Особи, що здійснюють контроль за дотриманням законодавства проти недобросовісної конкуренції.
Згідно статей 8 (частина 3), 11, 12-16, 19, 20 Закону України проти обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності; Закону про Антимонопольний комітет; статей 20-30 Закону про захист від недобросовісної конкуренції - Антимонопольний комітет, який є державним органом, забезпечує відповідно до його компетенції державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень. Компетенція Антимонопольного комітету визначена в статті 7, 8 Закону про Антимонопольний комітет; статтях 11, 12-16, 19, 20 Закону проти обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції; 20-22, 26, 27, 30 Закону про захист від недобросовісної конкуренції.
Окрім Антимонопольного комітету, цивільні та кримінальні справи, що стосують порушення конкуренного законодавства, розглядаються судами та арбітражними судами України.
В Німеччині для розгляду конфліктів через порушення законодавства проти недобросовісної конкуренції потерпіла сторона звертається спочатку до комісій, в компетенцію яких входить розгляд подібних справ. Комісії, згідно статті 27а Закону проти недобросовісної конкуренції, утворюються урядами федеральних земель при торгових та промислових палатах. До складу комісій входять представники підприємців та споживачів. Комісії намагаються мирно розв язати конфлікт, для чого пропонують сторонам свої обгрунтовані пропозиції. Якщо мирова угода між сторонами не буде укладена, - сторони звертаються до Земельного суду.
Особи, що мають право позову щодо порушення законодавства проти недобросовісної конкуренції. Строки давності.
Цивільно-правова відповідальність. Згідно німецького законодавства, позови про відшкодування збитків можуть подаватися особами, яким була завдана шкода, - конкурентами.
Інакше вирішено питання про пред явлення позовів, пов язаних з вимогою припинити протиправні дії. Згідно статті 13 Закону Німеччини проти недобросовісної конкуренції такими особами можуть бути:
1. Підприємці, товари чи послуги є подібними до тих, що реалізуються нечесним шляхом;
2. Спілки, які мають юридичний статус і захищають інтереси виробників товарів та послуг;
3. Спілки, які мають юридичний статус і захищають інтереси споживачів шляхом надання певної роз яснювальної інформації та порад. Через причини, зазначені в статті 1 цього закону (т.т. через здійснення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (генеральний делікт)) ці спілки можуть подавати позов про заборону дій, якщо ці дії зачіпають інтереси споживачів;
4. Промисловими, торговими та ремісничими палатами.
Крім того, закон не дає права окремому споживачу подавати позов. Також не може бути поданий позов про припинення протиправної дії, якщо цей позов переслідує мету стягнути з правопорушника судові витрати .
Строк давності встановлений у 6 місяців з моменту, коли позивач отримав інформацію про правопорушення та про особу правопорушника, або впродовж 3 років з моменту здійснення правопорушення (стаття 21 Закону проти недобросовісної конкуренції).
Кримінально-правова відповідальність за недобросовісну конкуренцію передбачена Законом Німеччини проти недобросовісної конкуренції у статтях 4, 6 (2), 6с, 12, 15, 17, 18, 20, 20а. Опублікування вироку за клопотанням потерпілого передбачено лише по відношенню до такого проступку, як дискредитація підприємства (стаття 15 Закону). Більшість передбачених законом кримінальних правопорушень, окрім статей 4 та 6с, - справи порушуються за позовом потерпілого. Однак органи юстиції можуть порушити справу в офіційному порядку та у випадках, передбачених статтями 17, 18, 20 Закону проти недобросовісної конкуренції, - тобто через велику суспільну зацікавленість.
Згідно статті 28 Закону України про захист від недобросовісної конкуренції:
1) Особи, права яких порушені діями, визначеними, як недобросовісна конкуренція, можуть звернутися до Антимонопольного комітету, його територіальних відділень з заявою про захист своїх прав.
Строк давності триває протігом 6 місяців з моменту, коли особи дізналися або повинні були дізнатися про порушення своїх прав.
2) Антимонопольний комітет згідно статті 7 Закону про Антимонопольний комітет має право звернення з позовом до суду чи арбітражного суду в зв язку з порушенням антимонопольного законодавства.
З метою вдосконалення конкурентного законодавства, зокрема законодавства про захист проти недобросовісної конкуренції, треба внести доповнення - положення, які б захищали інтереси споживачів: про заборону нечесних способів рекламування, недобросовісних методів продаж (система Сніговий ком, дисконтна система), вилучення з обігу торгових марок, які дезинформують спожівачів про місце виробництва та якість товарів (наприклад, горілка Запоріжжя, не може вироблятися в Німеччині, так само, як бренді Гамбург на Україні. Споживачі в цьому випадку бдуть впевнені, що це продукти місцевого виробництва) та інших способів, які вводять в оману споживачів, або позбавляють їх свободи вибору.
