Існує також необхідність подальшого аналізу та внесення змін у Закони України : „Про рекламу”, „Про охорону прав на промислові зразки”, „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг ” та інші.
Крім того, вдосконалення потребує сам механізм прийняття нормативних актів.
Хочеться, щоб цей процес відбувався на демократичних засадах, а саме шляхом залучення представників підприємців та Спілок споживачів до обговорення законопроєктів, пов”язаних з конкурентним законодавством, також їх присутність як заседателів при розгляді конфліктних справ, як це закріплено законодавством проти недобросовісної конкуренції Німеччини.
В світлі необхідності інтеграції України в європейські економічні структури з перспективою подальшого входження до Європейського Співтовариства, постає проблема зближення законодавства та приведення його у відповідність до європейських норм.
Слід відзначити, що саме в сфері конкуренції українським законодавцем було здійснено суттєве реформування законодавства й успішно прийнято ряд законодавчих актів, які імплементували основні положення законодавства ЄС. Серед них Закон України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001, Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06.1996 та інші нормативні акти, які загалом адаптували основні положення регулювання конкуренції в Європейському праві. Основа для такого узгодження законодавства закладена Угодою про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами та Україною (УПС) від 1994 року, якою Україна взяла на себе зобов'язання із забезпечення відповідності законодавства в пріоритетних сферах, серед яких конкуренція займає не останнє місце. Аналізуючи УПС, цікаво відзначити, що в ній основна увага приділяється положенням щодо конкуренції, які впливають на торгівлю між Співтовариством та Україною. Стаття 49 Угоди визначає, що сторони погоджуються співпрацювати з метою виправлення або усунення, шляхом застосування своїх антимонопольних законів тих чи інших обмежень, до яких вдаються підприємства, або таких, що викликані державним втручанням, якщо вони можуть впливати на торгівлю між Співтовариством та Україною. Отже, положення статті спрямовані на забезпечення необхідних умов та заходів у сфері взаємної торгівлі сторін. Ці положення УПС установлюють м'які вимоги щодо реформування законодавства, тоді як у Договорах про приєднання, укладених між державами-кандидатами на членство в ЄС, містяться більш жорсткі та конкретні вимоги з реформування внутрішнього законодавства. Проте, розглядаючи статтю в контексті всієї угоди, можна дійти висновку, що така співпраця передбачає також і реформування регулювання внутрішнього ринку України. Відповідно до статті 51 УПС „Україна вживає заходів до забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведено у відповідність до законодавства Співтовариства”, (п.1 ст. 51) , остаточна мета достатньо чітко зрозуміла - це приведення внутрішнього законодавства України у відповідність до законодавства ЄС.
Закон України "Про захист економічної конкуренції" інкорпорував основні положення законодавства ЄС щодо згаданих вимог, хоча є деякі відмінності стосовно термінологічних визначень, які пов'язані із специфікою національного правового регулювання. У Законі дається поняття та детально регулюються відносини щодо узгоджених дій суб'єктів господарювання, антиконкурентних узгоджених дій, зловживання монопольним становищем (із зазначенням видів та порушень), зроблено винятки для середніх та малих підприємств, для угод у сфері прав інтелектуальної власності встановлені критерії для визначення узгоджених дій, зловживання монопольним становищем, концентрації суб'єктів господарювання відповідно до аналогічних критеріїв, які використовуються в Європейському законодавстві. Зокрема, Закон дає поняття (нове в українському законодавстві) концентрації суб'єктів господарювання, встановлює дозвільну процедуру на проведення узгоджених дій, створення концентрації чи надання державної допомоги.
Уповноваженим органом, який має приймати рішення в сфері регулювання конкуренції виступає Антимонопольний комітет, завдання і повноваження якого регулюються Законом України "Про Антимонопольний комітет України". Закон встановлює строки, повноваження, розміри штрафів та процесуальні питання подання заяв на отримання дозволів, які, з невеликими розбіжностями, відповідають тим, за якими працює Європейська Комісія.
Сфера дії згаданого Закону "Про захист економічної конкуренції" поширюється на відносини, які за формулюванням ст. 2 Закону "впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України". Це означає, що Закон установлює національний режим, але положення ст. 2 мають гнучке застосування, і відносини поза межами території України можуть трактуватися як такі, що можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України, а отже, підпадають під дію Закону.
