1.1 Гроші як загальний вартісний еквівалент
Як відомо із загальної економічної теорії, виникнення грошей пов'язане з розвитком протиріччя між споживчою вартістю і вартістю товару. На ранніх етапах товарного обміну, коли зазначене протиріччя знаходилось ще в ембріональному стані, вартість товару не
Маємо взяти до уваги і те, що в процесі розвитку товарного виробництва істотна характеристика категорії «вартість» як підґрунтя грошових відносин, за допомогою якого гроші виражають свою якісну визначеність, наповнюється новим змістом. Як виробниче відношення вартість характеризується властивістю історизму - тобто спроможністю пристосовуватися до конкретно визначених умов виробництва та обігу товарів, що постійно змінюються, вдосконалюються.
Дотично до цього поняття «загальний еквівалент» на кожному ступені історичного розвитку має розглядатися як вираз не суті грошей взагалі, а відображення специфічної суті, що наповнюється новим змістом у межах різних етапів товарного виробництва та обігу і відтак постійно збагачується. В підмурівку цього закладено принцип історизму грошових відносин, що спеціально розглядатиметься у 3-й темі посібника.
Конче важливо мати на увазі, що в розглядуваній площині гроші виступають не лише як безпосереднє втілення вартості, але і як суспільний еталон виміру останньої, як міра її кількісного визначення. Здійснення в товарному обігу функції еталона виміру вартості, її міри є суспільною монополією грошей. Визначеність грошей як загального вартісного еквівалента значною мірою сперта на реалізацію саме цієї монополії. А це своєю чергою означає, що теорія вартості і теорія грошових відносин - не ізольовані, а органічно пов'язані між собою, невід'ємні складові однієї економічної теорії - теорії товарно-грошових відносин.
Розглядаючи гроші як уособлення загального вартісного еквівалента, слід враховувати і те, що в цьому понятті дається лише абстрактна характеристика їхньої суті. Гроші в названій якості ще не визначаються у стані свого безпосереднього буття як органічна єдність змісту і форми. На цьому ступені пізнання вони розглядаються лише як результат розвитку їхньої глибинної суті - вартості. Тому тут поки що відсутня система зв'язків, яка поєднує гроші з усією структурою суспільного відтворення, її складовими ланками. На даному рівні пізнання гроші розглядаються лише як виробниче відношення, взяте поза його конкретно функціональним втіленням. Тут ще не йдеться про специфіку якоїсь окремої конкретної форми грошей у своїй реальності, яка функціонує в певній системі товарно-грошових відносин. Природа грошей на даній лощині аналізу розглядається лише в межах простого визначення їхньої абстрактної загальності, як суть грошей взагалі, як економічна структура, не наповнена досі конкретним змістом.
Цими обставинами зумовлюється необхідність переходу на більш високий ступінь аналізу, у фокусі пізнання якого виявляються гроші не в абстрактній, а в предметній конкретно-історичній визначеності, у їхньому реальному бутті. Зміст останніх виражається на базі відповідної комбінації грошових функцій, що забезпечують реалізацію специфічної визначеності грошей.
1.2 Гроші як технічний інструментарій обміну товарів
Розглянуті питання, що характеризують логічний взаємозв'язок понять «вартість товару» - «гроші як загальний вартісний еквівалент», визначають загальноекономічну природу грошей. Мова йде про те, що вказане призначення грошей виявляється у їхній здатності забезпечити відособлення і реалізацію вартості товару як специфічного економічного відношення, що складається між окремими товаровиробниками і суспільством у цілому.
Однак зазначене призначення грошей не може обмежуватись лише цією функцією. В процесі реального обміну за їх допомогою забезпечується реалізація не лише вартості, а й споживчої вартості товару. У зв'язку з цим важливою складовою ознакою грошей як предмета пізнання є їхня здатність обслуговувати технічний бік обміну - рух споживчих вартостей. Мається на увазі інша логічна структура взаємозв'язку - взаємозалежність понять «споживча вартість товару» - «гроші як технічний інструментарій обміну».
Зазначене положення є свідченням подвійної природи грошей, доказом того, що їхня глибинна суть утримує в собі не одну, а дві форми, дві лінії розвитку: гроші як вираження суспільного зв'язку мають один цикл розвитку, гроші як інструментарій руху споживчих вартостей - інший цикл. Така структурність грошей увиразнює подвійність процесу товарного обміну, який має в собі цінову оцінку вартості товару, її попередню конвертацію в грошову оболонку, ідеальну метаморфозу товару в гроші. Цей же процес передбачає безпосередній обмін товару на гроші і далі - останніх на інший товар. У цьому разі йдеться про механічне переміщення з одних рук в інші споживчих вартостей, котрі ще перед тим на базі реалізації функції грошей як загального вартісного еквівалента дістали необхідну для реального обміну цінову оцінку.