Стосовно способів продажу, характерною ознакою яких є істотне зниження цін (сезонний, ювілейний розпродаж, розпродаж в зв язку з реконструкцією приміщення), треба чітко врегулювати порядок їх проведення. Ажде, якщо в Німеччині ювілеєм вважається 25-річчя підприємства, в зв язку з чим проводиться розпродаж, то в Україні і 1рік може стати ювілейною датою! Мабуть це пов язано з невпевненістю підприємців у своєму майбутньому та відсутністю тривалих традицій здорової конкуренції. Не кажучи про способи продажу в зв язку з закриттям магазинів, коли об яви на вітринах сповіщають про закриття за три місяці, - мабуть для того, щоб всі мешканці отримали змогу взяти участь у зменшенні товарного запасу, після чого магазин успішно продовжує торгівлю в цьому ж самому місці з надписами на вітринах: Нова колекція !
Конфіскація (ст. 25 Закону про захист від недобросовісної конкуренції; ст. 25 Закону про Антимонопольний комітет ) як форма державного примусу, є санкцією, спрямованою на досягнення карального ефекту відносно порушників антимонопольного законодавства. Її суть полягає в безплатному вилученні прибутку, одержаного суб єктами підприємницької діяльності внаслідок зловживання монопольним становищем або неправомірних угод... На мою думку, вилучений прибуток повинен повертатися саме потерпілим від порушень антимонопольного законодавства. Наприклад, за статтею 4 Закону Клейтона 1914 р. (США) передбачена можливість зацікавленої особи, яка звернулася до суду, вимагати незалежно від суми позову, ще і відшкодування заподіяного збитку в потрійному розмірі, а також судових витрат, пов язаних з оплатою послуг адвоката.
Закріплена в українському законодавстві норма про безоплатне вилучення прибутку робить державу ніби співучасницею пограбування підприємців та споживачів, а звідси - певну зацікавленість до збереження монополії, так як це стає одним з джерел поповнення бюджетних надходжень.
Отже, підсумовуючи вищесказане, існуюче правове поле в комплексі з наявною соціально-економічною ситуацією та суб`єктивними особливостями поведінки українських споживачів визначають наявність специфічних проявів недобросовісної конкуренції в Україні.
Відповідно і відношення до них і способи боротьби з ними мають розроблятись із врахуванням вищенаведених факторів.
ГЛАВА 3.
Економічні та соціальні аспекти захисту від недобросовісної конкуренції
3.1. Захист інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції та соціально-економічний розвиток України
Негативний вплив недобросовісної конкуренції на соціально-економічний розвиток України можна розглядати в кількох розрізах :
1. З точки зору впливу на розвиток промисловості.
2. З точки зору впливу на кінцевого споживача.
3. В масштабі міжнародних економічних зв’язків України.
Хоча, якщо поглянути на дану проблему більш широко, то стає зрозумілим, що наслідки недобросовісної конкуренції в будь-якому випадку відображаються на кінцевому споживачі.
З точки зору впливу на розвиток промисловості, як основної складової розвитку економіки, найбільшої шкоди завдає недобросовісна конкуренція в сфері інтелектуальної власності.
Результати опитувань, проведених Українським центром економічних і політичних досліджень 8 - 19 жовтня 2001р. свідчать, що майже 80 % експертів вважають проблеми інтелектуальної власності пріоритетними для її економічного розвитку, а серед населення України цей показник становить 46,8 %.
В першу чергу це стосується нових технологій та науково-технічних розробок. Як правило, будь-які інновації, нові технології тощо потребують для свого розвитку двох основних компонент: інтелектуального потенціалу та значних капіталовкладень.
При існуючій ситуації з охороною інтелектуальної власності інвестори не зацікавлені в значних капіталовкладеннях у дану сферу. Це призводить до того, що існуючий інтелектуальний потенціал виявляється не задіяним, що цілком закономірно призводить до його відтоку.
Відсутність власного технологічного розвитку призводить до необхідності закупівлі нових технологій закордоном, що негативно позначається на розвитку вітчизняної економіки (власне позитивний розвиток в економіці присутній, але він не настільки великий як міг би бути і, крім того, він негативно впливає на розвиток вітчизняного інтелектуального потенціалу).
Існуючі в цій сфері проблемні питання значною мірою зумовлені швидкими технологічними змінами та відповідно — появою нових об'єктів охорони, стосовно яких ще не знайдені ефективні механізми регулювання. Водночас більшість проблем спричинені складністю та незавершеністю інституційних ринкових перетворень у країні.