Інноваційна діяльність підприємств: стан, проблеми й ефективність здійснення (стр. 2 из 12)
Відповідно до механізму операційного фінансового аналізу зі зростанням фіксованих витрат поріг рентабельності, як правило, зміщується вправо по осі абсцис. За незмінних обсягів продажу продукції така ситуація може призвести до зменшення запасу фінансової стійкості підприємства, що і показано на рисунку. Маса прибутку від операційної діяльності підприємства у межах прийомів фінансового аналізу "витрати-обсяги-прибуток" визначається так:
де КМД - коефіцієнт маржинального доходу;
де МД - обсяги маржинального доходу підприємства.
Тобто обсяги операційного прибутку залежать як від розмірів запасу фінансової стійкості підприємства, так і від величини коефіцієнта маржинального доходу, який, у свою чергу, залежить від структури операційних витрат підприємства.
У наведеному на рисунку варіанті обсяги прибутку від операційної діяльності після впровадження інвестиційно-інноваційної програми, за умови зменшення запасу фінансової стійкості підприємства, зросли. Ця ситуація пояснюється тим, що збільшення фіксованих витрат у частині вартості впроваджених нововведень і використання сучасного менеджменту забезпечили гаку інтенсивність зменшення частки змінних витрат, що абсолютні обсяги зменшення змінних витрат перевищили обсяги зростання фіксованих витрат. Виходячи із залежностей, наведених на рисунку, обсяги прибутку від операційної діяльності підприємства до і після впровадження інвестиційно-інноваційної програми можна визначити таким чином:
де ПБ, ПП - відповідно обсяги операційного прибутку підприємства до й після впровадження інвестиційно-інноваційної програми.
Напрями й обсяги зміни фінансових результатів діяльності підприємства після впровадження програми можуть бути визначені так:
де ΔП - фінансовий результат (прибуток чи збиток) діяльності підприємства після впровадження інвестиційно-інноваційної програми; tg α0 - tg α1 = ΔЗ - зменшення рівня змінних витрат у розрахунку на 1 грн. реалізованої продукції після впровадження інвестиційно-інноваційної програми; F1 - F0 = ΔF - обсяги зростання фіксованих витрат після впровадження інвестиційно-інноваційної програми.
Як було зазначено раніше, умовою ефективності впровадження інвестиційно-інноваційних програм є випереджувальне зростання фінансових результатів відносно зростання ресурсів і витрат [9]. Таку умову ефективності інвестиційно-інноваційних програм характеризує коефіцієнт випереджувального зростання фінансових результатів, який для розглянутого варіанта програми може бути такий:
де KВ - коефіцієнт випереджувального зростання фінансових результатів упровадження інвестиційно-інноваційних програм.
Звернемо також увагу на те, що до розгляду відносно практичної реалізації беруться ті з інвестиційно-інноваційних програм, для яких коефіцієнт випередження фінансових результатів більший за одиницю.
Отже, обґрунтування рішень щодо практичного впровадження інвестиційно-інноваційних програм потребує детального аналізу широкого кола показників, зокрема якості технічних нововведень, обсягів капіталовкладень, схем їхнього фінансування й окупності. Визначальним тут є фінансово-економічний аналіз умов впровадження і результатів інвестиційно-інноваційних програм.
Комплексний фінансовий аналіз рівня їхньої ефективності тісно пов'язаний із визначенням звичайного й дисконтованого періоду окупності, чистої теперішньої вартості грошових потоків, рівня звичайної та модифікованої внутрішньої норми прибутку. Серед цих методів важливе місце посідає і прийом фінансового аналізу "витрати-обсяги-прибуток", який на попередніх стадіях дає змогу отримувати прогнозно-діагностичні оцінки можливого рівня фінансової ефективності впровадження інвестиційно-інноваційних програм на підприємствах, що конче потрібно для кращої адаптації суб'єктів господарювання до здорових ринкових відносин [12]. .
В Україні джерелом інвестицій на 80% є власні кошти підприємств. Тільки 11% цих коштів спрямовується на освоєння нової продукції, а решта - на капітальні вкладення. Створений у 1992 році Державний інноваційний фонд мав на меті фінансувати освоєння нової продукції, однак статистика свідчить про вкрай низький рівень державного фінансування (1,9%).
На сьогодні Держіннофонд реорганізовано в Українську державну інноваційну компанію, покликану стимулювати інноваційну діяльність підприємств. Проте фіксований відсоток відрахувань від валового доходу не може сприяти розробкам нової продукції на підприємстві. Такого роду стимулювання повинне мати непрямий характер. Особливо популярні у цьому плані вільні економічні зони (у Харкові - Спеціальний режим інвестиційної діяльності - СРІД). Суть функціонування такої зони полягає у звільненні від низки податків підприємств, що є об'єктами інвестицій. Так прибуток, отриманий у результаті інвестування, перші три роки не оподатковується, що стимулює підприємство реінвестувати цей прибуток у власне виробництво [16].
