Таблиця 1
Класифікація інновацій
| № п/п | Класифікаційна ознака інновацій | Класифікаційні угрупування інновацій |
| 1 | Область застосування | Управлінські, організаційні, соціальні, промислові і т.д. |
| 2 | Отримані в результаті науково-дослідних розробок | Наукові, технічні, технологічні, конструкторські, виробничі, інформаційні |
| 3 | Темпи здійснення | Швидкі, сповільнені, зростаючі, затухаючі, рівномірні, стрибкоподібні |
| 4 | Ступінь інтенсивності | "Бум", рівномірна, масова, слабка |
| 5 | Масштаби | Трансконтинентальні, транснаціональні, регіональні, великі, середні, дрібні |
| 6 | Результативність | Висока, низька, стабільна |
| 7 | Ефективність | Економічна, соціальна, екологічна |
По ступеню ринкової новизни розрізняють інновації для світової галузі, для галузі в країні, для даного підприємства або для групи підприємств [13, ст.9].
Існують такі типи інновацій:
- за глибиною змін, що вносяться, - радикальні (базові), поліпшуючі, модифікаційні (приватні);
- за ступенем розповсюдження - одиничні і дифузні;
- за місцем у виробничому циклі - сировинні, такі, що забезпечують (технологічні), продуктові;
- за захватом очікуваної частки ринку - локальні, системні, стратегічні;
- за інноваційним потенціалом і ступенем новизни - радикальні, комбінаторні, удосконалювальні.
Комплексний характер інновацій, їх різноманітність і різносторонність вимагають серйозної розробки і обґрунтованої класифікації.
1.3 Особливості і задачі організації інноваційного процесу
Інноваційні процеси тієї або іншої спрямованості здійснюються у всіх сферах соціальної і економічної діяльності держави в рамках підприємств і установ різних форм власності. Головним ресурсом, що залучається в ІП, є людина. Успіх інновацій залежить як від цивільної позиції, так і від науково-технічної компетенції персоналу, від творчої активності, стимуляції і мотивації окремих співробітників.
На фірмах і підприємствах ІП повинні охоплювати інформаційну, наукову, проєктно-конструкторськую і виробничу діяльність. Велика роль в здійсненні ІП відводиться також економіко-управлінській і соціально-культурній діяльності. По значущості, трудомісткості, кваліфікації фахівців переважає наукова і проектна діяльність.
Організація ІП в рамках наукових і проектних установ багатоваріантна. По характеру виконуваних робіт можна виділити чотири групи чинників:
- відмінність і послідовність виконання досліджень і розробок;
- структура ресурсів;
- терміновість і швидкість розгортання робіт;
- організаційні зв'язки [13, ст.10].
Матеріально-технічна база наукових і проектних розробок - виключно важливий і найбільш динамічний елемент ІП.
Раціональна організація і управління ІП залежать від оптимального поєднання величини витрат на створення інновацій, термінів їх реалізації, а також ринкових параметрів (можливостей).
Зарубіжний і вітчизняний досвід роботи наукових і інноваційних організацій дозволяє класифікувати їх залежно від сфери діяльності (табл. 2).
Таблиця 2
Сфери організаційної діяльності ІП
| Сфера діяльності | Організації |
| Державне управління | Міністерства і відомства (оборона, суспільний порядок, охорона здоров'я, соціальне забезпечення і т. д.); місцеві органи влади і самоврядування; некомерційні (неприбуткові) організації, які фінансуються і контролюються урядом, які займаються дослідницькою діяльністю соціальних і адміністративних функцій держави |
| Підприємницька | Організації, підприємства, фірми, діяльність яких пов'язана з виробництвом продукції і наданням послуг з метою продажу (зокрема підприємства державної власності) |
| Вища освіта і наука | Всі вузи незалежно від джерел фінансування або правового статусу; научно-дослідницькі, експериментальні станції і клініки, асоційовані з вузами або керовані ними; організації, обслуговуючі вузи, що входять в систему вищого і среднього утворення |
| Часта некомерційна (неприбуткова) | Професійні союзи і суспільства, асоціації, суспільні і добродійні організації, фонди (окрім фондів, які більш ніж на 50 % фінансуются державою); приватні індивідуальні організації |
РОЗДІЛ 2 ІННОВАЦІЙНА АКТИВНІСТЬ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР В УМОВАХ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ
Під інноваційно активним підприємством розуміють підприємство, що займалось інноваційною діяльністю. Аналіз інноваційної сфери української промисловості вказує на її кризовий стан. Уникнути його можливо лише відновлюючи самостійний науково-технічний розвиток. На сьогодні вбачається два напрямки інноваційного розвитку країни: з акцентом на першочерговий розвиток наукоємного виробництва на базі ВПК або ж першочерговим розвитком цивільних галузей, споживчого сектору. Необхідно відзначити, що перевагу необхідно надати споживчому сектору.
