МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ
Кафедра “ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВ”
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
ЕКОНОМІКА МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
(для спеціальності: 8.050107 МАГ Ек) № кода 3078
Склали: доц.,к.е.н. Корольов В.Ю.
асистент Овчаренко Ю.М.
Макіївка, 2003 р.
Зміст
Тема 1. Міське господарство в структурі суспільного виробництва
1.1 Поняття і склад міського господарства
1.2 Житлово-комунальне господарство України і міста
1.3 Житлово-комунальне господарство і сутність науково-технічного прогресу
Тема 2. Значення ринкових сил у розвитку міста
2.1 Ринкова сила і цінова політика
2.2 Основи формування ринкових відносин
2.3Соціально-економічна оцінка територій по функціональних зручностях для проживання населення і розміщення будівництва
Тема 3. Урбанізація як позитивна тенденція розвитку міста
3.1 Визначення урбанізації
3.2 Ступінь урбанізації і рівень економічного розвитку України
3.3 Історія і перспективи урбанізації
Тема 4. Прогнозування економічного розвитку міста
4.1 Соціально-економічна програма - основа розвитку міста
4.2 Моделі розвитку економіки розвитих країн світу
4.3 Моделі соціально-орієнтованої економіки
Тема 5. Основи ціноутворення
5.1 Комунальні тарифи
5.2 Роль тарифів у формуванні фінансових результатів діяльності комунальних підприємств
5.3 Прибуток підприємств
Тема 6. Керування екологічною безпекою міста
6.1 Правові основи керування
6.2 Організація системи керування
6.3 Економічний моніторинг природо використання
Тема 7. Місцевий бюджет
7.1 Історія виникнення і визначення місцевого бюджету
7.2 Функції і сутність місцевих бюджетів
7.3 Законодавча база й основні терміни складання бюджету
Тема 8. Аналіз існуючих методів оцінки земельних ділянок
8.1 Вітчизняний і закордонний досвід оцінки міських земель
8.2 Методи оцінки міський території (традиційний підхід)
Література
Тема 1. Міське господарство в структурі суспільного виробництва
1.1 Поняття і склад міського господарства
Міське господарство є складовою частиною народного господарства країни. Воно покликано виконувати важливу роль у забезпеченні потреб усього суспільства.
Існує кілька визначень міського господарства і його складових. На думку А. Н. Єгорова (доц.,к.е.н. Національної Академії наук України Інституту Економіки промисловості): «Місто відіграє важливу роль у контексті швидкого економічного і соціального розвитку країни. Саме місто визначає економічний, соціальний, науковий і культурний динамізм країни. В даний час місто розглядається як активне джерело економічного росту і конкурентноздатності на національному та інтернаціональному рівнях».
На думку Т.П. Юр'євої, доц..,к.е.н.: “Міське господарство являє собою комплекс розташованих на території міста підприємств, організацій і установ, які обслуговують матеріально-побутові і культурні потреби населення, що живе в ньому. Воно включає у свій склад житлово-комунальне господарство міста і підприємства побутового обслуговування населення, будівельну промисловість і підприємства виробництва місцевих будівельних матеріалів, систему установ і підприємств міської торгівлі, суспільного харчування, охорони здоров'я, утворення та ін.”
Стольберг Ф.В., д.т.н., професор затверджує, що міське господарство – це склад об'єктів, що входять у нього, а також підприємства й організації які експлуатують їх та забезпечують функціонування міста як складної соціально-еколого-економічної системи.
Ґрунтуючись на вище перераховані визначення можна зробити висновок, що економіка міського господарства торкається всіх аспектів існування міста: економічної, соціальної та екологічної теми.
Економіка міського господарства – це комплекс заходів, які містять у собі усі господарські суб'єкти та об'єкти міста, що безпосередньо формують основну задачу розвитку міста як цілісну одиницю економічної системи.
Основними складовими економіку міського господарства є:
житлово-комунальне господарство;
підприємства побутового обслуговування населення;
будівельна промисловість і підприємства з виробництва місцевих будівельних матеріалів;
система установ і підприємств міської торгівлі;
суспільне харчування;
охорона здоров'я, утворення та ін.
1.2 Житлово-комунальне господарство України і міста
Житлово-комунальне господарство є здебільшого міського господарства. Воно включає: житловий фонд, комунальні підприємства і спорудження зовнішнього міського благоустрою.
