Зародження та основні етапи розвитку економічної думки (стр. 5 из 5)

Своє головне завдання Україна на сьогоднішньому етапі вбачає в утвердженні європейських цінностей і стандартів в політиці, економіці, соціальній сфері. У цьому -запорука суспільної стабільності і сталого розвитку нашої держави.

Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформацією усіх країн світу до нового якісного стану , нового типу цивілізації третього тисячоліття - Розв'язання цих нагальних завдань здійснюється на різних рівнях та у різноманітних сферах суспільства .Світові проблеми обговорюються вивчаються й вирішуються певною мірою в Організації Об'єднаних Націй та її підрозділах, регіональні питання -у межах сучасних інтеграційних об'єднань ,економіка окремих країн - державними та іншими установами ,науково-дослідними інституціями. За такого великого розмаїття неабиякого значення набувають наукове узагальнення, синтез існуючих теорій і концепцій та їх адаптація до потреб і реалій економіки України .

Об'єктивна необхідність вимагає поступового, але неухильного включення економіки України до системи міжнародного поділу праці (MПП), світових інтеграційних процесів, треба враховувати усі вихідні, визначальні умови, що складаються у світовій економічній системі.

- по-перше, вона дедалі більше стає глобальною цілісністю, в якій посилюється взаємозалежність національних економік на основі поглиблення транс націоналізації виробництва та обігу, всього господарського життя .

- по-друге, зростає інтенсивність регіональних інтеграційних процесів , що веде , з одного боку, до виникнення великих економічних просторів та вилучення відповідного ефекту за рахунок зростання масштабів виробництва , а з іншого - до сегментації світового ринку , до секторизації єдиного світового господарства внаслідок створення відносно замкнутих торгово-економічних блоків та інтеграційних угрупувань .

- по-третє , глобальна економіка як міжнародна господарська система характеризується циклічністю розвитку , яка впливає на динаміку , темпи та пропорції економічного поступу окремих країн як її елементів та ланок .

- по-четверте , домінуючими факторами і світового , і національного економічного розвитку стають інтелектуально-інформаційні складові , які отримують могутній поштовх внаслідок науково-технологічної революції .

- по-п'яте, поступово змінюється економічна основа сучасної цивілізації . Індустріальна модель розвитку визначається пріоритетом знань , людського капіталу , формування «економіки розуму» , «економіки думки» .

Одним з найважливіших етапів в інтеграції України у світовий простір є входження України до ЄС .

Важливими етапами на шляху повернення України в Європу були підписання Угоди про Партнерство і Співробітництво

між Україною та ЄС і ратифікація цієї Угоди Верховною Радою в листопаді 1995 року , підписання Тимчасової Угоди про торгівлю та питання , пов'язані з торгівлею - першої такої угоди з однією з Нових Незалежних Держав , а також

підписання Президентом України Л.Д.Кучмою та Головою Європейської Комісії паном Жаком Сантером Спільної заяви по результатам переговорів, що стало першим прецедентом по відношенню до держави не члена ЄС , в червні 1995 року .

Особливого значення для поглиблення довіри до України та закріплення позитивного ставлення Європейської спільноти до нашої держави набуває вирішення питання про вступ України до Ради Європи що вже відбулося .

Інтеграція у західноєвропейські структури та розвиток співробітництва з ЄС є не самоціллю, а засобом досягнення, в першу чергу, конкретних економічних цілей. Обсяг торгівлі між Україною та ЄС у 7 разів перевищує обсяг торгівлі України з США. Українські товаровиробники, у першу чергу з найбільш конкурентноздатних сфер української економіки: металургійної і текстильної промисловості, сільського господарства, певних сфер науковомістких та енергетичних технологій ,мають отримати більше можливості для експорту своїх товарів у Західну Європу. Підготовка нової угоди з ЄС по текстилю, угоди щодо науково-технічного співробітництва, зменшення митних , нетарифних та інших обмежень у взаємній торгівлі сприяння скорішому набуттю чинності Угоди про Партнерство та Співробітництво та практичній реалізації Тимчасової Угоди про торгівлю між Україною та ЄС, - цим та багатьом іншим невідкладним завданням буде присвячена головна увага Постійного представництва України при ЄС.

