Вдосконалення податкового законодавства, передбачене проектом Податкового кодексу України, має на меті створення умов для подальшого інтегрування України до світової спільноти,адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
Це документ, у якому передбачені стратегія та шляхи реформування податкової системи України і який являє собою комплекс радикальних заходів, спрямованих насамперед на стимулювання економічного росту України.
З метою зниження податкового навантаження на платників податків у проекті Податкового кодексу запропоновано знизити з 30 до 25 процентів ставку податку на прибуток підприємств.
Замість діючих п'яти ставок оподаткування доходів громадян - 10,15,20,30 і 40 процентів передбачається введення лише трьох ставок - 10, 15 і 25 процентів. Гранична ставка пропонується на рівні ставки оподаткування прибутку підприємств • 25 процентів. При цьому помітно розширено діапазон шкали доходів для оподаткування за мінімальною ставкою 10 процентів.
Розмір ставки податку на додану вартість пропонується знизити з 20 до 17 процентів.
Таким чином, проект Податкового кодексу, який готується до третього читання,усього передбачає 21 вид податків і зборів (без обов'язкових відрахувань у державні соціальні фонди), проти 39, передбачених нині діючою системою оподатковування.
Зниження податкових ставок і, зокрема, ставки податку на прибуток підприємств, буде безпосередньо сприяти залученню в економіку інвестицій як вітчизняних так і іноземних інвесторів. Крім того, у проекті Кодексу не передбачене будь-яке вилучення амортизаційних відрахувань суб'єктів підприємницької діяльності.
Одним із важелів, спрямованим на активізацію інвестиційної діяльності, є створення спеціальних (вільних) економічних зон різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі та туристсько-рекреаційні зони тощо. Тому, проектом Податкового кодексу збережена можливість
застосування спеціальних пільгових режимів оподатковування для суб'єктів підприємницької діяльності вільних економічних зон. Це сприятиме активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів, постачань на внутрішній ринок високоякісної продукції і послуг,упровадженню нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшенню використання природних і трудових ресурсів, прискоренню соціально-економічного розвитку України.
У Кодексі передбачені також сприятливі умови для залучення міжнародної технічної допомоги, стимулювання розвитку транзитних послуг, розробки і видобутку корисних копалин та ін.
Істотним стимулом для залучення іноземних інвестиційних ресурсів є передбачена в проекті Кодексу норма, яка дозволяє відносити на валові витрати платника витрати по страхуванню:
- ризику втрати врожаїв;
- транспортування продукції;
• цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що знаходяться в складі основних фондів платника податку;
- кредитних і інших комерційних ризиків платника податку.
У разі його прийняття, в нашій держав: буде запроваджено оптимальну, чітку, прозору систему оподаткування, зробить стабільним податкове законодавство, а це в свою чергу сприятиме діяльності української легальної економіки, зробить її привабливішою для вітчизняних та іноземних інвесторів.
Безумовно сприятиме підвищенню інвестиційної діяльності і прийнятий нещодавно Закон України від 04.07.2002 >6 40 - IV "Про інноваційну діяльність", яким передбачено пільгове оподаткування об'єктів інноваційної діяльності,пов'язаних з виконанням інноваційних проектів.
МОНІТОРИНГ ІНВЕСТИЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА В УКРАЇНІ
В Україні відбуваються всебічні економічні перетворення, що потребує залучення довгострокового капіталу стратегічних іноземних інвесторів. Однак іноземні інвестиції потрібно розглядати як стимулятор економічного розвитку та політичної стабілізації за умов, якщо основні напрями інвестиційних процесів знаходяться в руслі загальної економічної стратегії держави.
Однією з проблем становлення інвестиційного середовища є його стабілізація, що набуває особливого значення. Іноземні інвестиції здатні позитивно впливати на платіжний баланс країни, рівень зайнятості населення, структурну перебудов)' економіки, впровадження новітніх технологій та ін.
Отже обов'язкова і об'єктивно необхідна умова виходу України з економічної кризи — це наявність коштів, потрібних для уникнення бюджетного дефіциту та для активної інвестиційної діяльності у сфері виробництва. Активізація цієї діяльності в Україні — вкрай важливе завдання, розв'язання якого в умовах, що склалися, неможливе без ефективного державного втручання. Саме держава відповідає за створення сприятливого інвестиційного середовища, тому подальший розвиток загальноекономічної ситуації в Україні значною мірою залежатиме від результативності державної інвестиційної політики і від ступеня зміни на краще несприятливих тенденцій, накопичених у сфері інвестування.
