Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити по кількості відпрацьованих днів і годин одним працівником за звітній період часу, а також по мірі використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться по кожній категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу, у цілому по підприємству (табл. 3.4).
Таблиця 3.4
Використання фонду робочого часу
Показник | Кількість людино-годин | Абсолютне відхилення, (+,-) | Темп роста, (%) | |
2002 рік | 2003 рік | |||
Фонд робочого часу | 1982943 | 1677194 | -305749 | 84,58 |
Відпрацьовано, всього | 1549221 | 1344793 | -204428 | 86,80 |
з них надурочно | 12837 | 9920 | -2917 | 77,28 |
Не відпрацьовано, всього | 433722 | 332401 | -101321 | 76,64 |
у тому числі: | ||||
щорічні відпустки | 132303 | 90613 | -41690 | 68,49 |
тимчасова непрацездатність | 69945 | 50742 | -19203 | 72,55 |
навчальна відпустка | 4431 | 2070 | -2361 | 46,72 |
неявки з дозволу адміністрації | 42522 | 54668 | 12146 | 128,56 |
неявки у зв'язку з переведенням на скорочений робочий день, тиждень | 184521 | 134308 | -50213 | 72,79 |
Показники табл. 3.4 свідчать про те, що фонд робочого часу зменшився, при цьому чисельність робітників теж зменшилась, але на менший відсоток. Усі показники в порівнянні з 2003 роком значно зменшилися; збільшилися лише неявки з дозволу адміністрації, але це негативна тенденція.
Для характеристики фактичного використання фонду робочого часу порівнюють фактично відпрацьований (Фф), календарний і номінальний фонди робочого часу, отримані результати представлені в табл. 3.5.
Таблиця 3.5
Аналіз використання фонду робочого часу
Показник | 2002 рік | 2003 рік | Абсолютне відхилення, (+,-) | Темп роста, (%) |
Коефіцієнт використання календарного часу | 60,80 | 52,77 | -8,02 | 86,80 |
Коефіцієнт використання табельного фонда | 63,79 | 55,37 | -8,42 | 86,80 |
Коефіцієнт використання максимально можливого фонда робочого часу | 86,36 | 71,74 | -14,62 | 83,07 |
Показники обчислюються наступним чином:
коефіцієнт використання календарного часу (Ккч):
, (3.1)де, Твідпр –– відпрацьований фонд робочого часу,
Тк –– календарний фонд часу;
коефіцієнт використання табельного фонду часу (Ктч):
, (3.2)де Тт –– табельний фонд часу.
Табельний фонд розраховується як різниця календарного фонду та святкових і вихідних днів.
Коефіцієнт використання максимально можливого фонду робочого часу (Кмч):
, (3.3)де Тмч –– максимально можливий фонд робочого часу.
Максимально можливий фонд робочого часу дорівнює різниці табельного фонду часу і відпусток.
Аналіз використання фонду робочого часу (табл. 3.5) показав, що значення показників 2003 року в порівнянні з 2002 роком на підприємстві зменшилось.
3.3. Аналіз форм і систем мотивації праці
Система організації стимулювання праці працівників ЗАТ „ХВЗ” побудована на основі реалізації права колективу на одержання додаткової оплати за умови досягнення всім колективом визначених кінцевих результатів праці. Право на додаткову оплату і її розміри заробляється за виконання показників, представлених у табл. 3.6.
Таблиця 3.6
Система преміювання на підприємстві
№ п/п | Найменування підрозділів | Показники, що характеризують досягнення кінцевих результатів праці | Розмір доплати за кожен показник у % до окладу |
1 | Керівники підприємства | 1.Виконання замовлень по заводу 2.Зростання прибутку в порівнянні з планом по заводу 3. Зниження збитків від браку по заводу | 15 15 10 |
2 | Цехи основного виробництва | 1. Виконання замовлень по цеху 2. Зниження витрат на 1 тис.грн. товарної продукції по цеху 3. Зниження збитків від браку по цеху | 15 15 10 |
3 | Цехи допоміжного виробництва | 1. Виконання замовлень по цеху 2. Зниження витрат на 1 тис.грн. товарної продукції по цеху в порівнянні з планом 3. Ріст продуктивності праці в порівнянні з планом | 15 15 10 |
Відділи і служби заводоуправління заробляють право на додаткову плату при виконанні показників, передбачених пунктом 1 табл. 3.6. Розмір додаткової оплати заробляється за виконання показників, доведених до відділів.
Для оцінки індивідуального, особистого внеску окремих працівників за кінцеві результати роботи колективу цеха, відділу, використовується КТУ. КТУ враховує виконання функціональних обов'язків працівника, прояв ініціативи і творчості при вирішенні питань, виробничі недогляди.
