Економічна криза, держава, суспільство: проблеми та шляхи їх подолання (стр. 2 из 3)

Технологія вирішення проблем економічних криз є класичною, а саме: визначити причини кризи, мінімізувати максимально їх наслідки та знайти рішення, які створять сприятливі умови для відтворення економічних процесів.

Потрібно зробити ще одне суттєве, на мій погляд, зауваження: якщо передові авторитети, визнані в економічній теорії та ринковій економіці, бачили вирішення викликів економічної кризи лише у впровадженні державного регулювання, то правомірно і коректно буде ставити питання про необхідність створення соціально орієнтованих регульованих моделей ринкової економіки, можливо, з меншою ефективністю, але з вищим ступенем соціальних гарантій (пошук вічного компромісу) для держав з ринковою економікою та значним зменшенням ризиків для життя пересічних громадян.

Підставою для такого підтвердження є протиріччя між постійно зростаючим суспільним виробництвом та відсталою формою привласнення.

Особливо це легко продемонструвати на прикладі України, коли стрімко з’являється прошарок населення (до 10%), який збагачується непомірно і потрапляє до сторінок журналу «Форбс». Не потрібно робити великих наукових політологічних досліджень, щоб ствердити, що політична система України створена за формулою:

Г	– В	– ШГ	– ШВ
гроші	влада	шалені гроші	шалена влада

Виходить так, що метою життя для політичної еліти стають гроші, а основним джерелом збагачення – є влада [10].

Ознаками економічної кризи в Україні 90-х років були: зниження виробництва національного доходу промислової та сільськогосподарської продукції, різке зниження рівня життя, критичне безробіття, а також значна поляризація суспільства, яка має місце в значній мірі і зараз. При всьому тому, то була криза недовиробництва.

На погляд автора, у сучасній економічній кризі в Україні потрібно шукати інші причини. І головна з них полягає в кризі суспільних відносин, у штучно створеному протистоянні між Сходом і Заходом країни, Центром і Півднем. Саме ця криза стала основою кризи державного управління, що і спричинила абсолютну відсутність ефективних попереджуючих антикризових заходів. Серед економічних причин потрібно виділити такі:

- відсутність сприятливого інвестиційного клімату в Україні. (Рейтинг України не витримує ніякої критики, навіть не використані переваги вільних (спеціальних) економічних зон);

- відсутність механізму сприяння створення робочих місць;

- надмірний податковий тягар;

- економічно необґрунтовані, невиправдано високі ціни на енергоносії;

- забюрократизована дозвільна система, особливо в земельних відносинах та в будівництві;

- створені на державному рівні найсприятливіші умови для корупції (Україні по праву може бути віддана першість у цьому, і не тільки в Європі);

- нерозвинутість внутрішнього ринку, придушення національного товаровиробника;

- низький рівень у цілому державної інноваційно-інвестиційної політики.

У фінансовій сфері:

- відсутність оптимальної ефективної кредитно-грошової системи. Неефективне використання кредитів на невигідних умовах. Надмірно завищені банківські ставки;

- слабкість фінансово-банківської системи;

- спроба штучного укріплення національної грошової одиниці – гривні, ефект «стиснутої пружини» з психологічним тиском на громадян України;

- штучний підрив національної грошової одиниці – гривні, відсутність оперативних фінансових рішень з метою підтримки гривні. Штучне створення психологічного тиску на громадян України;

- відсутність сучасних методів державного управління в фінансово-економічній сфері під час кризових критичних ситуацій, що стало причиною інерційних процесів, які ще більш послабили економіку і платоспроможність населення України;

- відсутність держави як такої в теорії та з формою правління «злочинний безлад».

І ще один важливий фактор.

Інфляція у 2008 році – 22,9% – це пряме грабування народу та вирішення проблем дефіциту бюджету лише прикритими антисуспільними діями. 2009 рік не буде винятком. В Законі «Про державний бюджет України» передбачається 9,5% інфляції, до речі, прогноз Валютного фонду – 13,5%. Що принципово важливо? Відсутність будь-яких антиінфляційних заходів, а це означає, що проблеми дефіциту бюджету будуть вирішуватися винятково за рахунок громадян України. Що робити? Детально проаналізувати складні інфляційні процеси та в рамках антикризових заходів відпрацювати спеціальні антиінфляційні заходи та програму їх реалізації.

Оцінюючи вплив фіскальної політики на економіку, слід врахувати, що її заходи прямо чи опосередковано пов’язані з державним бюджетом.