Однак у дійсності зазначені визначення не є абсолютно протилежними. Самостійність ліній розвитку грошових відносин, про яку йдеться, відносна. Відображаючи подвійну структуру товару і відповідно - його обміну, вказані лінії реалізують себе в межах єдиної грошової суті. Гроші як вираз суспільної якості та гроші як суто технічний інструментарій обміну лише у своїй єдності можуть забезпечити реальний обмін товарів, обіг Т - Г - - Т. Звідси їхнє розмежування припустиме лише в рамках теоретичного пізнання. Водночас згадане розмежування логічних ліній розвитку грошових відносин несе в теоретичному плані досить важливе методологічне навантаження, що його слід обов'язково взяти до уваги при вивченні курсу з теорії грошей.
Методологічне значення теоретичного аргументування структури грошових відносин визначається тим, що на цьому підґрунті виникає можливість якісної характеристики структурної побудови конкретно-історичних форм грошей, специфіка яких виражається відповідною комбінацією грошових функцій. Ідеться про виявлення в кожній конкретно-історичній системі грошових відносин структурних елементів, за допомогою яких обслуговується технічний бік товарного обміну, здійснюється переміщення споживчих вартостей та елементів, на базі яких виявляється соціальна природа грошей, їхня роль загального вартісного еквівалента.
Виходячи з природи матеріалу можна виділити два основні види грошей: натуральні і символічні гроші.
1.3 Натуральні гроші
Натуральні (речовинні) гроші, їх нерідко називають дійсними грошима, включають всі види товарів, які були загальними еквівалентами на початкових етапах розвитку товарного обігу (худоба, зерно, хутра, черепашки і т.п.) а також гроші з дорогоцінних металів (золоті і срібні)
Характерна особливість натуральних грошей полягала в тому, що вони могли існувати не тільки як гроші, але і як товар. Номінальна вартість грошей даного вигляду відповідала їх реальній вартості (вартості золота або срібла).
Металеві гроші існували спочатку у формі злитків певної ваги, а потім монет. Металеві гроші виникли в глибокій старовині.
В Росії появу перших монет відносять до IX - X вв.; в той період мали ходіння як срібні так і золоті монети. Епохою панування золотих монет вважають XIX в. І почало XX в.
Використовування натуральних грошей (перш за все - золотих) як загальний еквівалент мала ряд істотних переваг. Натуральні гроші мали власну вартість як товару. Тому в той період не могло виникнути ситуації невідповідності між об'ємом грошової маси і об'ємом товарів і послуг на ринку.
Якщо на ринку виникав надлишок грошей, то золоті і срібні монети йшли з обігу осідаючи в кишенях їх власників як скарб. Обмеженість здобичі золота і срібла була перешкодою безконтрольної емісії грошей. Обидва ці обставини робили неможливою інфляцію яка стала неминучим злом при переході від натуральних грошей до їх замінників. Проте з розвитком ринкової економіки можливості використовування натуральних грошей виявилися обмеженими. Для обслуговування господарських зв'язків, що розширяються, було потрібне все більше і більше грошей. Золота не вистачало збільшення об'єму грошової маси для забезпечення операцій виявилося скрутним, що, у свою чергу, стримував розвиток товарообміну.
1.4 Символічні гроші
Символічні гроші називають знаками вартості, замінниками натуральних (речовинних) грошей. До символічних грошей відносяться паперові і кредитні гроші.
Номінальна вартість символічних грошей значно вище, ніж вартість того матеріалу, з якого вони виготовлені. Наприклад, щонайвища цінність десяти паперових рублів полягає саме в їх використовуванні як гроші а не в якій-небудь іншій якості.
Паперові гроші і різні монети (з міді і алюмінію і інших металів) з'являються тоді, коли в операціях, що часто повторюються, безпосередня присутність самих благородних металів стає необов'язковою. Спираючись на силу державної влади стає можливим замінити золото і срібло в обігу спочатку в межах даної держави, а потім і в світовій торгівлі знаками вартості.
Спочатку ці знаки у будь-який момент могли бути обменены на благородні метали за номіналом що і дозволяло їм циркулювати в обігу як замінники грошей з дорогоцінних металів.
Паперові гроші - грошові знаки, віддруковані на спеціальному папері, яким держава додає силу офіційних грошей (3, стр.79).
Загальне найменування паперових грошових знаків - «банкноты». З XIX в. Банкноти діляться на три категорії «классические», «кредитні» і «звичайні»; спочатку обміну на золото підлягали тільки класичні банкноти (за що вони отримали повсякденну назву «розмінні банкноти»). Проте золотомонетную систему «висадили» кредитні банкноти, превратившиеся в класичні паперові гроші.
Тому становление паперових грошей ми розглянемо на прикладі кредитных банкнот.