• надзвичайно високий рівень економічної злочинності та загальної криміналізації суспільства;
• організаційні, з яких найвагоміші — фактична відсутність спільної із західними країнами системи подання і обгрунтування ділових пропозицій, бізнес-планів, інвестиційних програм, їх практична невідповідність загальноприйнятим світовим стандартам, як за формою, так і за змістом та ін.;
• недостатня відпрацьованість в Україні механізмів обслуговування іноземних інвестицій та їх ув'язки з процесами приватизації, а також системи моніторингу інвестиційного клімату в країні та недостатня розгалуженість інфраструктури за регіонами і низька відносно світового рівня кваліфікація конкретних виконавців;
• економічні — відсутність високоефективного та автономного недержавного сектору економіки (наприклад, Європейський банк реконструкції і розвитку не менш як 60% інвестицій, призначених для конкретної' країни, спрямовує винятково в недержавний сектор);
• неплатоспроможність великої кількості українських підприємств, низький рівень відповідальності щодо дотримання договірних умов тощо;
• невисока купівельна спроможність більшості населення України.
Україна сьогодні переживає інвестиційну кризу приплив іноземного ка-піталу в її економіку за світовими мірками дуже незначний і не відповідає потребам країни в інвестиціях. Аналіз стану інвестиційного процесу дає змогу зазначити ряд його характерних особливостей:
• багато виробничих потужностей не можуть бути використаними: значна частина основних виробничих фондів зношена і потребує заміни найближчим часом; для випуску конкурентоспроможної продукції потрібно створення нових потужностей . Для реального процесу інвестування необхідна стабілізація багатьох параметрів (обмеження інфляції, стабілізація цін і валютних курсів, зменшення інвестиційних ризиків, зміцнення інститутів державної влади, створення ефективної інфраструктури ринку цінних паперів тощо);
• держава повинна стимулювати трансформацію накопичень в інвестиції, спрямування коштів із сфери фінансових спекуляцій на інвестиції у виробничі галузі економіки;
• ефективне залучення інвестицій потребує створення досконалих правових засад і ефективної ринкової інфраструктури.
Головні, з погляду автор», особливості інвестиційного середовища, що обмежують надходження іноземних інвестицій в українську економіку, полягають в наступному. Основні причини гальмування інвестиційних процесів — це економічні і соціально-політичні обставини, що склалися. Іноземні інвестори сприймають Україну як країну з виключно високими ризиками. Причому усі групи інвестиційних ризиків (соціально-політичні, внутрішньо-1 зовнішньоекономічні) и уяві зарубіжних інвесторів постійно погіршуються)(5).
Соціально-політична нестабільність — один з основних факторів, який гальмує інвестиційну діяльність. Суперництво різних зацікавлених груп і політичних сил навколо економічної реформи (її масштабів, темпів, черговості тощо) не сприяє створенню необхідних умов для функціонування надійної системи регулювання цієї діяльності
До того ж відсутні адекватна структурна політика в інвестиційній сфері, довгострокові і стабільні «правила гри» (щодо податків, митного режиму, реінвестування, репатріації прибутків тощо).
Для активного залучення іноземних інвестицій необхідно досягти стабілізації економічного середовища і перш за все — комплексу законодавчих актів, які регулюють підприємницьку діяльність, утому числі із залученням іноземного капіталу Зараз більшість інвесторів (діючих і потенційних) головним чином — дрібні капіталовкладники, які шукають швидкого прибутку. Солідні інвестори, котрих потребує Україна і могла б потенційно залучати, чекають суттєвого поліпшення інвестиційного оточення.
В цьому питанні вирішальна роль належить Верховній Раді України, авторитет якої в очах іноземних політиків і бізнесменів зростатиме після прийняття низки відповідних законів. Однак треба мати на увазі, що теперішня законодавча база регулювання ринкової економіки, в тому числі і інвестиційної політики в Україні, перебуває в процесі розвитку [6).