Загальне керівництво житлово-комунальним господарством міста, незалежно від того, у чиїм розпорядженні знаходяться житловий фонд, комунальні підприємства і спорудження благоустрою, виконує виконком міських Рад народних депутатів. Виконкоми видають постанови, що визначають розпорядок роботи й умови санітарного і технічного утримання комунальних підприємств, споруджень благоустрою і житлових будинків, розробляють проекти планування і забудови міст, визначають умови користування міськими землями.
Більшість комунальних підприємств і житлових організацій міст і селищ України підлеглі місцевим Радам народних депутатів. Податки і доходи (прибуток) комунальних підприємств зараховуються в місцевий бюджет. У той час з місцевого бюджету здійснюються асигнування на покриття збитків підприємств житлово-комунального господарства і фінансується будівництво нових об'єктів.
Житловий фонд України – одна зі складених національного багатства країни. На сьогодні переважну частину (понад ¾) складає державний житловий фонд. При цьому, спостерігається тенденція зростання частки приватного житлового фонду як наслідок приватизації населення житлового фонду місцевих рад і відомств.
За ознаками призначення і функціям комунальні підприємства поділяються на такі групи:
санітарно-технічні (водопроводи, каналізація, підприємства по санітарному очищенню);
транспорт (трамваї, тролейбуси, автобуси, метрополітен та ін.);
комунальної енергетики (електричні, теплові мережі та ін.);
комунальне обслуговування (готелів та ін.);
підприємства та організації зовнішнього міського (селищного) благоустрою (підприємства дорожнього господарства, озеленення, вуличного висвітлення та ін.);
Комунальні підприємства, що надають послуги і реалізують продукцію за плату, працюють за схемою самофінансування. Підприємства, що надають безоплатні послуги (міських шляхів, озеленення, вуличного висвітлення та ін.) – фінансуються з бюджету за фактично виконані роботи.
Діяльність житлово-комунального господарства можна розділяти на діяльність, яку варто відносити до сфери матеріального виробництва і діяльність, що вважається невиробничою сферою.
До першої групи варто відносити області комунального господарства, у яких робота продуктивна незалежно від форми її втілення і результатом якої є первісна вартість.
До другої групи відносяться області комунального господарства, що надають послуги безпосередньо населенню. Вони не є ланкою єдиного загального процесу виробництва і споживаються населенням у момент їхнього надання.
У більшості комунальних підприємств процес виробництва збігається з процесом реалізації продукції чи послуг. Інакше кажучи, продукція комунальних підприємств у більшості випадків не може накопичуватися на складі і надається безпосередньо споживачам. Це обумовлює характерні риси в організації, структурі і використанні оборотних коштів.
Необхідність доставки продукції безпосередньо споживачам підвищує значення мереж господарства в основних фондах комунальних підприємств, вимагає значних капітальних вкладень, а також великих витрат на утримання і капітальний ремонт мереж, споруджень і трубопроводів.
Розвиток і благоустрій кожного міста здійснюється з урахуванням чисельності населення, його побутових потреб, санітарних та інших вимог. Чим більший населений пункт, чим щільніше його заселення, тим більш складні задачі водопостачання, очищення, організації внутрішнього міського з'єднання, санітарної охорони повітря, води, землі на його території, тим більше потрібно оснащення для його благоустрою і створення нормальних умов для життя населення і потреби підприємств, установ і організацій.
Однієї з визначальних рис забезпечення діяльності організацій і установ охорони здоров'я, утворення, фізкультури і спорту є наявність багатоканальної системи надходження фінансових ресурсів. Джерелами фінансування їхньої діяльності можуть бути як бюджетні ресурси, так і засоби підприємств, організацій, населення. Вибір того чи іншого джерела фінансування із суспільних фондів споживання, а також співвідношення їхніх ресурсів, що розподіляються через суспільні фонди споживання, і засоби населення, що направляються на відшкодування витрат на надання матеріально-побутових і соціально-культурних послуг, визначаються в залежності від характеру й особливостей потреб, що задовольняються.
Для забезпечення потреб медичного обслуговування, одержання середнього і вищого утворення, утримання непрацездатних членів суспільства і деяких інших потреб використовуються головним чином засобу державного бюджету. Для відшкодування витрат на надання послуг дитячим дошкільним установам, а також деяких послуг соціально-культурного характеру, крім загальнодержавного характеру, широко використовуються децентралізовані джерела суспільних фондів споживання і засоби населення. Витрати на послуги, що зв'язані із відпочинком і охороною здоров'я трудящих, відшкодовуються за рахунок засобу населення і децентралізованих соціальних фондів.