Аналіз інвестиційних заявок підприємств міста Харкова свідчить про тенденцію вкладення більшої частини отриманих інвестицій (57%) в оновлення основних фондів, що значно збільшує можливості виробництва нової продукції. Умовами прийняття інвестиційного проекту є термін окупності, менший за період реалізації проекту, й внутрішня норма рентабельності, більша за прийняту ставку дисконтування. Вхідним бар'єром у так звану інвестиційну зону є прийнята на рівні 20-25% ставка дисконтування, до якої входять 14-відсотковий рівень банківського відсотка за валютними вкладами, рівень інфляції та ризик-премія. Інвестиційні проекти розроблюються також виходячи з періоду дії більшості пільг - до шести років. Таким чином, підприємства, основним напрямом вкладення інвестицій яких є основні фонди, змушені за шість років забезпечити рентабельність, вищу за середній рівень по галузі, що є досить складним завданням. Співвідношення різних показників діяльності підприємств - учасників СРІД у межах інвестиційних проектів подано в таблиці.
З неї видно, що важливими показниками, які впливають на внутрішню норму рентабельності підприємства у межах інвестиційного проекту, а також протягом терміну окупності проекту, є розмір інвестицій і, відповідно, їхня питома вага у загальній вартості майна підприємства. Лінійна залежність між внутрішньою нормою рентабельності й розміром інвестицій свідчить про те, що розраховані підприємствами показники мають скоріше нормативний характер, ніж відбивають реальні прогнози. Це виходить також із розрахунку внутрішньої норми рентабельності із зростаючим підсумком в інвестиційних заявках підприємств, тобто бажання підприємств завищити свій запас фінансової міцності [16].
Таблиця 1.1. Деякі показники діяльності підприємств - учасників СРІД
| Назва підприємства | Обсяг інвестицій дол. США | Основні напрями використання, % | Внутрішня норма рентабельності, % | Термін окупності, років | Питома вага інвестицій в обсязі власного майна підприємства | ||
| основні фонди | обігові кошти | ||||||
| НВО "Електроважмаш" | 11490000 | 24,2 | 43,2 | 22 | 7,4 | 2,06 | |
| ВАТ "Турбоатом" | 11466764 | 52 | 35 | 16,75 | 4,8 | 0,081 | |
| ВАТ "Завод їм. Фрунзе" | 3017000 | 81 | 0 | 13,25 | 9,07 | 0,171 | |
| ВАТ "Електромашина" | 3134905 | 28,71 | 22,97 | 40,29 | 4,5 | 0,545 | |
| Харківський вагонобудівний завод | 300000 | 21.1 | 49,13 | 21,25 | 3,2 | 0,169 | |
| AT “ХарП” | 20060000 | 27,5 | 22 | 34,1 | 5,1 | 0,676 | |
| фірма "Брокер" | 2058300 | 88,4 | 11,6 | 47,24 | 1,8 | 3,08 | |
| AT “Росс” | 3000000 | 58,24 | 0 | 25,24 | 5,9 | 15,958 | |
| Харківська панчішна фабрика | 1000000 | 44,8 | 55,2 | 16,7 | 3,4 | 12,62 | |
| Підприємство "Агросинтез" | 1500000 | 93 | 7 | 29,24 | 4,8 | 7,92 | |
| ДКП "Харківкомуночиствод" | 2350000 | 68,1 | 7,4 | 25,24 | 4,9 | 0,15 | |
| ВАТ "фабрика театрального реквізиту" | 501560 | 65 | 30 | 27,8 | 4 | 1,78 | |
| Компанія кольорової поліграфії | 3240000 | 73,2 | 6,65 | 23,24 | 5,33 | 1 | |
| Поліграфічне об'єднання "Фоліо-Плюс" | 900000 | 72,2 | 16 | 45,24 | 3,55 | 17,08 | |
На рис.2 також простежується лінійна залежність між питомою вагою інвестицій у вартості підприємства й зростанням терміну окупності. Із рисунка видно, що із зростанням питомої ваги інвестицій у загальній вартості підприємства (тобто із зростанням незабезпечених інвестицій) термін окупності збільшується. З іншого боку, підприємства, інвестиційні кошти яких "розпорошилися" за статтями "Основні фонди" (див. рис.3), "Обігові кошти", "Ремонт і модернізація наявного обладнання", мають значно менший термін окупності проекту й кращі економічні показники. Це свідчить про дефіцит обігових коштів, але аж ніяк не про інвестиції в інновації, оскільки базою інновації, як відомо, є оновлення основних фондів, упровадження прогресивних технологій, наукові розробки.