До переваг корпорацій зарубіжні економісти відносять наступні:
1.Власники капіталу, інвестуючи свої гроші у справу підприємства, безпосередньо не беруть участі в його діяльності. Вони несуть обмежену відповідальність за борги фірми, що само по собі є стимулом до інвестування коштів у ризиковану, але потенційно прибуткову або необхідну для суспільства справу.
2. Власники корпорацій при бажанні можуть легко позбутися своєї частки капіталу шляхом продажу відповідних цінних паперів. У вітчизняній економічній літературі такі цінні папери прийнято називати акціями. Звідси походить і назва цього типу підприємств-акціонерні товариства. Перепродаж часток капіталу (цінних паперів) не впливає на факт існування фірми.
3. Можливості розширення капіталу корпорації практично необмежені. Її фінансуван-
ня значно простіше й дешевше порівняно з одноосібними володіннями та партнерствами, оскільки власники капіталу наділені обмеженою відповідальністю, а кредиторам закон гарантує повернення боргів компанії.
Недоліками корпорації вважають:
1.Складний і довгий порядок створення, хоча на практиці це не стає серйозною перешкодою.
2. На думку багатьох зарубіжних економістів, негативно впливає на діяльність корпорацій подвійний характер оподаткування. По-перше, прибуток фірми як юридичної особи обкладається податком на прибуток корпорацій; а, по-друге, з доходів власників капіталу – дивідендів, котрі сплачуються з прибутку, стягується податок на доходи фізичних осіб. У зв’язку з цим податкова політика багатьох країн спрямована на пом’як-шення оподаткування прибутку корпорацій та дивідендів.
Хотілося б кілька слів сказати про заснування корпорацій. Заснування корпорацій починається з того, що група осіб-засновники, або фундатори вирішує організувати підприємство з обмеженою відповідальністю. Фундатори, як правило, купують певну частину його капіталу.
Корпорація створюється відповідно до законів тієї держави або місцевої влади, де передбачається її реєстрація. Наприклад, у США діють закони штатів, кожний з яких має свої особливості, але спільними для них є дві умови: по-перше, адміністрація одержує комісійні за послуги, пов’язані з реєстрацією; по-друге, корпорації забов’язані регулярно (один раз на рік) подавати звіт про свою діяльність. У 1948 р. Держава забов’язала кожну корпорацію вести книги обліку, котрі необхідні для одержання правдивої інформації про стан справ на підприємстві, а також для здійснення можливого контролю. Існує ще дуже багато формальностей щодо створення корпорацій.
Існує два види корпорацій: відкриті та закриті.
До відкритих належать ті корпорації, цінні папери яких купуються та продаються без попередньої згоди з боку керівництва фірми. Кількість власників таких підприємств практично не обмежена, але їх має бути мінімум 7. У закритих корпораціях всі або більша частина цінних паперів належать декільком особам, і лише незначний їх відсоток може бути проданий за згодою з керівництвом компанії.
Типовим прикладом закритих корпорацій є невеликі підприємства, що належать одній родині. Існують і великі фірми цього типу. Наприклад, автомобільна компанія Форда, котра зареєстрована як закрита корпорація, належала Генрі Форду та його родині й управлялася ними.
У Великобританії в назві фірми, котра зареєстрована як відкрите акціонерне товариство, мають бути присутніми слова „Публік Лімітед Компані” або абреві-
атура „PLC” . У назві закритих компаній з обмеженою відповідальністю останнім словом завжди має бути „Лімітед”.
Будь-яке акціонерне товариство формує свої грошові фонди за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. Проте співвідношення між ними визначається економічними і фінанси-вими завданнями кожної конкретної корпорації в кожний конкретний момент.
Внутрішні фонди формуються за рахунок грошових потоків від поточної під-приємницької діяльності, а також продажу частини активів. Грошові кошти, які одержує корпорація в результаті підприємницької діяльності, називаються грошовими потоками. Цей термін розкриває динамізм підприємницької діяльності. Грошові надходження йдуть безперервним потоком, тобто мають постійний характер.
Грошовий потік обчислюється як різниця між усіма надходженнями та видатками компанії, тобто валовий прибуток плюс амортизаційні відрахування. Внутрішні фонди можуть поповнюватися за рахунок продажу активів. У цьому випадку надходження мають випадковий характер.
Зовнішні фонди корпорація залучає шляхом: 1)боргу (випуску облігацій, одержання позичок у кредитних установах); 2)збільшення оплаченого капіталу, тобто капіталу власників. Фонди, що знаходяться в розпорядженні корпорації, витрачаються на:
1) виплату дивідендів по акціях;
2) інвестиції в основний капітал;
3) інвестиції в оборотний капітал;
4) погашення боргів або викуп акцій.