Проте на сьогоднішньому етапі імплементації законодавства ЄС у галузі конкуренції необхідно також забезпечити механізм його виконання, а саме: заходи щодо впровадження законодавства, прийнятого у відповідності до законодавства ЄС, у тому числі Закону України про захист економічної конкуренції. Серед іншого, це включає в себе підвищення обізнаності працівників органів Антимонопольного комітету й його відділень з нормами європейського законодавства, заходи з правової освіти в цій галузі. Це насамперед переклад і публікація законодавства ЄС у сфері конкуренції, на підставі якого мають прийматися інші законодавчі та підзаконні акти; також це проведення постійного моніторингу законодавства ЄС і запровадження відповідних змін до законодавства України. На наш погляд, особливу увагу треба зосередити на процедурних питаннях вирішення таких справ у судах, беручи до уваги загальні вимоги, які встановлюються Комісією та Радою в таких актах, як повідомлення, зауваження та доповіді, та використовуючи практику Європейського Суду.
Також необхідно створити додаткові органи з незалежного контролю за виконанням законодавства про конкуренцію, особливо, в частині державної допомоги. Дії щодо державної допомоги вважаються особливо небезпечними, це стосується, зокрема, рішень державних органів щодо надання пільг та змін в оподаткуванні. Для ефективного моніторінгу цих порушень, контролю та швидкого реагування необхідно створення незалежного неупередженого органу, який би додатково виконував функції Антимонопольного комітету, якому навряд чи вдасться ефективно поєднувати згадані обов'язки. Треба зауважити, що в Угодах про приєднання держав - кандидатів на членство в Європейському Союзі особлива увага приділяється саме виявленню та боротьбі з діями органів влади, які можуть призвести до порушення конкуренції на ринку (державна допомога) та створенню додаткових органів контролю за порушенням антимонопольного законодавства.
У зв'язку з прийняттям нового Закону необхідно внести відповідні зміни й доповнення до багатьох нормативно-правових актів, у тому числі до Положення Про створення територіальних відділень Антимонопольного Комітету України від 14.01.94 в частині компетенції відділень, до Закону України "Про Антимонопольний комітет України", який визначає порядок накладення штрафів та розгляду справ, проте не регулює процедуру надання дозволів на проведення узгоджених дій, тому також потребує відповідних змін, до Кодексу України про адміністративні правопорушення тощо.
Останнє, що важливо зазначити, Закон уживає переважно оціночні поняття, які поширені в Європейському праві (що пояснюється специфікою правового регулювання, заснованого на судовому прецеденті), але не поширені в Україні з її позитивістською правовою спадщиною. Саме тому при прийнятті рішень Антимонопольним комітетом та судовими органами України, - при застосуванні законодавства про конкуренцію та з'ясуванні, чи мало місце порушення законодавства, - необхідно враховувати практику Європейського Суду, яка роз'яснює та деталізує багато питань застосування законодавства, або імплементовувати цю практику в законодавство України.
Залишається відкритою проблема ратифікації Україною окремих міжнародних угод, зокрема:
1. Віденської угоди про Міжнародну класифікацію зображувальних елементів знаків.
2. Мадридської угоди про припинення використання неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження товарів.
3. Гаазької угоди про міжнародне депонування промислових зразків.
4. Лісабонської угоди про захист назв місця походження та їх міжнародну реєстрацію.
Ще однією прогалиною в нормативному забезпеченні захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції є відсутність єдиної методики визначення збитків від недобросовісної конкуренції. Хоча дане питання є дуже важливим, оскільки проблема визначення збитків постає кожного разу при розгляді випадків недобросовісної конкуренції.
Далі наводиться один з варіантів розв”язання даної проблеми у вигляді певної методики визначення збитків від недобросовісної конкуренції.
Методика визначення збитків суб’єкта господарювання від недобросовісної конкуренції.
Проект.
1. Загальні положення.
1.1. Методика визначення збитків субєкта господарювання від недобросовісної конкуренції ( надалі – Методика) розроблена відповідно до Законів України "Про захист економічної конкуренції" і "Про Антимонопольний комітет України".
1.2. Методика встановлює порядок визначення збитків суб”єкта господарювання від недобросовісної конкуренції і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках в процесі конкурентної боротьби.