Для стимулювання інноваційної діяльності у промисловій галузі необхідні: мотивація працівників до інноваційної діяльності, зменшення міграції вчених; законодавчі зміни у галузі інноваційної діяльності щодо пільг і стимулів (зниження податків до підприємств, які розвиваються; удосконалення амортизаційної політики); розширення джерел фінансування; тісна співпраця з іноземними підприємствами, обмін досвідом; активізація діяльності технопарків шляхом державної підтримки; розширення практики надання інноваційним підприємствам середньострокових кредитів із зниженням процентної ставки [4, с.114].
Однією з найактуальніших проблем вітчизняної економіки є підвищення конкурентоспроможності промисловості на основі її технологічного переоснащення й розвитку наукоємних галузей виробництва. Тому виникає гостра потреба в одержанні підприємствами доступу до передових технологій.
Водночас підвищення ступеня відкритості національної економіки поряд із посиленням інтеграційних процесів у світовій економіці супроводжується загостренням конкуренції, що зумовлює необхідність пошуку ефективних шляхів просування продукції вітчизняних товаровиробників на ринку, переважно інноваційної, оскільки традиційні її види здебільшого неконкурентоспроможні.
Інноваційна спрямованість економічного розвитку змінює його основу, що потребує високої концентрації матеріальних і фінансових ресурсів, а також підвищеної уваги до використання інтелектуальних ресурсів [6, с. 23].
Аналіз наукових праць підтверджує актуальність і важливість дослідження згаданої проблеми і пошуку шляхів її розв’язання.
За минулий період вжито низку заходів для регулювання й стимулювання інноваційної діяльності, створено механізми державного фінансування інновацій, зокрема й інфраструктури інноваційної діяльності. Однак головною проблемою залишається недосконалість зв’язків між розробниками й споживачами нововведень, тобто головними учасниками інноваційного процесу, низька мотивація і для розробки, і для фінансування інновацій, що є наслідком інформаційної непрозорості цього процесу.
Характерна ознака нинішнього етапу розвитку економічно розвинених країн — пріоритети в галузі технологій. Це етап становлення нового підходу до формування й реалізації національної політики науково-технічного, промислового й інноваційного розвитку з метою швидкого нарощування обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції і на внутрішньому, і на зовнішніх ринках [14, с.152].
Нині інноваційна діяльність у технологічній сфері здійснюється переважно на промислових підприємствах, а також в організаціях малого бізнесу. Під час вивчення інноваційної діяльності основна увага приділяється дослідженню промислових підприємств, оскільки саме промисловість є основним споживачем створюваних технологічних інновацій.
Нові макроекономічні умови сприяють інноваційній діяльності підприємств, особливо орієнтованих на внутрішній ринок, що різко підвищило конкурентоспроможність їхньої продукції порівняно з імпортною. Підприємства, що працюють на міжнародний ринок, змогли використати нові можливості незначною мірою. У таких умовах виробництва почали здійснювати технологічні нововведення з метою підвищення конкурентоспроможності своєї продукції на світовому ринку. Істотно підвищився їхній інтерес до вітчизняної техніки й вони активніше зверталися до вітчизняних виробників.
У дослідженнях, присвячених обговорюваній проблематиці, завжди роблять спроби обґрунтувати зв’язок рівня інноваційної активності з галузевою приналежністю, розмірами підприємств, їхнім територіальним розташуванням, формою власності. Результати досліджень свідчать, що найвищою інноваційною активністю характеризуються підприємства машинобудування й металообробки. Рейтинг їхній за рівнем інноваційної активності залишається незмінним протягом останніх років.
Вплив чинника форми власності, а також розміру підприємства на рівень його інноваційної активності вивчено недостатньо, хоча вища інноваційна активність характерна переважно для великих підприємств, що мають можливості використання оборотних коштів для реалізації технологічних інновацій. У структурі підприємств такого типу зазвичай є власні наукові й проектно-конструкторські підрозділи. Водночас дослідженнями встановлено, що найкращі умови для впровадження інновацій мають підприємства середнього розміру, бо їм легше мінімізувати витрати й регулювати чисельність, домагаючись адекватного обсягу завантаження потужностей [8, ст. 187].