Слід усвідомлювати, що здатність компанії формувати фонди за поточними операціями в часі відділена від інвестування фондів. Тому інвесторам необхідна інформація не тіль-ки про рух прибутку, а й про всі фонди всередині фірми. Ці потоки фондів дають важливу інформацію про фінансовий стан корпорації.
1.3. Корпорації на порозі ХХI століття
Перші зразки акціонерних компаній (вони називались корпораціями) з’явилися ще за часів середньовіччя. Ними були міста, наділені правами самоврядування, університети й монашеські ордени, їх особливістю було те, що маючи активи, вони існували незалежно від своїх членів. У ХV столітті у Великій Британії, яка відома існуванням системи преце-дентного права, англійський суд сформулював унікальну рису цієї організаційної форми: законним став принцип обмеженої відповідальності, а в 1886 році ця норма юридично була закріплена у США.
Корпорації сучасного типу з’явилися у 1850 році в залізничній індустрії, а в 1880 році – у галузях, що виробляють споживчі товари. На сьогодні вони представлені не лише комерційними підприємствами, а й освітянськими, науковими, рекреаційними, благодій-ними і навіть релігійними організаціями. Великі й малі міста створюють подібні структу-ри. У країнах із розвинутою ринковою економікою деякі види діяльності центральних уря-дів також реалізуються через цю організаційно-правову форму, яскравим прикладом чого є Федеральна корпорація страхування депозитів у США.
Дослідження спеціалістів показують, що оберт великих підприємств зростає, росте їх кількість. Однак за рахунок випереджаючого зросту підприємств малого бізнесу їх питома вага в кількості підприємств не збільшується. В загальноприйнятому сприйнятті, коли мова про корпорації , під останнім маються на увазі саме великі підприємства , національ-ні та транснаціональні корпорації (ТНК), роль яких зростає в світовому господарстві. За останні 10 років частка внутрикорпораційних доставок в об’ємі експорту в закордонних філіях ТНК США зросла майже в два рази і склала 60%. Транснаціональним компаніям на-лежать 80% інтелектуального капіталу, близько 50% об’ємів виробництва і світової торгівлі.
Згідно з офіційними даними, на частку 100 крупніших корпорацій США припадає до 60% ВНП країни, 45% зайнятих, 60% інвестицій. Кожна з корпорацій включає в свій склад підприємства 25 галузей, 35 корпорацій роблять в 32 галузях, 10-в 50.
В складі економічно розвинених країн мається, як правило, кілька сот великих корпорацій і кілька тисяч малих і середніх за розміром оберту фірм, також збудованих за корпоративною ознакою. Саме господарство можливо уявити як каркас, складений із 100-200 крупних корпорацій з вертикально інтегрованими за кінцевою продукцією відділами або дивізіями. Ніші, вільні від інтересів крупних корпорацій, займають середні і малі підприємства (корпорації) або як формально самостійні організації. Вони співпрацюють з крупним бізнесом і одночасно конкурують з його підрозділами. Але головна сфера конку-ренції крупних корпорацій – світовий ринок і, перш за все, сектори нових технологічних принципів і нових технологій, в яких існує не тільки конкуренція, але й контроль за обме-женням розповсюдження нових технологічних принципів і технологій.
Сучасним крупним корпораціям характерні:
-диверсифікація. Об’єм власних робіт по функціональному комплексу досягає 80-90%. Широкий асортимент повно функціональної кінцевої продукції;
- -наявність п’яти або більше високих технологій;
- -малий об’єм міжкорпоративних зв’язків, складаючий 10-15% виробленого продукту в натуральному виразі.
Дивлячись на все те, що ми розглянули в цьому розділі, можна сказати, що корпорація забезпечує ефективне зростання рівня продуктивних сил, та сприяє швидкій адаптації до змін в економіці.
Розділ ll
2.1.Американські транснаціональні корпорації
в світовій економіці
Своєрідність теперішнього моменту розвитку світової економіки полягає в тому, що вона поступово знаходить властивості глобальної, хоча поки що і обмеженої за масшта-бами, саморегуляції. Найважливішим компонентом і водночас основним економічним ме-ханізмом загальних процесів глобалізації є транс націоналізація, зображуючи собою один з основних регулюючих контурів, забезпечуючих узгоджене функціонування світової еко-номіки у глобальному масштабі. Саме через транснаціональні корпорації (ТНК) і пов’яза-ні з ними транснаціональні банки (ТНБ) сьогодні протікають головні фінансові і товарні потоки. Про це й поговоримо далі.
2.2.Нові організаційні форми діяльності американських ТНК
Арсенал форм і методів, вживаних корпораціями США за кордоном, досить різноманіт-ний. Традиційною формою є створення закордонних філій. За останні 20 років їх кількість збільшилась у 2,3 рази і у 1997 році перевищило 22 тисячі.