Необхідно зазначити, що наведена на рисунку 1 структура системи ризик-менеджменту для найкрупніших та великих банків дещо відрізняється, та суттєво відрізняється для середніх та невеликих банків. У групах найкрупніших та великих банків частка економіко-математичних моделей вища (близько 30%), а частка системи регламентів й процедур – нижча (38-45%). Для середніх та, особливо, невеликих банків ситуація змінюється суттєво в бік зростання частки вадливості регламентів та процедур (до58 та 74% відповідно), та зменшення часток економіко-математичних моделей та програмного забезпечення.
Одним з актуальних питань сучасного ризик-менеджменту в світі є питання про наявність та тип системи інтегральної оцінки ризику. Еволюція подібних систем у західній банківській практиці мала три етапи. На першому етапі (1980-ті роки XX ст..) в банках запроваджувалися системи оцінки ризику за окремими категоріями. Тобто кредитний відділ оцінював ризики неповернення кредитів, валютний відділ – валютні ризики та ін. Подібний підхід є, по-суті, “мікро-ризик менеджментом”. У 1990-ті роки XX ст. в банках започатковуються системи ризик –менеджменту інтегрального типу “знизу-догори”. Сутність їх полягає в наявності в банку незалежного відділу ризик-менеджменту, який здійснює моніторинг, кількісну оцінку основних ризиків банку (кредитного, процентного, ліквідності) та створює комплексну інтерговану оцінку потенційних ризиків на рівні банку в цілому. На початку XXI ст. у банках почали використовувати принципово новий підхід в інтегральній оцінці ризику – “зверху-донизу”. Його об’єктом виступає сукупний ризик та дохід банку. За таким підходом спочатку на рівні банку розв’язуються завдання ідентифікації, аналізу та оцінки ризиків, які впливають на зниження сукупного прибутку банку та його акціонерної вартості. Виходячи з цього здійснюється розподіл ризик-капіталу за напрямками діяльності банку.
Дослідження питання про тип систем ризик-менеджменту в українських банках виявило суттєве відставання в організації систем ризик-менеджменту. Так, переважна кількість банків (80%) використовує системи ризик-менеджменту, за якими ризики оцінюються окремо за кожною категорією.
Результати дослідження вказують на наявність певного протиріччя: 74% банків мають незалежні відділи (управління, департаменти) ризик-менеджменту, а інтегральна система оцінки ризиків банку здійснюється лише у 20% банків. Причиною цього протиріччя є цілковите нерозуміння функцій відділів ризик-менеджменту, частково обумовлене невисоким рівнем розвитку фінансової системи в цілому. При цьому основні функції, які виконують підрозділи ризик-менеджменту, полягають у незалежному моніторингу ризику, розробці методик оцінки ризику та методів встановлення лімітів, а також аналіз сценаріїв розвитку окремих подій. Як результат, реальна функція відділів ризик-менеджменту значною мірою зводиться до контролю та оптимізації ризику за категоріями. А функції інтегральної оцінки не здійснюються.[4,11-13]
У таблиці 1 наведено отримані пріоритети категорій ризику за десятибальною шкалою (1 – найменший пріоритет, 10- найбільший).[4,13]
Таблиця 1. – Ступінь пріоритетності категорій ризику.
| Категорія ризику | Банківська система в цілому | Найкрупніші банки | Великі банки | Середні банки | Невеликі банки |
| Кредитний ризик | 8,65 | 8,71 | 9,43 | 8,17 | 7,67 |
| Ризик ліквідності | 7,70 | 7,86 | 8,29 | 7,00 | 7,33 |
| Ризик зміни процентної ставки | 5,78 | 5,57 | 6,14 | 6,83 | 3,33 |
| Ринковий ризик | 5,04 | 4,71 | 5,43 | 5,83 | 3,33 |
| Валютний ризик | 5,57 | 4,71 | 6,57 | 6,17 | 4,00 |
| Операційно-технологічний ризик | 4,70 | 4,86 | 4,43 | 5,33 | 3,67 |
| Ризик репутації | 4,06 | 5,29 | 3,43 | 4,17 | 4,33 |
| Юридичний ризик | 4,30 | 4,00 | 3,43 | 4,67 | 6,33 |
| Стратегічний ризик | 4,96 | 5,43 | 3,71 | 5,67 | 5,33 |
Отримані результати чітко фіксують найсуттєвіші категорії ризику. Таким чином, найсуттєвішою категорією ризику в банківській системі України є кредитний ризик. Ця категорія набрала максимальну кількість балів як в банківській системі в цілому, так і в кожній групі банків. Пояснення випливає з особливостей фінансового ринку України – ринок кредитів є домінуючим, при яскраво вираженій недорозвиненості інших сегментів – ринку акцій, облігацій, похідних цінних паперів.
Другою за ступеням важливості категорією як в банківській системі в цілому, так і в усіх групах банків виступає ризик ліквідності.
Третьою за пріоритетністю категорією в банківській системі в цілому, в групах найкрупніших та середніх банків є ризик зміни процентної ставки. У групі великих банків – валютний ризик. Аналіз показує, що різниця в середніх балах пріоритетності між валютним ризиком та ризиком зміни процентної ставки не є великою. А в групі найкрупніших банків ризик зміни процентної ставки значно важливіший за валютний. Принципово відрізняється ситуація з групою невеликих банків. Там третє місце посідає категорія юридичних ризиків, причому з великим відривом.
