Економічна безпека підприємства в сучасних умовах та економічні ризики (стр. 2 из 3)

Загроза - це такі зміни у зовнішнього або внутрішнього середовища підприємства, які приводять до небажаних змін предмета безпеки

Збиток - це сама небажана зміна якостей предмета безпеки, зниження його цінності для підприємства або його повна втрата

Стратегія економічної безпеки підприємства - сукупність найбільш значущих рішень, направлених на забезпечення прийнятного рівня безпеки функціонування даного підприємства.

Звичайно розглядають три типи стратегічної безпеки підприємств:

–орієнтовані на усунення існуючих або запобігання виникнення можливих загроз;

–спрямовані на запобігання впливів існуючих або можливих загроз на предмет безпеки;

–направлені на відновлення збитку, що наноситься.

У кожного підприємства повинна бути своя програма забезпечення його економічної безпеки, що відповідає на наступні питання:

1 Що саме в господарській системі даного підприємства знаходиться під загрозою?

2 Які загрози існують в даний момент, які можуть з'явиться в короткостроковій або довгостроковій перспективі?

3 Які конкретні механізми негативного впливу загроз на підприємство загалом або конкретний об'єкт його економічної безпеки?

4 Яка повинна бути прийнята стратегія захисту від загроз?

Аналіз проблем економічної безпеки, пов'язаних з діяльністю конкретного підприємства, необхідно здійснювати у взаємозв'язку з функціонуванням, тобто можливостями підприємства виконувати ті або інші свої функції. Загальна схема функціональних зв'язків сучасного промислового підприємства показана на рисунку 3.

У цьому випадку підприємство являє собою центр перетину фінансових, матеріальних, кадрових і інформаційних потоків, які відображають рух сировини, комплектуючих, обладнання, технологій, грошових готівкових і безготівкових платежів, продукції, що виробляється в умовах конкретного соціально-економічного і природного середовища.

Таким чином, функціонування підприємства під впливом чинників зовнішнього середовища постійно схильне до небезпеки зриву або погіршення через можливе порушення регіональних, галузевих і міжгалузевих потоків, необхідного для його діяльності.

При цьому до чинників ризику потрібно відносити тільки ті зміни параметрів вхідних і вихідних потоків, які є непередбачуваними з боку підприємства. Ризикові чинники характеризуються дискретністю змін, наявністю порогових значень, за досягненням яких потік перемикається на інший режим роботи. До них відносяться, наприклад, різке підвищення цін, зміна податкового законодавства, соціально-політичної ситуації, зміна митних умов, аварії і т.д.. В той же час, наприклад, зниження купівельної здатності гривні і зростання цін не відносяться до чинників ризику в тому випадку, якщо рівень інфляції зберігає свій темп зростання, що є стабільним продовж тривалого періоду і що дозволяє екстраполювати його на майбутнє.

Рисунок 3 - Схема функціональних зв'язків сучасного підприємства

Канали зв'язку даного промислового підприємства з його контрагентом на рисунку 3 зображені за допомогою стрілок, направлених в один бік, але насправді всі вони носять двосторонній характер, тобто функціонування кожного каналу залежить від поведінки як мінімум двох економічних суб'єктів.

2. Найважливіші види господарських і фінансових ризиків в діяльності машинобудівного підприємства

Користуючись переліком функціональних зв'язків сучасного підприємства, проаналізуємо, які найважливіші види господарських і фінансових ризиків можуть вплинути на економічну безпеку машинобудівного підприємства. До них можна віднести наступні ризики:

1. Ризик неможливості здійснення технології виробництва продукції на підприємстві через неукладення договору на постачання початкових матеріалів, сировина, комплектуючих виробів, напівфабрикатів.

Причинами виникнення такого ризику можуть бути:

–відмова традиційних постачальників від укладення договору;

–неприйнятні для даного підприємства умови договору або ціни;

–неможливість виконання підприємством-постачальником умов договору за технічними умовами, вимогах до якості і т.п.;

–аварійність на транспорті та ін.

Чинниками ризику в цьому випадку виступають: загальна нестабільність соціально-економічної обстановки, надмірна концентрація вхідних матеріальних потоків на обмеженій кількості постачальників, нерівномірність темпів інфляції, недиверсифікованність постачання, застосування постачальниками стратегії максимізації прибутку в даний момент будь-якими коштами та ін.

Компенсувати такий ризик можна, застосувавши такі заходи, як:

–диверсифікація виробництва шляхом застосування інших технологій і видів продукції;

–диверсифікація постачання;

–постійний збір інформації про постачальників і їх можливі зміни;

–встановлення некомерційних зв'язків з реальними і потенційними постачальниками;

–придбання даним підприємством акцій підприємств-постачальників;

–створення страхових резервів початкових продуктів;

–підготовка можливості кредитування, якщо виникне необхідність в передоплаті.