Україна не є самотньою у своїх намаганнях вирішувати нагальні завдання економічних відносин з ЄС. Консультації з цього приводу з представниками кількох країн-членів ЄС свідчать, зокрема, про їх принципову готовність у межах політичних та економічних реалій сприяти зменшенню митних та інших зборів на продукцію, що експортується з України до ЄС та розширення існуючих квот по групі так званих «чутливих товарів»: сталі, текстилю, ядерних товарів та сільгосппродукції. Ці країни підтримують раціональне і прагматичне ставлення України до її інтеграції у західноєвропейські структури .

Під час останніх зустрічей і переговорів в Європейський Комісії розглядалися хід підготовки до запланового на 1995 р. в м. Києві засідання Спільного комітету України та Європейської Комісії, процес ратифікації Угоди про Партнерство та Співробітництво і набуття чинності Угодою про торгівлю між Україною та ЄС, проблеми узгодження підходів сторін до чорнобильського питання ,підвищення ефективності програм технічної допомоги по лінії Тасіс, які мають розглядатись не як самодостатня категорія , а як засіб для досягнення конкретних, в першу чергу - економічних цілей .

Багато зусиль Україна доклала , щоб стати повноправним членом РЄ-впливової міжнародної регіональної інституції.

Історична для нашої держави подія відбулася 9 листопада 1995 p., коли Комітет Міністрів Ради Європи юридично затвердив рішення Парламентської Асамблеї РЄ про вступ України до цієї авторитетної міжнародної організації. Ця подія стала актом юридичного визнання авторитету України, її права на входження в усі європейські структури, що створює на континенті нову політичну ситуацію, дає Україні шанс на поглиблення демократичних перетворень.

Додатки

Рис. 1 . Основні етапи розвитку економічної науки

Рис. 2 . Основні напрямки сучасної економічної теорії

Рис. 3 . Кейнсіанська концепція стимулювання попиту

Рис. 6. Етапи розвитку політекономії

І етап

ІІ етап

ІІІ етап

IV етап

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Основи економічної теоріїї. Підручник / О.О. Мамалуй, О.А. Гриценко, Г.Ю. Дарнопих та ін.; За заг. ред. О.О Мамалуя- К.: Юрінком Інтер, 2003-480 с.-Бібліон.: с. 468-470.

2. Політична економія. Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра економічних наук проф. К.Т. Кривенка- К.: КНЕУ, 2001.- 508с.

3. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. Базилевича.- К.: Знання-Прес, 2001.- 581 с.

4. Політична економія: Підручник для студентів вузів / За ред. Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. - К.: Ніка-Центр, Ельга, 2000.-526 с.

5. Економічна теорія: Підручник / С.В. Мочерний, М.В. Довбенко.- К.: Видавничий центр “Академія”, 2004.- 855 с.

6. Основи економічної теорії / За редакцією Предборського В.А. - К.:- Кондор.-2002.- 621 с.

7. Політична економія. Навчальний посібнік вищих навчальних закладів / За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова.- К.: Академвидав, 2004.- 672 с.

8. Основи економічної теорії: навчальний посібник.- К.: Юрінком Інтер, 2003.- 456 с.

9. Політична економія.: Навчальний посібник, / Г.А. Оганян, В.О. Паламарчук, А.П. Румянцев та ін. : За заг. ред. Г.А. Оганяна – К.: МАУП, 2003. – 520 с.

10. Економіка 10 кл. Ковальчук – К.: 2003. – 410 с.

[1] Ксенофонт (430-350 рр. до н.е.) – давньогрецький письменник і історик, вперше застосував термін «економія». Арістотель (384-320 рр. до н.е.) – давньогрецький філософ і вчений. Вперше пов’язав економіку з виробництвом, розглядаючи її як господарську діяльність, пов’язані з виробництвом необхідних для життя матеріальних благ.

[2] Вперше слово «економіка», розуміючи під нею мистецтво ведення господарства з метою накопичення багатства, вжив Ксенофонт.

[3] Арістотель науку про багатство (економіку) поділив на дві частини, виділивши з неї «економіку» й «хремастику». Під першим він розумів природну господарську діяльність, хремастика ж розглядалася, як мистецтво наживати багатство.

[4] Антуан Монкретьєн сьєр де Ваттевіль (1575-1621 рр.) – фр. економіст, автор терміну «політична економія»

[5] Макконнелл К. Р., Брю Ст. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика / Пер. с англ. — В 2 т. 1992.