Найважливішою задачею макроекономічної політики в умовах проведення інституціональних і структурних реформ повинне бути втримання економіки від спаду в ті періоди, коли вплив різного роду негативних факторів здобуває загрозливий характер. Варто ясно розуміти, що відчуття необхідності реформ завжди виникає в періоди криз, але здійснення цих реформ у багато разів легше в умовах, коли економіка переживає нехай повільний, але підйом.
Макроекономічне регулювання повинне зм'якшувати негативні наслідки структурних реформ (а вони неминуче виникнуть, наприклад, у ході реформи фінансового сектора) і тим самим створювати принаймні прийнятну атмосферу для їхнього проведення.
У цілому ж головне полягає в тім, що макроекономічна політика не повинна бути самодостатньою частиною економічної політики уряду, вона повинна стати підлеглою частиною комплексної стратегії держави, націленої на модернізацію економіки як на єдину суспільну суперзадачу.
1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С, Баластрик Л.О. Макроекономіка. Київ: Знання, 2004, 851 с.
2. Башнянін Г.І, Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. Київ: Ніка-Центр Ельга, 2000, 526 с.
3. Відп. ред. Г.Н. Климко. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Київ: Знання-Прес, 2004, 615 с.
4. Майєр Дж., Олесневич Д. Міжнародне середовище бізнесу: Конкуренція та регулювання у глобальній економіці. Київ: Либідь, 2002, 703 с.
5. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки. Київ: Атіка, Ельга-Н, 2000, 529 с.
6. Чухно А.А., Єщенко П.С., Климко Г.Н. Основи економічної теорії. Київ: Вища школа, 2001, 606 с.