З другої половини 90-х рр. спостерігається тенденція до поступового вирівнювання розвитку малих підприємств в регіонах України. Зокрема, з 1995 по 2003 рр. частка п’яти областей, які займали в Україні перші місця за кількістю малих підприємств (Донецька область, м. Київ, Харківська область, Львівська область, Кримська АР), зменшилася з 45 до 42%, в той час як питома вага 5 областей, що мали найменшу абсолютну кількість малих підприємств, зросла з 5,9 до 6,9%. Проте розрив між регіонами-лідерами та регіонами-аутсайдерами в розподілі малих підприємств залишається досить глибоким. У Донецькій, Львівській, Миколаївській, Херсонській областях та містах Києві і Севастополі кількість підприємств в розрахунку на 10 тис. чоловік населення перевищує загальнодержавний показник і становить 50-116 підприємств (проти середнього по Україні – 44 підприємств), в той час як у Чернігівській та Вінницькій областях вона ледь не вдвічі менше за середню (27 і 29 відповідно).
Співставлення регіональних показників дозволяє зробити висновок про переважаюче функціональне призначення малих підприємств в окремих регіонах. Так, переважно соціальний ефект (забезпечення зайнятості) малі підприємства відіграють в Київській, Львівській, Полтавській, Чернігівській, Рівненській та Тернопільській областях. Інституційний ефект (який виявляється завдяки створенню порівняно більшої кількості малих підприємств) спостерігається в АР Крим, Донецькій, Миколаївській, Херсонській областях. Нарешті, за економічним ефектом малих підприємств немає рівних місту Києву, де вироблено 23,6% всього продукту малих підприємств України, при тому, що на них зайнято 11,9% усіх зайнятих на малих підприємствах.
Регіональні диспропорції розвитку малих підприємств пояснюються: економічним потенціалом регіону, наявністю ресурсів, господарською структурою регіону, рівнем кадрового забезпечення, ставленням органів влади та населення до малого бізнесу, наявністю ринкової інфраструктури, інформаційним забезпеченням, традиціями та місцевою психологією.
У галузевій структурі малого бізнесу за кількістю підприємств та обсягами випуску продукції провідні місця посідають торгівля і промислове виробництво (табл.4).
Таблиця 4 – Галузева структура малих підприємств України у 2007 році,%
| Галузі економіки | Кількість | Випуск продукції | Прибуток |
| Всього по економіці, у тому числі: | 100,0 | 100,0 | 100,0 |
| Сільське господарство, мисливство та лісове господарство | 3,6 | 5,8 | -2,7 |
| Промисловість | 15,8 | 26,9 | -6,7 |
| Будівництво | 8,4 | 14,5 | 5,8 |
| Оптова та роздрібна торгівля | 46,4 | 24,1 | 73,9 |
| Готелі та ресторани | 3,5 | 3,0 | -0,2 |
| Транспорт | 3,9 | 7,1 | 3,6 |
| Операції з нерухомістю | 12,1 | 13,1 | 22,1 |
| Колективні та особисті послуги | 3,4 | 2,4 | 0,1 |
Принципово інша картина спостерігається в розподілі прибутку, який, як відомо, є основним джерелом розвитку підприємств. Так, малі підприємства, які здійснюють операції з нерухомістю, складаючи лише 12,1% їхньої чисельності в Україні, створюють 13,1% продукції та 22,1% загального прибутку. Навпаки, малі промислові підприємства, на яких зайнята понад п’ята частина працівників малого бізнесу, є в цілому збитковими. Таким чином, порівняння показників прибутковості та розвитку виробництва в малому підприємництві виявляє суперечливу ситуацію, що свідчить про тенденцію до послаблення його зв’язків з загальним станом народного господарства. Таке становище зумовлене галузевою специфікою. Більшою мірою воно викликане недосконалістю чи відсутністю галузевої інфраструктури, а також відсутністю галузевої координації малого підприємництва, яку в країнах Європи беруть на себе об’єднання підприємців.
За підсумками 2007 року частка малих підприємств, зайнятих у сфері оптової та роздрібної торгівлі, зросла до 48,1% від загальної кількості малих підприємств, операціями з нерухомістю – до 12,7%. Позитивним виявилося збільшення частки підприємств в промисловості до 16,5% та в будівництві – до 8,8%.
У 2005-2007 рр. спостерігалася загрозлива тенденція до зниження частки малих підприємств у промисловому виробництві за видами економічної діяльності. Так, дані таблиці 5 свідчать, що у 2007 році не було практично жодної галузі промислового виробництва, де частка малих підприємств не зменшилася б порівняно з попереднім періодом.