2. Ризик неповернення передоплати постачальником

Причини виникнення в основному ті ж, що і у випадку невиконання договорів постачання, а також рішення постачальника про тимчасове або остаточне привласнення отриманих у вигляді передоплати сум; неможливість їх виплати даному підприємству через використання до зриву договору.

Чинники ризику: кризова ситуація у взаєморозрахунках підприємств; слабість арбітражу і законодавчої бази; низька правова культура управління; прагнення підприємств до абсолютної мінімізації ризику, тобто виникнення самої вимоги передоплати; відсутність розвиненої системи страхування господарських і фінансових операцій.

Можливі методи компенсації ризику:

–некомерційна інтеграція;

–купівля і обмін акціями з постачальниками;

–встановлення особистих неформальних відносин з керівництвом підприємства-постачальника;

–залучення незалежних організацій як гарантів операцій;

–розвиток заставних операцій.

3. Ризик нереалізації виробленої продукції.

Причини: скорочення потреби у даному вигляді продукції; поява на ринку аналогічної продукції конкурентів; моральний знос продукції; перемикання попиту; зниження попиту через зміни структури бюджету або зниження прибутків споживачів; зміна виробничого профілю або спеціалізації традиційних споживачі продукції; відсутність у підприємстві повної інформації про даний сегмент ринку.

Чинники ризику: поява нової технології; заміна високорозвинених технологій більш простоями; зміна умов імпорту, що полегшують ввезення імпортної продукції; залежність результатів рішень, що приймаються споживачем від “особистих" умов договору; різке зростання об'ємів і рентабельність виробництва в галузі, сприяюче притоці конкурентів.

Методи компенсації, що рекомендуються:

–диверсифікація виробництва і структури збуту;

–активне використання всіх видів маркетингу, включаючи створення бази даних про споживачів, їх можливостях, наміри, соціально-економічний статус, тенденції в споживанні продукції;

–обмін акціями з традиційними споживачами і придбання їх акцій;

–пошук технологій і методів поліпшення якості і підвищення конкурентоспроможності продукції;

–освоєння гнучких, переналагоджувальних на виробництво інших видів продукції технологій;

–освоєння гнучких технологій маркетингу, що дозволяють перейти до інших сегментів ринку.

4. Ризик неотримання або невчасного отримання оплати за реалізовану без передоплати продукцію.

Цей ризик може виникнути через відсутність необхідної суми у споживача на момент постачання продукції або прийняття ним рішення про використання призначеної для цього суми на інші цілі.

Як методи компенсації даного ризику можна використати, передусім, ту ж передоплату.

5. Ризик відмови покупця від отриманої і оплаченої ним продукції, тобто повернення.

Виникає за причинами невідповідності продукції вимогам до її якості; неможливість використання споживачем продукції даної якості, рішення споживача про перехід до іншого виду продукції або до іншого постачальника.

Методи компенсації, що рекомендуються, схожі з тими, що і при компенсації ризику несплати.

6. Ризик зриву власних виробничих планів або інноваційних проектів.

Причини: непередбачена нестача фінансових коштів; несприятливі погодні умови; недотримання технології виробництва; технічні аварії; страйки; перехід кваліфікованих кадрів на інші підприємства.

Як методи компенсації можна рекомендувати: розвиток технологічної бази; проведення науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт в сфері технології виробництва; розробка соціальної стратегії; створення системи техніко-економічного резервування ресурсів.

7. Ризик невірного прогнозування ситуації і отримання неправильних початкових даних.

Може виникнути за причинами: відсутності на підприємстві необхідних традицій і системи безперервного прогнозування ринкового середовища; невміння здійснювати ринковий маркетинг; відсутнсті ефективної методики прогнозування поведінки ринкових суб'єктів.

Методи компенсації, що рекомендуються: більше уваги приділяти стратегічному плануванню; створення крізної системи збору і аналізу початкової інформації; прогнозування і прийняття стратегічних рішень; запрошення консультантів-професіоналів з маркетингу і менеджменту; підвищення кваліфікації адміністративно-управлінського персоналу підприємства.

8. Ризик неотримання зовнішніх інвестицій і кредитів.

Основні причини: в інвесторів або кредиторів склалося несприятливе враження про перспективи і можливості підприємства; поява негативних даних про підприємство; різке падіння курсу акцій даного підприємства; виступу споживачів з критикою продукції підприємства.