Аналіз останніх досліджень і публікацій відомих науковців — В. Іейця, Б. Кваснюка, А. Яценко, О. Завгородньої, В. Тарасович [1-6] та інших визначає низку заходів, які передусім потрібні для подолання взаємної недовіри між іноземними інвесторами, місцевими підприємцями та урядом. Серед основних факторів, що заважають цьому, можна зазначити такі
• орієнтація українського уряду на залучення фінансових ресурсів переважно від міжнародних фінансових організацій (МВФ, МБРР), що призводить до недооцінки необхідності стимулювання дій приватних іноземних інвесторів;
• домінування урядової політики в Україні та вплив на неї політико-економічних угруповань, орієнтованих на отримання не економічного прибутку, а рентних доходів, що стимулює закритість та викликає негативне ставлення до "чужинців": як національних, так і іноземних потенційних інвесторів;
• в урядових структурах та на регіональному рівні управління зберігається поділ інвесторів на "своїх" (вітчизняних) та іноземних; одначе зрозуміло, що сьогодні від бюрократичного свавілля потерпають як перші, так і другі.
Іноземні інвестори лобіюють активізацію трансформаційних процесів, розраховуючи на те, що в більш знайомому середовищі їм буде легше працювати. Почасти це відповідає дійсності, адже підприємства з прямими іноземними інвестиціями (ПП) не потерпають від дефіциту фінансових ресурсів та оборотного капіталу, мають досконаліший порівняно з українськими рівень поточного та стратегічного аспектів менеджменту.
Проте останнім часом почали складатися умови, за яких вітчизняний стратегічний та іноземний інвестори можуть стати потенційними союзниками у питанні формування нового бізнес-середовища, сприятливого для відтворення капіталу.
Іноземці, що прагнуть інвестувати свій капітал в українську економіку з мстою здобуття конкурентних переваг у світовому просторі, переважно зацікавлені в створенні сприятливих умов для розвитку національного товаровиробництва, оскільки їхні технологічні процеси, як правило, передбачають міцну співпрацю з українськими підприємствами різних галузей економіки. Водночас реалізація їхньої продукції відбуватиметься здебільшого на світовому ринку, тож українські підприємства навряд чи розглядатимуться цими інвесторами як конкурентні [4].
Сьогодні іноземні інвестори як легальні платники податків намагаються вступити у відкритий діалог із владою та | переконати її у необхідності перегляду всього комплексу питань, який стосується інвестиційної активності та ведення бізнесу в Україні.
Мета статті. Таким чином, існує нагальна потреба в стратеги, що має бути спрямованою на суттєві зрушення у стосунках з потенційними та діючими інвесторами, які нарешті забезпечили б підпорядкування іноземних інвестицій потребам структурної перебудови вітчизняної економіки та прискореного економічного зростання
Проте активізацію іноземного інвестування можна розглядати лише як наслідок пожвавлення економіки, але не як його причину. Відповідно для залучення іноземних інвестицій необхідно перш за все вирішити проблеми макроекономічної стабілізації та активізувати дію всіх важелів економічного стимулювання інвестиційної діяльності безвідносно до національної належності інвестицій.
Необхідно зазначити, що обсяг іноземних інвестицій в українську економіку зумовлений з одного боку позитивними факторами, що збільшують потік інвестицій, з іншого — факторами, що стримують цей потік, До перших можна віднести такі, що роблять Україну привабливою в очах іноземних інвесторів:
• дешева та висококваліфікована робоча сила;
• вигідне географічне розташування країни,
• місткий ринок високоякісної й відносно недорогої сировини та високоякісних сільськогосподарських ресурсів;
• просторий і фактично конкурентно необмежений для імпортерів ринок товарів, послуг, технологій тощо;
• значні промисловий та аграрний потенціали;
• відсутність усталеної ринкової конкуренції серед національних товаровиробників;
До другої, більш чисельної групи факторів, які стримують приплив інвестицій, належать такі соціально-політичні фактори:
• відносна політична нестабільність, пов'язана зі значним розшаруванням населення України та недостатньою політичною структурованістю суспільства;
• сильні бюрократичні традиції, що не тільки залишилися Україні в спадок і гальмують реалізацію інвестиційних проектів, але й набули нового поштовху під час розбудови української державності;
• корумпованість органів влади, в тому числі і відповідальних за прийняття рішень у галузі іноземного інвестування та причетних до їх практичної реалізації;