Отже заохочення іноземних інвесторів має стати органічною складовою інвестиційної політики. Держава повинна передбачити низку узгоджених рішень уряду щодо реформування державної економічної політики, спрямованої на економічне зростання та досягнення необхідного рівня інвестиційної діяльності всіх підприємницьких структур, а також реалізації таких дій;
• вжиття дієвих заходів з розширення попиту на продукцію вітчизняного товаровиробництва як запоруки ефективності здійснення інвестиційних проектів; розвиток внутрішнього ринку та його інфраструктури має призвести до суттєвого зменшення стимулів спекулятивної діяльності;
• проведення амністії некримінальних "тіньових" капіталів, яка позбавить підприємців необхідності здійснювати "псевдоімпорт капіталу", а державу — створювати для цього додаткові пільги;
• повне або значне звільнення від податків на прибуток, що реінвестується;
• запровадження митних пільг та пільг щодо сплати ПДВ на конкретний обмежений перелік товарів, які мають суто виробниче призначення або передбачені інвестиційним проектом • сприяння розвиткові малих підприємств, утому числі — на засадах іноземних інвестицій, у галузях, визначених як пріоритетні, для полегшення виходу на ринок, здобуття досвіду, необхідного для масштабнішого інвестування;
• стимулювання розвитку фондового ринку, кредитних, інвестиційних фондів та інших фінансових інститутів, що повинні забезпечити можливість корпоративного (спільного) фінансування інвестиційних проектів вітчизняними та зарубіжними інвесторами:
• забезпечення послідовності та прозорості державної стратегії і тактики економічної політики, формування інститутів гласного впливу підприємницьких структур на процес прийняття рішень;
• безумовне скасування пільг, які стосуються засобів нстарифного регулювання внутрішнього ринку, зокрема — системи стандартизації та сертифікації, відповідності і безпеки продукції; це з одного боку сприятиме підвищенню безпеки підприємницької діяльності, а з іншого — дасть змогу ретельніше контролювати рух товарів через митні кордони України навіть за наявності пільг зі сплати мита та акцизів.
Слід пам'ятати, що вивозячи капітал за національні кордони, його власники керуються такими мотивами:
• зниженням собівартості та підвищенням конкурентоспроможності продукції внаслідок диверсифікації виробництва, підвищення ефективності корпорації та економії на масштабах; раціоналізацією окремих операцій, зменшенням податкового навантаження;
• отриманням доступу до природних чи людських ресурсів для надійного забезпечення власного виробництва;
• подоланням Імпортних бар'єрів та завоюванням нових ринків збуту своєї продукції, встановленням контролю над цими ринками, диверсифікацією форм конкурентної боротьби на них;
• міркуваннями геостратегічного характеру: посідання перспективно вигідної позиції відносно джерел ресурсів, ринків збуту, ресурсних потоків тощо, в тому числі — з метою створення підґрунтя для здійснення політичного впливу на країну-реципієнта на державному рівні;
• прагненням економічного знищення реальних або потенційних конкурентів.
Для проведення адекватної політики щодо регулювання діяльності іноземних інвесторів в Україні слід насамперед визначити співвідношення інтересів конкретного інвестора та країни його базування і інтересів краши-рецилієнта та її суб'єктів господарювання, визначити категорію "добросовісної інвестииції, за якої ці інтереси набувають взаємного узгодження
Відповідно, інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, для реалізації яких інвестори претендують на одержання додаткових пільг та гарантій, мають бути представленими лише "добросовісними" інвесторами і належати до встановлених державною пріоритетних сфер соціально-економічного розвитку, а саме мати довгострокове спрямування, бути орієнтованими на високий рівень реінвестування прибутку; сприяти створенню нових робочих місць на підприємствах, які здійснюють інвестиції, і в економіці України загалом; передбачати високий ступінь використання сировини, комплектуючих, обладнання українського виробництва, раціональне використання сировинної бази України і зниження імпортозалежносгі; сприяти розвиткові експортного потенціалу; технологічному та інноваційному аспектам розвитку країни, впровадженню сучасних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій розвиткові українських торговельних марок і технологій; пом'якшувати міжгалузеві та міжрегіональні диспропорції внутрішніх ринків України.
Спеціальні заходи щодо стимулювання припливу іноземних інвестицій мають передбачати:
• зниження рівня оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями за перевищення певного розміру інвестицій, збільшення зайнятості;
• введення жорсткішого регулювання процесу репатріації капіталу, обмеження тієї його частки, яку дозволено для репатріації;
• розвиток практики надання гарантій під іноземні кредити та страхування ризиків комерційними банками та їхніми об'єднаннями шляхом створення відповідної інфраструктури;
• розробку дійових механізмів публічного контролю над наслідками діяльності іноземних інвестицій, вкладених на пільгових умовах, дотримання інвестиційних зобов'язань; варто запровадити персональну відповідальність урядовців за терміни і напрями використання іноземних інвестицій, з яких надано пільги, а також широке інформування про цс громадськості: