По-перше, до червня 1985 р. інфляція, що все збільшується, створила настрій в найширших кругах населення щось зробити і зупинити інфляційний процес.
По-друге, люди зрозуміли, що зупинити інфляцію можна тільки шляхом жорстких мір, вони зрозуміли важливість цієї програми і повірили в її успіх. Більш того, факт, що американський уряд виділив під цю програму кредит в 1,5 млрд дол., підвищив довіру до неї як з боку уряду, який повинен був затвердити цю програму, так і з боку населення.
Інфляція здійснює негативний вплив на суспільство в цілому. Погіршується економічне становище: знижуються обсяги виробництва, оскільки коливання та зростання цін роблять непевними перспективи розвитку виробництва; відбувається перелив капіталу з виробництва в торгівлю та посередницькі операції, де швидший обіг капіталу та більше прибуток, а також легше ухилитися від сплати податків; розширюється спекуляція в результаті різкої зміни цін; обмежуються кредитні операції; зменшуються фінансові ресурси держави.
Виникає соціальне напруження в зв'язку з тим, що інфляція перерозподіляє національний дохід не на користь найменш забезпечених верств суспільства. Вона знижує реальні доходи (кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальний дохід), а отже і загальний рівень життя населення, якщо номінальний дохід буде відставати від росту цін. Особливо важкою є інфляція для осіб з фіксованими доходами: пенсіями, стипендіями, заробітною платою працівників бюджетної сфери. Крім того, інфляція знецінює заощадження громадян. В зв'язку з цим, щоб стримати різке падіння життєвого рівня, держава здійснює індексацію доходів, та податкових пільг. Розгортання інфляційних процесів призводить до такого загострення економічних та соціальних суперечностей, що держави починають вживати заходів для подолання інфляції та стабілізації грошового обігу. Основні форми боротьби з інфляцією - грошові реформи та антиінфляційна політика.
Грошова реформа - повне або часткове перетворення грошової системи, що здійснює держава з метою впорядкування та налагодження грошового обігу. Грошова реформа здійснюється різними методами (нуліфікація, реставрація, девальвація, деномінація) в залежності від економічного стану країни, ступеню знецінення грошей, політики держави.
Антиінфляційна політика - комплекс заходів державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією. Історично сформувались два основних шляхи такої політики: дефляційна політика (регулювання попиту) та політика доходів.
Варіанти антиінфляційної політики обираються в залежності від пріоритетів. Якщо ставилося завдання стримування економічного росту, то проводилась дефляційна політика, якщо метою було стимулювання економічного зростання, то перевага віддавалась політиці доходів. У разі, коли кінцевою метою було стримати інфляцію будь-якою ціною, - паралельно використовувались обидва методи антиінфляційної політики.
Індексація (повна або часткова) означає компенсацію збитків у результаті знецінення грошей. Спочатку цей метод застосовувався в кінці 40-х - початку 50-х років при інфляції, яка була викликана переходом від військової економіки до нормальних ринкових умов. Знову індексація стала застосовуватися в 70-і роки в зв'язку з розгортанням галопуючої інфляції.
Особливою формою боротьби з інфляцією, яку використовували деякі країни (Ізраїль) при галопуючій інфляції, є "шокова терапія". Суть її полягає в стимулюванні розвитку ринкових відносин, вільному ціноутворенні, відмові від регулювання цін і, як результат, в зниженні (на початковому етапі) життєвого рівня населення. Але як показала практика при правильному підході шокова терапія виправдовує себе.
Таким чином, мета антиінфляційної політики держави полягає в тому, щоб встановити контроль над інфляцією і досягти прийнятних її темпів для народного господарства. Важливим завданням в боротьбі з інфляцією є подолання економічного спаду, кризи неплатежів, зниження інвестиційної активності, формування стабільної ринкової інфраструктури. Оздоровлення економіки пов'язане з підтримкою пріоритетних галузей народного господарства, стимулюванням експорту продукції, виваженою протекціоністською політикою і валютною політикою, що сприяє вирішенню питань конкурентоспроможності вітчизняних товарів.
Інфляція - процес знецінення грошей унаслідок надмірної емісії та переповнення каналів обігу грошовою масою. Інфляція традиційно існує у двох видах: як інфляція попиту і витрат. Інфляція попиту може бути ініційована або зростанням якогось елемента сукупних витрат (найчастіше - збільшенням державних витрат), або ж зростанням грошової маси. Інфляція витрат спричиняється раптовим підвищенням цін на елементи виробничих витрат: сировину, енергоносії, працю. Інфляцію витрат називають "шоком пропозиції", бо у цьому разі зростання цін поєднується із скороченням випуску.
Втрати від інфляції поділяють на дві групи: спричинені передбачуваною і непередбачуваною інфляцією. Втрати від непередбачуваної інфляції є більш вагомими. Особливо обтяжливі для суспільства наслідки гіперінфляції.
Традиційні антиінфляційні заходи - це контроль над зарплатою та цінами, індексація доходів, політика податкового регулювання та заходи, що дістали назву "концепції пропозиції".
В середині 80-х років в ізраїльській економіці спостерігались значні темпи інфляції (до 27% в місяць). Проте ізраїльському уряду, завдяки стабілізаційній програмі (”шокової терапії”) вдалось знити річний темп інфляції з 500% до 20%. Це була надзвичайно успішна програма, аналогів якої не багато в світовій практиці.
Основні форми боротьби з інфляцією - грошові реформи та антиінфляційна політика
1. Опарін В.М. "Фінанси" (Загальна теорія). - K.: КНЕУ 1999.
2. Філімоненков О.С. "Фінанси підприємств". - К: "Ніка-центр" 2002.
3. Гриньова В.М. "Фінанси підприємств". -К: "Знання-Прес" 2006.