Таблиця 5 – Частка продукції малих підприємств у промисловому виробництві за галузями,%
| Галузі промисловості | 2005 | 2006 | 2007 |
| Вся промисловість | 4,5 | 5,1 | 3,3 |
| Добувна | 0,4 | 0,5 | 0,3 |
| Обробна | 6,6 | 7,2 | 4,4 |
| Харчова та перероблення с/г продуктів | 6,6 | 6,8 | 3,8 |
| Легка, у тому числі: | 16,0 | 20,5 | 9,7 |
| Текстильна та пошиття одягу | 12,2 | 15,0 | 11,2 |
| Виробництво шкіри та шкіряного взуття | 26,3 | 30,5 | 6,6 |
| Виробництво деревини та виробів з деревини | 29,8 | 21,5 | 22,3 |
| Целюлозно-паперова; видавнича справа | 30,6 | 24,7 | 20,0 |
| Виробництво коксу та продуктів нафтопереробки | 3,9 | 4,2 | 0,4 |
| Хімічна та нафтохімічна, у тому числі: | 5,4 | 6,6 | 4,7 |
| Виробництво хімічне | 4,4 | 4,7 | 3,1 |
| Гумових та пластмасових виробів | 8,3 | 14,6 | 10,6 |
| Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів | 4,6 | 5,8 | 5,1 |
| Металургія та оброблення металу | 1,4 | 1,8 | 1,0 |
| Машинобудування, у тому числі: | 8,4 | 9,4 | 6,7 |
| Виробництво машин та устаткування | 6,3 | 7,0 | 6,4 |
| Електричного та електронного устаткування | 18,7 | 19,9 | 11,2 |
| Транспортного устаткування | 3,7 | 3,5 | 2,6 |
| Виробництво та розподілення електроенергії, газу, тепла та води | 0,4 | 1,3 | 0,5 |
Відчутно зменшилася частка малих підприємств у таких економічно та соціально важливих галузях, як харчова та переробка сільгосппродуктів, легка, виробництво деревини та виробів з деревини, целюлозно-паперова, видавнича справа, виробництво коксу та продуктів нафтопереробки, електричного та електронного устаткування. Частка в підгалузі виробництва шкіри та шкіряного взуття зменшилася в кілька разів. Те, що вказані процеси відбуваються саме у початковий період відновлення економічного зростання, свідчить, що між великим та малим бізнесом в Україні не вдалося налагодити належного зв’язку, що може стати перепоною для подальшого зростання виробництва.
Таблиця 6 – Динаміка зайнятих на МП в Україні у 2000-2007 рр.
| Показники | 2000 | 2005 | 2006 | 2007 |
| Середньорічна кількість працюючих на МП, тис. | 1559,9 | 1677,5 | 1709,8 | 1715,7 |
| Відсотків до попереднього року | 111,8 | 107,5 | 101,9 | 100,3 |
| У розрахунку на одне підприємство, осіб | 9 | 9 | 8 | 7 |
| Відсотків до кількості працездатного населення | 5,5 | 5,9 | 6,0 | 6,8 |
За підсумками 2007 року із загальної кількості працюючих на МП близько 36,6% було зайнято в оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами, наданні послуг з ремонту, що може бути пояснено динамічністю розвитку сфери послуг та торгівлі. Питома вага зайнятих у сфері здійснення операцій з нерухомістю, здавання в найм, надання послуг юридичним особам також досить висока та складає близько 11,2% від загальної чисельності працівників, зайнятих на МП.
Таблиця 7 – Зайнятість на українських малих підприємств за основними видами економічної діяльності за 2007 рік
| Види діяльності | Чисельність зайнятих | |
| млн. чоловік | % до загальної чисельності | |
| Всього по економіці з неї: | 1683,2 | 100 |
| Промисловість | 377,0 | 22,4 |
| Будівництво | 205,4 | 12,2 |
| Оптова та роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги ремонту | 616,05 | 36,6 |
| Готелі та ресторани | 72,4 | 4,3 |
| Транспорт | 75,7 | 4,5 |
| Операції з нерухомістю, здавання під найм, послуги юридичним особам | 188,5 | 11,2 |
| Колективні, громадські та особисті послуги | 84,2 | 5,0 |
| Інші | 64,0 | 3,8 |
В структурі зайнятих питома вага працюючих на малих підприємствах, створених в промисловості, складає 22,4%. Значною залишається частка зайнятих на підприємствах, орієнтованих на надання послуг в будівництві (12,2%). Причому збільшення чисельності зайнятих цим видом економічної діяльності призводить до посилення конкуренції між працівниками, зайнятими в цій сфері.