період:

З_поч = Т_г х Ч_г ,

де З_поч - загальний заробіток почасово за розрахунковий період;

Т_г - годинна тарифна ставка, відповідна розряду робітника;

Ч_г - фактично відпрацьований час, год.

Переваги почасової оплати праці:

- підвищення ефективності використання робочого часу;

- сприяння впровадженню нових форм зайнятості в сучасних умовах господарювання;

- урегулювання сфери зайнятості та оплати праці осіб, не охоплених колективними договорами.

Доцільно застосовувати таку систему оплати праці на підприємствах і в організаціях виробничої сфери, для яких основним критерієм ефективності виробництва є вимоги якості продукції при обмеженні її кількості.

Уведення почасової оплати праці відповідає інтересам певних верств населення, незайнятого на постійній основі, таких як жінки з малолітніми дітьми, молодь, яка поєднує роботу з навчанням, інваліди, літні працівники, які мають обмежену працездатність і зацікавлені в роботі на умовах неповного робочого дня.

При денній системі оплати праці заробітну плату розраховують на підставі денної тарифної ставки і фактичної кількості відпрацьованих днів (змін):

З_поч = Т_д х Ч_дн ,

де Т_д - денна тарифна ставка;

Ч_дн - фактично відпрацьований час, днів.

При місячній оплаті розрахунок заробітної плати здійснюється виходячи з твердих ставок (окладів) за місяць, кількості робочих днів, передбачених графіком роботи за місяць, і числа робочих днів, фактично відпрацьованих у цьому місяці:

З_поч = Т_м : Ч_г х Ч_ф ,

де Т_м - місячний посадовий оклад (ставка);

Ч_г — час роботи за графіком за цей місяць;

Ч_ф - час, фактично відпрацьований.

Проста почасова система оплати праці

Погодинна оплата

Денна оплата

Місячна оплата

Рис. 1.3. Підсистеми простої почасової форми оплати праці

Для деяких категорій працівників-почасовиків замість тарифних ставок можуть установлюватися тверді місячні оклади. Звичайно такі оклади встановлюються для робітників, які виконують допоміжні роботи, що не впливають безпосереднього на результати виробництва. За твердими місячними окладами може здійснюватися оплата праці, наприклад, робітників складів, прибиральниць виробничих приміщень, роздавальників інструментів, вагарів, комірників тощо.

В умовах застосування почасової форми оплати праці може використовуватися система стимулювання праці за виконання і перевиконання напружених нормованих виробничих завдань.

Таку систему оплати праці застосовують в умовах, де необхідно забезпечити підвищення індивідуальної або колективної продуктивності праці робітників і якості продукції.

Напруженість нормованого завдання розраховується і встановлюється виходячи із середнього рівня виконання норм праці за три - шість місяців на ті види робіт (операцій), які включаються до нормованого завдання.

Почасово-преміальна система оплати праці є простою почасовою системою, доповненою преміюванням за виконання конкретних кількісних і якісних показників роботи. Суть цієї системи полягає в тому, що працівнику понад заробітну плату за тарифом, що належить за фактичний час роботи, виплачується премія за конкретні досягнення в роботі за заздалегідь установленими показниками.

Почасово-преміальна система застосовується для оплати праці керівників виробництв, спеціалістів, інших службовців, а також значної кількості професій робітників.

Премії при почасово-преміальній системі оплати праці нараховуються відповідно до розробленого на підприємстві Положення про преміювання, яке включається до колективного договору або затверджується як додаток до колективного договору.

Підходи і методи нарахування заробітної плати робітникам в умовах колективної організації праці мало чим відрізняються від умов оплати праці при індивідуальній її організації.

Особливості полягають у тому, що нарахування заробітної плати здійснюється за результатами спільної колективної праці.

Розподіл бригадного заробітку здійснюється за коефіцієнтом трудової участі (КТУ).

За КТУ може розподілятися:

- весь колективний заробіток;

- частина заробітку понад основну тарифну оплату;

- тільки загальний розмір колективної премії.

Порядок застосування КТУ встановлюється колективом бригади.

Основне завдання при розподілі колективного заробітку або премії – обґрунтоване визначення КТУ, який ураховує не тільки результати праці, а й особисті здібності працівника.

КТУ має визначати особистий внесок робітника в колективні результати роботи бригади. На підприємствах для розрахунку КТУ розробляються спеціальні таблиці показників і шкали їх оцінки. Значення оцінок додаються до базової величини КТУ, яка може бути прийнята за 1,0 або визначена на підставі:

- годинної тарифної ставки виходячи із середнього розряду виконуваних робітником робіт до тарифної ставки робітника основної професії цієї бригади;

- місячної тарифної ставки робітника до мінімальної місячної тарифної ставки робітника бригади;

- тарифної ставки робітника до середньої тарифної ставки в бригаді.

При визначенні базового КТУ можна також використовувати середній заробіток кожного робітника за 3 - 6 місяців, що передують створенню бригади.

При зниженні КТУ за виробничі недогляди та інші порушення мінімальний заробіток будь-якого з членів бригади не може бути менше заробітної плати за тарифом присвоєного розряду за відпрацьований час.

Відрядна форма оплати праці – це оплата вартості й ціни товару. Вона є перетвореною формою погодинної оплати праці. Витрати робочої сили за цією формою вимірюються кількістю й якістю виробленої продукції. Відрядна оплата праці використовується для підвищення інтенсивності праці, скорочення витрат на нагляд за робітниками, посилення конкуренції серед робітників. Відрядна форма передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за певний проміжок часу.

При відрядній оплаті праці величина заробітку визначається відрядною розцінкою за одиницю продукції (роботи) і кількістю останньої. Таким чином, ця форма заробітної плати стимулює передусім кількісний результат праці - її продуктивність. Чим більша продуктивність праці, тим вищий заробіток. Основні переваги відрядної заробітної плати полягають у тому, що, як уже зазначалося, вона забезпечує прямий зв’язок між оплатою праці та її кількісним результатом і за належних умов видається справедливою.Важливо і те, що обчислення заробітку є методично простим і зрозумілим для кожного працівника. Водночас, відрядна форма оплати праці має певні недоліки, які проявляються по-різному, залежно від конкретних умов. До них належать: