• кримінальні мотиви одержання злочинними юридичними та фізичними особами доходів через шантаж, шахрайство або крадіжки;
• некомерційні мотиви посягань на життя та здоров'я керівників і працівників підприємства (організації), а також на майно підприємства.
Названі спонукальні мотиви можуть зумовити спроби негативного впливу (фізичного та морального характеру) на працівників підприємства.
Спроби фізичного усунення керівників, вищих менеджерів і головних спеціалістів спричиняються переважно зіткненням комерційних інтересів підприємств (організацій)-конкурентів, конфліктами керівництва з кримінальними організаціями (особами), а також політичними мотивами.
Спроби морального тиску на працівників підприємства (організації) з метою змусити їх учинити дії, що завдаватимуть шкоди економічній безпеці та ефективному функціонуванню фірми. Виконавцями таких дій можуть бути представники криміналісту, корумповані чиновники служб безпеки та податкових служб або спеціально найняті для цього люди та організації.
У кінцевому підсумку сукупність негативних дій щодо силової складової економічної безпеки можна стисло сформулювати так:
• фізичні та моральні впливи особистого спрямування (спрямовані проти конкретної особистості);
• негативні дії, спрямовані на завдання шкоди майну, включаючи загрози зменшення активів підприємства (організації) і втрати ним (нею) фінансової незалежності;
• негативний вплив на інформаційне середовище суб'єкта господарювання (так званий промисловий шпіонаж).
На всіх великих і середніх підприємствах (в організаціях) звичайно створюються автономні служби безпеки, а безпека функціонування невеликих фірм може забезпечуватися територіальними (районними або міськими) службами, що в них фірма наймає одного чи кількох охоронців. Такі служби охорони, як правило, створюються при місцевих органах внутрішніх справ або при державній службі безпеки.
До об'єктів, що підлягають захисту від потенційних загроз і протиправних посягань, належать:
• персонал (керівні працівники; персонал, який володіє інформацією, що становить комерційну таємницю);
• матеріальні цінності та фінансові кошти (будівлі, споруди, устаткування, транспорт, валюта, коштовні речі, фінансові документи);
• інформаційні ресурси з обмеженим доступом;
• засоби та системи комп'ютеризації діяльності фірми (підприємства, організації);
• технічні засоби та системи охорони й захисту матеріальних та інформаційних ресурсів.
Служба безпеки фірми завжди має бути готовою до подолання критичної (кризової) ситуації, що може постати через зіткнення інтересів бізнесу та злочинного світу. Для управління безпекою багато які фірми створюють так звані кризові групи, до складу яких входять керівник фірми, юрист, фінансист і керівник служби безпеки. Головна мета діяльності кризової групи — протидіяти зовнішнім загрозам для безпеки фірми.
Література
1. Економічна безпека підприємства – під. за ред. Самойленко А.Г. – К. 2005 р.
2. Економіка підприємства – під. за ред. Самусенко Р.К. – К. 2003 р.