У результаті здійснених співробітниками управлінь боротьби з економічною злочинністю, боротьби з організованою злочинністю, районними та міською прокуратурою в м. Києві понад 30 контрольних та оперативних закупівель персональних комп'ютерів порушено 21 кримінальну справу за статтею 176 нового Кримінального кодексу України, що набув чинності з 1 вересня 2001 р.
Ключовою ланкою в системі органів захисту інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції виступають судові органи.
Як правило, в даній сфері задіяні три види судів:
1. Господарські суди.
2. Суди загальної юрисдикції.
3. Конституційний суд України.
Господарські суди є найбільш задіяними в даній сфері і виконують дві основні функції:
1. Розглядають апеляції щодо рішень органів Антимонопольного комітету України.
2. Приймають рішення по справам за поданнями органів, що самостійно не мають права виносити рішень в даній сфері та за поданнями суб’єктів господарювання.
Суди загальної юрисдикції розглядають справи, що містять в собі ознаки злочину і підпадають під дію Кримінального кодексу України ( а порушення конкурентного законодавства в Україні досить часто супроводжуються певними злочинами).
Конституційний суд України виступає в даному випадку як орган, що виносить офіційне тлумачення Конституції України та інших нормативно-правових актів.
В цілому можна сказати, що система органів, які здійснюють захист інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції є цілком сформованою і відповідною вимогам часу. Відкритою залишається лише проблема забезпечення ефективного функціонування даної системи, що пов’язана як з недостатнім фінансуванням та координацією діяльності, так і з проблемами корупції тощо. Хоча не можна не відмітити, що останнім часом намічаються достатньо позитивні зміни в даному напрямку.
2.3. Характерні риси проявів недобросовісної конкуренції в Україні та чинники, що їм сприяють
Перш ніж перейти до розгляду характерних рис проявів недобросовісної конкуренції в Україні, доцільно звернути увагу на динаміку та страктуру припинених порушень у цій сфері.
Таблиця 2.3.1.
Число порушень конкурентного законодавства у вигляді недобросовісної конкуренції в Україні в 1997-2001 рр. (фактично припинено АМКУ)[8].
Рік | Число порушень |
1997 | 57 |
1998 | 115 |
1999 | 73 |
2000 | 79 |
2001 | 60 |
На перший погляд спостерігається тенденція до зменшення кількості випадків недобросовісної конкуренції. Але насправді це далеко не так. Справа в тому, що реальна кількість випадків недобросовісної конкуренції значно перевищує офіційні дані статистики.
Це пояснюється наступними чинниками:
1. Далеко не всі випадки недобросовісної конкуренції вчасно виявляються, і навіть у випадку виявлення буває досить складно довести що має місце саме недобросовісна конкуренція.
2. Окремі випадки недобросовісної конкуренції вирішуються суб’єктами господарювання самостійно без участі державних органів і, відповідно, вони не відображаються у статистичних звітах.
Структура порушень у вигляді недобросовісної конкуренції виглядає наступним чином.
Таблиця 2.3.2.
Динаміка припинених органами Комітету порушень у вигляді недобросовісної конкуренції у 1997 – 2000 роках
Роки | Кількість припинених порушень, передбачених Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» | Всього | |||
неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб’єкта (підприємця) (статті 4 – 7) | створення перешкод господарюючим суб’єктам (підприємцям) у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції (статті 8 – 15) | неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці (статті 16 – 19) | інші дії щодо недобросовісної конкуренції (стаття 1) | ||
1997 | 33 | 26 | 0 | 2 | 61 |
1998 | 69 | 41 | 2 | 3 | 115 |
1999 | 32 | 36 | 1 | 4 | 73 |
2000 | 39 | 35 | 4 | 1 | 79 |
Як видно з наведених даних основна кількість виявлених випадків недобросовісної конкуренції полягає в неправомірному використанні ділової репутації господарюючого суб’єкта та створенні перешкод господарюючим суб’єктам у процесі конкуренції та досягненні неправомірних переваг у конкуренції.
У 2000 році до органів Антимонопольного комітету надійшло 139 заяв суб’єктів господарювання про захист від недобросовісної конкуренції[9].
Відносно невелика кількість заяв, які отримав Комітет обумовлена декількома факторами. В першу чергу, недостатнім рівнем правової обізнаності підприємців у питаннях можливості застосування антимонопольного законодавства до недобросовісних дій конкурентів. Крім того, це законодавство захищає тільки тих суб’єктів господарювання, які легально працюють у правовому полі, в той час, як значна частка суб’єктів господарювання функціонує у тіньовій сфері економіки, де існують інші засоби вирішення спірних питань.
Разом з тим, підприємці починають самостійно використовувати антимонопольне законодавство в конфліктних ситуаціях, при проведенні переговорів, безпосередньо звертатися до судових інстанцій. Власне про ці причини вже вказувалось вище.
На підставі отриманих заяв було розглянуто 59 справ про порушення антимонопольного законодавства, в тому числі щодо 9 з них провадження було припинено за не доведенням вчинення порушення.
Результативність дій Комітету при розгляді справ про недобросовісну конкуренцію становить 85 відсотків.
На кінець року на розгляді органів Комітету знаходилася 21 заява та 20 справ про порушення законодавства про недобросовісну конкуренцію.
У 2001 році наведена вище тенденція зберігається. Так в 2001 році було виявлено та припинено 60 випадків недобросовісної конкуренції.
Таблиця 2.3.3.
Структура припинених у 2001 році органами АМКУ випадків недобросовісної конкуренції[10].
Вид порушення | Кількість випадків |
Неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб’єкта | 30 |
Дискредитація господарюючого суб’єкта | 11 |
Створення перешкод у конкуренції | 2 |
Інші | 17 |
При цьому характерним є те, що по першій групі порушень з 30 випадків 28 – це неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів та упаковки. Тобто питання, що зачіпають сферу інтелектуальної власності.
Якщо розглядати ситуацію з недобросовісною конкуренцією в Україні взагалі, не зважаючи на офіційні статистичні дані, які вказують на фактично припинені випадки недобросовісної конкуренції, то стає зрозумілим, що в Україні лідирують порушення, які можна умовно згрупувати в 2 групи:
1. Порушення в галузі реклами.
2. Підробка продукції конкурента або використання його ділової репутації.
Важливим моментом тут є те, що недобросовісна конкуренція не може існувати сама по собі в наведених вище групах, їй обов’язково потрібна певна „підтримка” з боку споживача.
Розглянемо рекламу.
Як відомо, реклама виступає в якості найважливішого інструмента просування товарів на рику, збільшення збуту і розвитку конкуренції. Розповсюдження неналежної, тобто несумлінної, недостовірної, неетичної, свідомо помилкової й іншої реклами, що порушує загальні і спеціальні законодавчі вимоги, може бути спрямоване ні придбання необґрунтованих переваг у підприємницькій діяльності, а також здатне заподіяти збитки іншим господарським суб'єктам-конкурентам або завдати шкоди їхньої ділової репутації. У цьому випадку неналежну рекламу варто розглядати як особливу форму недобросовісної конкуренції. У цьому зв'язку необхідно більш докладно розглянути конкретні прояви несумлінної конкуренції в рекламі.
1.Реклама, що вводить в оману.
Введення в оману споживачів являє собою дію, спрямовану на формування невірних представлень у відношенні власних товарів чи товарів конкурента. Ціль - привернути увагу споживача шляхом поширення помилкової, неточної інформації. Подібні дії можуть заподіяти суттєвий матеріальний і моральний збиток не тільки споживачам, але також привести до серйозних наслідків для конкурентів (що виражається, наприклад, у втраті клієнтури).
З іншого боку, повідомлення вірних власне кажучи відомостей також може при визначених обставинах вводити в оману. Наприклад, у багатьох країнах добавка в хліб хімічних речовин заборонена, і суди більшості країн будуть розглядати рекламну заяву про те, що деякі види хліба зроблені без додавання хімічних речовин, як помилкові, оскільки, будучи правдивої по суті, така реклама створює враження, що вводить в оману, ніби рекламований факт є екстраординарним.
2. Зловживання довірою покупця.
Люди, як правило, старшого віку звикли вірити, що повідомлення в засобах масової інформації обов'язково відповідають дійсності. Тому апеляція до почуттів людини часто приносить позитивні результати (наприклад, соціальна реклама, що призиває до збору пожертвувань на відновлення храму). Однак тільки при наявності ознак введення в оману звертання до почуттів і емоцій людини є неправомірним засобом конкурентної боротьби.