Для начальників цехів, відділів, їхніх заступників КТУ оцінюється керівниками підприємства. КТУ для працівників у цехах, відділах – оцінюється керівниками цехів і відділів.
КТУ може приймати значення від 0 до 1,3 і поширюється на доплату і 25% посадового окладу.
Сума КТУ всіх працівників цеху, відділу не повинна перевищувати кількості працівників цеху, відділу.
Підставою для визначення розміру і виплати доплат є:
звітні дані за місяць по підприємству і цехам за основними показниками;
довідки контролюючих відділів і служб по показниках відділів;
відомість оцінки КТУ начальників цехів і відділів і їхніх заступників;
довідки від усіх начальників цехів і відділів по оцінці КТУ їхніх працівників.
Зароблена доплата виплачується при наявності засобів і оформляється наказом по заводу.
3.4. Аналіз трудомісткісті праці, фонда оплати праці та середньої зарабітної плати
У системі узагальнюючих показників ефективності виробництва продуктивності праці належить особлива роль. З одного боку, вона характеризує досягнутий рівень розвитку матеріально-технічної бази виробництва, ефективність використання трудового потенціалу і досягнень науково-технічного прогресу, а з іншого боку –– продуктивність праці є основою росту національного доходу, реальних доходів населення і соціального розвитку країни.
Реальне підвищення продуктивності праці виявляється в зниженні трудомісткості окремих видів продукції, що забезпечується впровадженням у виробничий процес досягнень науково-технічного прогресу. Науково-технічний прогрес сприяє безперервному і якісному удосконалюванню всіх трьох елементів процесу виробництва: засобів праці, предметів праці і робочої сили, а також методів їх з'єднання, тобто різних форм наукової організації виробництва і праці.
Проведемо аналіз трудомісткісті праці у взаємозв’язку з рівнем оплати праці на досліджуваному підприємстві. Це пов’язано з тим, що з ростом трудомісткісті повинен зростати й рівень оплати праці. Значення показників представимо у табл. 3.7.
Таблиця 3.7
Аналіз трудомісткості праці, фонда оплати праці та середньої заробітної плати
Показник | 2002 рік | 2003 рік | Абсолютне відхилення, (+,-) | Темп роста, (%) |
Випуск продукції, тис. грн. | 7424,5 | 6980,8 | -443,7 | 94,02 |
Середнеспискова чисельність працюючих, осіб | 881 | 862 | -19 | 97,84 |
Трудомісткість праці одного працюючого, тис. грн./осіб | 8,43 | 8,10 | -0,33 | 96,10 |
Фонд оплати праці, тис. грн. | 3408,3 | 3441,1 | 32,8 | 100,96 |
Середньомісячна заробітна плата одного працюючого, грн./осіб. | 322,39 | 332,67 | 10,28 | 103,19 |
Приведені дані табл. 3.7 показують, що в 2003 році в порівнянні з 2002 роком темп росту трудомісткості праці працюючого зменшився на 6%. Фонд оплати праці при цьому майже не змінився, що призвело до росту середньомісячної заробітної плати одного працюючого на 10,28 грн. в місяць. Така тенденція не правильна, вона стала одним із тих негативних факторів в діяльності підприємства, що призвели до збитку в цьому році.
4. Аналіз фінансової діяльності підприємства
Для забезпечення ефективного функціонування підприємства в сучасних умовах необхідно вміти реально оцінювати фінансовий стан підприємства, як свого, так і існуючих і потенційних конкурентів. Для оцінки фінансового стану підприємства може застосовуватися експрес-аналіз і деталізований аналіз. Експрес-аналіз передбачає використання невеликої кількості більш суттєвих показників, нескладних в обчислю-ванні. В ході аналізу для характеристики різних аспектів фінансового стану застосовуються як абсолютні, так і відносні показники.
Відносні показники фінансового стану розподіляються на коефіцієнти розподілення і координації.
Коефіцієнти розподілення відображають, яку частину той чи інший абсолютний показник становить від підсумкового показника, складовою частиною якого є цей показник. Коефіцієнти координації використовуються для виразу співвідношення різних за економічним змістом абсолютних показників.
Для ряду показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, встановлені нормативні значення, теоретично обґрун-товані або одержані в результаті експертних оцінок. Нормативні значення характеризують критичний рівень показників, при яких фінансовий стан підприємства є стійким. Деякі показники фінансового стану в значній мірі залежать від виду діяльності, технології, галузевої придатності тощо, наприклад, показники ділової активності. Для цих показників як база для порівняння можуть застосовуватися найкращі значення за попередні, більш сприятливі періоди; середньогалузеві показники, відповідні показники підприємств-конкурентів.