Системи оцінки кредитного ризику
Систему оцінки кредитного ризику можна представити у вигляді чотирьох взаємопов’язаних компонент:
1. Аналіз економічного обґрунтування необхідності фінансування. Тобто аналізується бізнес-план позичальника, потенційний економічний ефект, можливості залучення коштів з інших джерел, вплив ділового середовища, конкуренція на ринку тощо.
2. Правове оформлення кредитної операції.
3. Аналіз фінансової діяльності позичальника. Цей аспект, на відміну від інших стосується самого позичальника, а не кредитної операції.
4. Забезпеченість кредиту, яка включає заставу, наявність гарантій третьої сторони, зовнішнє страхування тощо.
Враховуючи, що більше половини всіх кредитів юридичним особам надається банками з групи найкрупніших, доцільно представити порівняльний аналіз пріоритетів в оцінці кредитного ризику для двох груп: найкрупніших банків та усіх інших. Також, виділено чотири сектори економіки: промисловість, сільське господарство, торгівля та сфера послуг, фінансовий сектор. Звичайно, в реальній економіці секторів більше, але саме ці сектори економіки за думкою експертів є основними.
Результати аналізу представлені у таблиці 2.[4,14-15]
Таблиця 2. – Відносні пріоритети компонент оцінки кредитного ризику.
| Сектор економіки | Група банків | Компонента | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | ||
| Промисловість | Група найкрупніших банків | 0,26 | 0,24 | 0,29 | 0,21 |
| Всі інші банки | 0,24 | 0,23 | 0,24 | 0,28 | |
| Сільське господарство | Група найкрупніших банків | 0,27 | 0,24 | 0,27 | 0,22 |
| Всі інші банки | 0,24 | 0,25 | 0,21 | 0,28 | |
| Торгівля та сфера послуг | Група найкрупніших банків | 0,24 | 0,24 | 0,3 | 0,23 |
| Всі інші банки | 0,23 | 0,25 | 0,24 | 0,28 | |
| Фінансовий сектор | Група найкрупніших банків | 0,17 | 0,26 | 0,38 | 0,18 |
| Всі інші банки | 0,21 | 0,27 | 0,33 | 0,19 | |
Аналіз результаті дає можливість виявити різницю у пріоритетах компонент оцінки кредитного ризику для найкрупніших банків та для всіх інших. Для групи найкрупніших банків найбільш пріоритетною компонентою є аналіз фінансової діяльності позичальника. Ця компонента має найбільшу питому вагу в усіх секторах економіки, і тільки при розгляді кредитної заявки в сільському господарстві однакову вагу з аналізом фінансової діяльності має економічне обґрунтування надання кредиту. У фінансовому секторі питома вага аналізу фінансової діяльності сягає майже 40%. Протилежною є ситуація для інших банків. У цій групі в усіх секторах, окрім фінансового, найбільш важливим фактором є забезпеченість кредиту. У фінансовому секторі, як і для групи найкрупніших банків, найбільшу агу має аналіз фінансової діяльності.
При оцінці кредитного ризику необхідно враховувати об’єктивну й суб’єктивну його компоненти. Причому під об’єктивною складовою розуміють природно притаманну кредитній операції невизначеність, а під суб’єктивною – свідомий рівень ризику, який приймається при цьому. У банках України середня часта об’єктивної складової в кредитному ризику становить 51%, а об’єктивна – 49%. Тобто вони, по суті, однакові. Хоча у групі найкрупніших банків переважає суб’єктивна частка (66%).
Висновки до розділу 1
Ризик є невід’ємною частиною діяльності будь-якого банку. Й ефективна система заходів щодо їх запобігання може врятувати банк від небажаних збитків, а іноді й від банкротства.
Однак, системи ризик-менеджменту в українських банках значною мірою відстають від аналогічних систем в західних банках. Причинами відставання є нерозвиненість фінансового ринку України та його інфраструктури. Недостатня розвиненість корпоративного управління в банках та недостатній рівень системної роботи Національного банку в цьому напрямку, що виявляються, зокрема, у відсутності стандартних вимог до функцій ризик-менеджменту.
Таким чином, державним органам влади необхідно прискорити розвиток фінансового ринку в структурному і інфраструктурному контексті. Структурний контекст полягає у необхідності системних кроків щодо зміни структури фінансового ринку з метою збільшення частки фондового ринку. Розвиток ринку корпоративних цінних паперів (акцій та облігацій) сьогодні в Україні є неадекватно сповільненим, одним з наслідків чого є домінуюча частка кредитного ризику в загальній структурі банківського ризику. Кредитний ризик банку за своєю сутністю не може бути оцінений з високою точністю, водночас ринковий ризик, через ціни ринкових активів, може бути оцінений більш точно. Інфраструктурний контекст включає в Україні таких інфраструктурних складових, як кредитні бюро, рейтингові агентства тощо, які мають забезпечувати необхідний рівень інформаційної складової при оцінюванні ризиків.