Потрібно знайти оптимальну податкову політику держави. Тому для України сьогодні, під час економічної кризи, актуальним, як ніколи, є, по-перше, прийняття Податкового Кодексу з побудованою моделлю динаміки зростання податкових ставок, але лише за умови економічного пожвавлення, а, по-друге, – внесення змін до Бюджетного Кодексу з максимально можливим перерозподілом на користь місцевого самоврядування.

Економічна теорія переконує і доводить на прикладі економічної практики, що зниження оподаткування здатне спричинити зростання податкової бази в економіці, зменшення обсягів трансфертних платежів, якщо хочете, суттєве зниження рівня «пільгової» економіки. Ця гіпотеза має графічну модель, що називається «Крива Лафера» (рис. 1) [4, с.303 - 305].

Крива Лафера демонструє зв’язок між податковою ставкою (t) і податковими надходженнями (AT). Дуже важливе застереження: податкові ставки так можна збільшити, щоб мати «0» у бюджеті і розвалену економіку. Особливо це потрібно пам’ятати в період економічних спадів.

Економічні системи, основною метою яких є досягнення якнайвищої ефективності, спричиняє різкий життєвий рівень і якість життя. Внаслідок поєднання рівних прав та економічної нерівності в капіталізмі виникають суперечності між політичним принципом демократії та економічними засадами. Багаті намагаються одержати більше тих прав, якими повинні бути наділені рівною мірою всі, а інших ринок позбавляє можливості мати хоча б мінімальний життєвий рівень.

Це відбувається зараз, на жаль, у спотвореному вигляді в Україні. Саме тому в державі поряд із соціальною трагедією, яка відбувається, для більшості громадян водночас з’являються соціальні замовлення на пошук оптимальної моделі Української державності, яка б найбільш вдало знаходила вічний компроміс між рівністю та ефективністю.

Підтримка інфляції та безробіття на низькому рівні – головні завдання макроекономічної політики держави. Соціально-економічні наслідки високої інфляції дуже суттєві:

1. Зниження реальних доходів населення. Великою помилкою є спроба за рахунок інфляції (2008 рік – 22,9%, 2009 – в плані 9,5%, прогноз Міжнародного Валютного Фонду – 13,5%) вирішувати проблему дефіциту бюджету.

2. Знецінення фінансових активів. У результаті інфляції зменшується їх реальна вартість.

3. Порушення відносин між позикодавцями та позичальниками. В цьому процесі різко втрачає ефективність банківський сектор, порушується кредитно-грошова система.

4. Зниження інтересу до інвестування.

Неспроможність влади всіх рівнів, відсутність будь-яких реформ у країні може привести Україну до фінансово-економічного колапсу та до необхідності довгострокового періоду (до 10 - 15 років) подолання наслідків суспільної кризи.

Так, я з честю можу себе віднести до націоналістів, але націоналістів-прагматиків. Слід зауважити, що ринкова економіка наднаціональна, і така могутня успішна країна, як США, демонструє це всією історією свого розвитку. На прикладі багатьох успішних країн Україна повинна навчитися співпрацювати в глобалізованому світі, там, де є виключно її інтереси: чи на Сході, чи на Заході, чи в Азії, чи в Америці, чи на Близькому Сході, чи на краю Африки.

Саме така філософія побудови відносин приведе Україну до розробки оптимальної моделі геополітики і геостратегії на основі принципів сталого розвитку (рис.2).

Рис 2. Складові сталого розвитку

4. Приклад Славутича

Славутич є прикладом того, як із достроковим закриттям Чорнобильської АЕС в чистому вигляді монопрофільне місто перетворилося в соціально орієнтоване з ринковими відносинами, з різними формами власності (державною, комунальною, приватною), місто розвинутого конкурентного середовища на принципах рівних можливостей. Місто, де представники більш, ніж 50 національностей і народностей об’єдналися ідеєю життя в комфортних умовах, комфортному місті з сучасними європейськими стандартами життя, в жодному разі не ідеалізуючи цих стандартів і цих умов.

Створення найсприятливіших умов для економічного розвитку, підприємництва, бізнесу можна довести через теорію «дойної корови» (природа і суспільство – єдине ціле).

Щоб телятко стало теличкою, а потім корівкою, яка починає давати молочко начебто з нічого, з зеленої трави, потрібні певні умови. А годувати потрібно з самого початку і до повного «зношення», дбаючи про нову корівку.

Чому ж ми думаємо, що не створюючи умов для продуктивної, прибуткової, енергоефективної роботи суб’єктів економічної діяльності, ми можемо розраховувати на зростання економіки, створення робочих місць, особливо високооплачуваних, достойний людини рівень життя.

ФОРМУЛА СЛАВУТИЧА:

ВЛАДА – БІЗНЕС – ГРОМАДСЬКІСТЬ = ДОБРОБУТ